Ділова розмова

Рятувалися і мало не потрапили до рф!

МЕШКАНЦІ села Новоселівка Донецької області стали жертвами шахраїв, які замість того, щоб евакуювати людей в безпечне місце, завезли автобус із біженцями в зруйноване ворогом село за 600 кілометрів. Ми поспілкувалися з новосельчанами та почули їхню історію з перших вуст.

«Вісім років ми жили під кулями в рідній домівці на Донеччині, - розповідає 34-річна Валентина. - Виїхати могли, але не хотіли лишати звичне життя: я працювала вчителькою в школі, чоловік - майстром зварювальних робіт, а син, якому десять років, мав тут багато друзів серед однолітків. Та коли відбулося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, ми були готові кинути все й тікати звідти, аби врятуватися. Вирватися з палаючого Ясинуватського району було неможливо, тому ми 36 діб фактично жили в підвалі. Батьківський дім, у якому ми мешкали, був зруйнований вщент. Ми розуміли, що, навіть якщо настане мир, виходити з укриття нам все одно нікуди, та й не факт, що взагалі вдасться колись із нього вийти, адже бомбардування було страшне, і ніхто не знав, що буде наступної миті». Тож родина вирішила тікати з цього пекла.

Прямісінько до агресора?

Фахівці МНС допомогли виїхати до Червоноармійську. Потім потягом доїхали до Дніпра. Десять днів жили у небайдужих людей. Але що далі? Наталія знайшла в Інтернеті оголошення, що волонтери допомагають перевезти мешканців із зон активних бойових дій у безпечне місце. Куди саме - жінка навіть і не цікавилася, адже була впевнена, що за таку велику суму - 400 доларів з кожного пасажира - їх відвезуть хоч на край світу. «Нам було все одно, що це буде за країна, - аби не бомбили! - каже вона. - У мікроавтобусі було десять пасажирів, їхали довго, годин шість, подолали майже шістсот кілометрів. Дорога була важка, а ми - втомлені та згорьовані - не дуже слідкували за маршрутом. Їдемо - та й їдемо. Аж раптом нас зупинила поліція. Виявилося, що ми в селищі Велика Писарівка на Сумщині, на кордоні з Росією! Тож їхали ми, виявляється не на Захід, а прямісінько до агресора?! Ми одразу зрозуміли, що ледь не втрапили в халепу. Адже дуже вже було схоже на те, що «волонтери» мали на меті доправити нас, мешканців Донеччини, до Росії...»

Зруйноване селище - не гірше Великої Британії

Селище, в якому закінчився маршрут пасажирів завдяки поліції, знаходиться в двох кілометрах від ворожого кордону. Не дивно, що воно першим потрапило під удар. Коли від однієї з вулиць залишились самі руїни, мешканці масово евакуювалися. А ті, хто залишився, оселилися в підвалі місцевої лікарні і мешкають там досі. Коли сталася ця неприємна пригода з біженцями, яких ошукали шахраї, не було домівок навіть для місцевих мешканців. А тут ще й гості... Але місцева влада знайшла спосіб, як допомогти людям. Одну родину влаштували в сусідньому селі. А ще дві, з малолітніми дітьми, залишилися в В. Писарівці. Валентині з чоловіком та сином запропонували на вибір два варіанти: самим орендувати будинок за невеличку плату або ж безкоштовно пожити деякий час у лікарні. Сім’я вирішила, що в окремій домівці їм буде зручніше. З роботою парі теж допомогли: чоловіка запросили працювати зварювальником, а жінку - начальником станції юних натуралістів. Син буде відвідувати школу. Що ж стосується іншої родини, то молодому подружжю з двома маленькими дітьми тимчасово надали прихисток небайдужі громадяни.

Подарунок долі - добрі люди

Як вимушені переселенці розцінюють все, що з ними сталося? Кажуть - як подарунок долі! «Тут дуже добрі люди», - говорить Валентина. Дійсно, жінку вразило те, що великописарівці, які й самі залишилися без домівок, майна і всього нажитого, охоче діляться останнім - несуть біженцям хто чашку, хто тарілку, хто рушничок, хто картоплю. Ну, а в майбутнє співрозмовниця дивиться оптимістично: мовляв, нічого страшного! Все відбудуємо й заживемо! У громаді ж сподіваються, що шестеро переселенців залишаться тут надовго.

«Зараз, весною, в нас дуже красиво! - каже голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова. - Не дивно, що гості одразу закохалися в наше селище! Тут є все для їх діточок: садочок, школа, дитячий майданчик і гарна дорога до нього!» Керівниця дуже рада, що в громаді з’явилися саме такі мешканці: які не тікають з неї, а навпаки, їдуть її піднімати.

Оксана Ковальова


п»ї
Читайте у цій рубриці

Сумська екстренка оновилася

УСУМАХ відкрили оновлене приміщення Першої підстанції Центральної станції екстреної медичної допомоги. На цю подію Сумський обласний центр екстреної меддопомоги чекав із 2019 року.

Свого часу в районі залізничного вокзалу знаходилося їхнє аптечне відділення, навчально-тренувальний... Читати статтю повністю

«Було більше 300 поранених військових»

МІСТО-герой Охтирка зазнало нищівних ворожих знущань - його намагалися стерти з лиця землі, поливаючи «Градами» та скидаючи бомби. Наші мужні військові боронили мі-сто, а медики - рятували їх життя.

43 дні лікарі та медичний персонал Охтирської районної лі-карні залишалися на роботі,... Читати статтю повністю