Рятувалися і мало не потрапили до рф!
«Вісім років ми жили під кулями в рідній домівці на Донеччині, - розповідає 34-річна Валентина. - Виїхати могли, але не хотіли лишати звичне життя: я працювала вчителькою в школі, чоловік - майстром зварювальних робіт, а син, якому десять років, мав тут багато друзів серед однолітків. Та коли відбулося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, ми були готові кинути все й тікати звідти, аби врятуватися. Вирватися з палаючого Ясинуватського району було неможливо, тому ми 36 діб фактично жили в підвалі. Батьківський дім, у якому ми мешкали, був зруйнований вщент. Ми розуміли, що, навіть якщо настане мир, виходити з укриття нам все одно нікуди, та й не факт, що взагалі вдасться колись із нього вийти, адже бомбардування було страшне, і ніхто не знав, що буде наступної миті». Тож родина вирішила тікати з цього пекла.
Прямісінько до агресора?
Фахівці МНС допомогли виїхати до Червоноармійську. Потім потягом доїхали до Дніпра. Десять днів жили у небайдужих людей. Але що далі? Наталія знайшла в Інтернеті оголошення, що волонтери допомагають перевезти мешканців із зон активних бойових дій у безпечне місце. Куди саме - жінка навіть і не цікавилася, адже була впевнена, що за таку велику суму - 400 доларів з кожного пасажира - їх відвезуть хоч на край світу. «Нам було все одно, що це буде за країна, - аби не бомбили! - каже вона. - У мікроавтобусі було десять пасажирів, їхали довго, годин шість, подолали майже шістсот кілометрів. Дорога була важка, а ми - втомлені та згорьовані - не дуже слідкували за маршрутом. Їдемо - та й їдемо. Аж раптом нас зупинила поліція. Виявилося, що ми в селищі Велика Писарівка на Сумщині, на кордоні з Росією! Тож їхали ми, виявляється не на Захід, а прямісінько до агресора?! Ми одразу зрозуміли, що ледь не втрапили в халепу. Адже дуже вже було схоже на те, що «волонтери» мали на меті доправити нас, мешканців Донеччини, до Росії...»
Зруйноване селище - не гірше Великої Британії
Селище, в якому закінчився маршрут пасажирів завдяки поліції, знаходиться в двох кілометрах від ворожого кордону. Не дивно, що воно першим потрапило під удар. Коли від однієї з вулиць залишились самі руїни, мешканці масово евакуювалися. А ті, хто залишився, оселилися в підвалі місцевої лікарні і мешкають там досі. Коли сталася ця неприємна пригода з біженцями, яких ошукали шахраї, не було домівок навіть для місцевих мешканців. А тут ще й гості... Але місцева влада знайшла спосіб, як допомогти людям. Одну родину влаштували в сусідньому селі. А ще дві, з малолітніми дітьми, залишилися в В. Писарівці. Валентині з чоловіком та сином запропонували на вибір два варіанти: самим орендувати будинок за невеличку плату або ж безкоштовно пожити деякий час у лікарні. Сім’я вирішила, що в окремій домівці їм буде зручніше. З роботою парі теж допомогли: чоловіка запросили працювати зварювальником, а жінку - начальником станції юних натуралістів. Син буде відвідувати школу. Що ж стосується іншої родини, то молодому подружжю з двома маленькими дітьми тимчасово надали прихисток небайдужі громадяни.
Подарунок долі - добрі люди
Як вимушені переселенці розцінюють все, що з ними сталося? Кажуть - як подарунок долі! «Тут дуже добрі люди», - говорить Валентина. Дійсно, жінку вразило те, що великописарівці, які й самі залишилися без домівок, майна і всього нажитого, охоче діляться останнім - несуть біженцям хто чашку, хто тарілку, хто рушничок, хто картоплю. Ну, а в майбутнє співрозмовниця дивиться оптимістично: мовляв, нічого страшного! Все відбудуємо й заживемо! У громаді ж сподіваються, що шестеро переселенців залишаться тут надовго.
«Зараз, весною, в нас дуже красиво! - каже голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова. - Не дивно, що гості одразу закохалися в наше селище! Тут є все для їх діточок: садочок, школа, дитячий майданчик і гарна дорога до нього!» Керівниця дуже рада, що в громаді з’явилися саме такі мешканці: які не тікають з неї, а навпаки, їдуть її піднімати.
Оксана Ковальова
Сумська екстренка оновилася
УСУМАХ відкрили оновлене приміщення Першої підстанції Центральної станції екстреної медичної допомоги. На цю подію Сумський обласний центр екстреної меддопомоги чекав із 2019 року.
Свого часу в районі залізничного вокзалу знаходилося їхнє аптечне відділення, навчально-тренувальний...
«Було більше 300 поранених військових»
МІСТО-герой Охтирка зазнало нищівних ворожих знущань - його намагалися стерти з лиця землі, поливаючи «Градами» та скидаючи бомби. Наші мужні військові боронили мі-сто, а медики - рятували їх життя.
43 дні лікарі та медичний персонал Охтирської районної лі-карні залишалися на роботі,...
Як навчитися трейдингу: поради фахівців
Успіх у будь-якій сфері не приходить сам по собі. Завжди за ним стоїть копітка праця, яка починається з навчання. Освоєння необхідних знань та навичок — важлива умова для досягнення поставлених цілей, особливо якщо мова йде про фондові біржі.
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.