Люди

«Добре, що повільно їхали, інакше б - розстріляли...»

Сумчанин Ярослав Борисенко - про роботу екстреної служби під час окупації Сумщини

ЯРОСЛАВ Борисенко - лікар екстреної медичної допомоги Сумського обласного центру екстреної меддопомоги та медицини катастроф. За його плечима - 14-річний стаж роботи та не одне врятоване життя. А ще Ярослав працює в команді навчально-тренувального відділу центру, який без перебільшення можна вважати одним із найпотужніших в Україні. Разом зі своєю дружиною - висококвалі-фікованим фельдшером Оленою Борисенко - вони неодноразові призери та переможці професійних змагань бригад екстреної медичної допомоги різних рівнів.

Тож із 24 лютого Ярослав у перервах у роботі проводив навчання військових, поліції та представників територіальної оборони міста щодо того, як надавати домедичну допомогу в умовах бойових дій. Каже, що на початку повномасштабного вторгнення рф навчали до 120 людей на тиждень, зараз - групи по 24-50 осіб.

Під час окупації Сум та області лікарі екстренки потрапляли в різні ситуації - здебільшого страшні, коли все було на межі життя і смерті... Так, у березні швидка отримала виклик: жінка, три вогнепальні поранення, село Боромля. Бригада вирушила рятувати життя в селищі, яке знаходиться більш ніж за 40 км від Сум. По окупованій території.

«Був погоджений зелений коридор, ми їхали повільно, - розповідає Ярослав Борисенко. - На півдорозі до повороту до села Гребениківка нас зустрів російський блокпост із БТР. Ми під’їжджаємо, а росіяни нас питають, чого і куди їдете. Ми пояснили, що бригада швидкої, їдемо на виклик. А далі один з них нам сказав: «Добре, що повільно їхали, інакше ми б вас розстріляли. Нам байдуже». Отак просто...»

На тому пункті бригаду відпустили, але вже за декілька сотень метрів був інший пункт. Коли швидка під’їжджала, на неї направили дуло танка. «Ми почали його об’їжджати - дуло повертається за нами. В інший бік - те саме. Але потім з танку визирнув танкіст і весело так сказав проїжджати», - згадує лікар.

Зрештою бригада дісталася Боромлі, де надала допомогу пораненій жінці. Дорогою назад їхали через місцевість, по якій вівся артилерійський обстріл. «Тих танкістів вже не було, але це не краще - їхати з пораненою, коли неподалік від авто розривається снаряд. Але ми дістались міста», - говорить лікар.

На запитання, що найбільше закарбувалося в пам’яті за час війни, Ярослав відповідає, що місто Тростянець після звільнення від окупантів. «Я там жив майже 10 років. І побачити на власні очі, на що перетворили місто солдати рф, - це найбільше, що врізалося в пам’ять. Пошкоджена техніка, будівлі і руйнування. Я працюю лікарем 14 років, до різних травм вже звик. А побачити майже рідне місто в руїнах - це важко», - резюмує Ярослав.

До речі, з нагоди Європейського дня екстреної медичної допомоги указом президента України № 373/2022 від 27.05.2022 року «Про відзначення державними нагородами України працівників екстреної медичної допомоги» відзначено цілий ряд працівників Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги. Ярославу Борисенку за вагомий внесок у надання медичної допомоги в умовах воєнного стану, мужність і самовідданість, виявлені у рятуванні життів громадян, сумлінне виконання професійного обов’язку присвоєно почесне звання «Заслужений лікар України».


п»ї
Читайте у цій рубриці

«В мене все є! Головне - я жива!»

Читати статтюБабуся з Полошок підкорила соцмережі своїми вишивками та світлинами

ГАННА Сугоняко, 73-річна мешканка Полошок, вважає, що лише за наявності улюбленої справи можна пережити будь-які негаразди. Ми побували в гостях у цієї неймовірної жінки напередодні вій-ни, тож і розмова в нас була... Читати статтю повністю







Новини
Реклама
Новини
Новини
Будь в курсі!