Наше місто

«Вперше бачу, щоб чоловіки так плакали»...

В Сумах попрощалися з заступником начальника відділу прикордонної служби

У СЕРЕДУ, 15 червня, в обласному центрі в останню путь проводили Олександра Кузьменка, який загинув під час виконання службових обов’язків на кордоні. Ще двоє бійців з різними ступенями поранення в той день, 13 червня, були доправлені в лікарню...

Олександр Петрович був доброю людиною і справжнім професіоналом. «З Сашком ми познайомилися на кордоні в Зерновім, - ділиться спогадами Віталій Хочин. - Він був прапорщиком, але мріяв зробити кар’єру. І він її зробив. Але - якою ціною»... Зі слів колишнього товариша по службі, Олександр пропрацював на вищевказаному КПП три роки і за цей час проявив себе дуже порядною людиною.

Кузьменко був родом із Сум, а одружився з Оксаною, яка приїхала сюди з Хмельницької області. Разом служили, народили двох діточок - хлопчика й дівчинку. Як розповіла нам давня подруга і колега жінки Анастасія, вони з Оксаною несли службу в одному прикордонному загоні, а Олександр - в іншому, в Великій Писарівці. Родина мешкала в обласному центрі, син та донька навчалися в школі, все було як у всіх. Через рік Сашкові потрібно було виходити на пенсію, і вони з дружиною мріяли займатися дачею. Працювати для душі, насолоджуватися кожною миттю дачного життя... Вирощувати квіти, зелень, овочі, фрукти. Але війна внесла свої корективи. Того злощасного дня Настя з Оксаною були на роботі, як надійшло повідомлення: на кордоні під час обстрілу загинув Олександр. Він обіймав посаду заступника начальника відділу прикордонної служби...

Поховали героя в Сумах. Найріднішими людьми, які прийшли провести його в останню путь, була рідна сестра та дружина. Діти знаходяться в евакуації в безпечному місці. Батьків Олександра вже немає в живих. А друга сестра через війну змушена була покинути рідну домівку і виїхати з країни. До речі, Сашко був наймолодшим у родині, але так сталося, що саме він був справжньою опорою для сестер. Завжди на родинних заходах цікавився, чи потрібна кому з рідних допомога. І всім допомагав. Він був добрим і чуйним. Теплі слова кажуть про загиблого і його друзі, що приїхали з Самотоївки. Там колись жила Сашкова бабуся, і саме в неї він проводив усе своє дитинство...

Як далі жити Оксані? Спочатку - хоч трохи оговтатися від непоправної втрати, а потім знайти в собі сили підніматися щоранку... Час не лікує, а лише загоює рани. І Оксані доведеться навчитися жити з цим болем. Жити заради дітей, яким потрібна мама... Анастасія каже, що подруга хоче залишитися в Сумах, адже синові та доньці подобається це місто, тут їх рідна школа, друзі.

Ми віримо, що родина, яку російський агресор залишив без батька, витримає всі труднощі й вистоїть! А добрі спогади про колегу в серцях товаришів по службі житимуть вічно. На похованні друга не могли стримати сліз навіть суворі чоловіки...

Ксенія Кузнєцова


п»ї
Читайте у цій рубриці

Благодійність через призму об’єктива

Читати статтюВІЙНА змінила світогляд багатьох. Хтось взяв до рук автомат, щоб боронити країну, хтось пече хліб та готує гарячі обіди, аби нагодувати нужденних. А ось фотографи вирішили використати свою основну зброю - камеру.

«Проєкт Help UA Photo було створено в перші дні війни, щоб допомогти... Читати статтю повністю

Нова посада і зарплата - вдвічі більша!

А міський голова Сум вважає, що він звільнив директора КП і проблеми не існує...

ВИКОНАВЧІ органи Сумської міської ради та міський голова Сум Олександр Лисенко продовжують ганебну практику недолугих відповідей на петиції містян - по-перше, не дотримуючись часу, по-друге, відповідаючи... Читати статтю повністю







Новини
Реклама
Новини
Новини
Будь в курсі!