Феміда

Про жахіття війни: слід окупанта на Тростянеччині

МИНУЛОЇ п’ятниці ВШ разом із рятувальниками взяв участь у престурі населеними пунктами Тростянеччини, які найбільше постраждали від російської агресії, і мав можливість зібрати цікаві історії з перших вуст, а також - побачити зсередини те, що зазвичай лишається за кадром.

Полуничний рай, який став пеклом

Поки поблизу Тростянця в Боромлі команда з волонтерів та надзвичайників займалася відновлювально-аварійними роботами, роз-грібаючи чисельні купи будівельного сміття в понівечених оселях боромлян, - ми поспілкувалися з людьми на вулицях селища. Зустрічаємо поважну пані. Виявляється, 63-річна Любов Ємець переїхала до Боромлі з Харкова ще торік, рятуючись від коронавірусної інфекції. І навіть і подумати не могла, що в невеликому селищі на Сумщині буде рятувати своє життя від сусідського агресора. Це зараз жінка в яскравому капелюсі та кофтинці в тон позує перед камерою посеред руїн та поміж двох воронок, залишених бомбами. А тоді, в березні, вона з родичами мріяла лише про те, аби вижити...

На риночку в центрі - багатолюдно: місцеві винесли на продаж городину і ягоди. Недарма Боромлю називають полуничним раєм - тут вона родить щедро! До війни сезонні продажі давали прибуток на цілий рік. Зараз через відсутність пального траса порожня, і реалізувати хоча б відро полуниці дуже важко. Поки чекаємо якусь проїжджаючу автівку з потенційними покупцями - спілкуємося. Спочатку продавці на контакт йдуть неохоче. Не бажають згадувати недавні страхіття. Але ситуацію розрядив один з пенсіонерів: розповів, що той місяць окупації був для нього періодом економії: їсти й пити не хотілося, а тільки - жити. «Дружина за день нарахувала 86 прильотів, малювала крейдою рисочки, - каже дідусь. - А потім вже махнула рукою, бо і малювати не схотіла...»

82-річна пані Ніна згадала, як одного разу вилізла з підвалу, аби нагодувати собаку, і на шляху до буди над головою пролетіла ракета. Старенька й досі плаче, розповідаючи про це. Зізнається: хоч і багато прожила, а помирати не хочеться...

Як поводили себе окупанти, знаходячись у селищі? Одні - нахабно завалювалися до будинків, вимагали самогону та їжі, а в перехожих на вулиці стріляли цигарки. Інші вели себе спокійніше.

Найважче, відзначають люди, було без світла: доводилося між обстрілами бігати на ферму заряджати телефони. Підприємство працювало від генератора, адже треба було доїти корів...

Ставок у Становій: три артснаряди 125 мм калібру

Наступна локація - село Станова, також Тростянеччина. У березні воно було в окупації. Місцеві жінки згадують, як жили, коли в селі були росіяни. «Зайшли, відкрили хату, кухню, позабирали, що їм треба, наробили бардаку, все повикидали, шафки - все на світі, - згадує пані Люба. - Я боялася, щоб собаку не вбили. Мене не було вдома, сусід подзвонив і каже: «Де тьотя Люба? У вас чотири рази стріляли у дворі!» Все, думаю, собаки немає. Вони двері відчинили, стріляли в повітря, вона злякалась і втекла».

Під час звільнення на березі ставка українські військові підбили танк - боєкомплект здетонував, але у водоймі могли лишитися снаряди, що досі становлять небезпеку. Тож водолази обстежили дно ставка глибиною близько 2,5 м. Робота ускладнювалася тим, що водойма дуже замулена. «При детонації, можливо, не всі снаряди вибухнули - й можуть перебувати на дні цієї водойми, - пояснює начальник частини гуманітарного розмінування та спеціальних стратегічних об’єктів Роман Помазан. - Водолази їх шукатимуть за допомогою підводного металошукача».

Водолаз Микола Харченко доповідає про підсумки занурення: «Три артснаряди 125 мм калібру. Навпомацки знаходимо, за допомогою металодетектора. Видимості немає».

Після вилучення знайдених вибухонебезпечних предметів їх завантажили в спецтранспорт та транспортували у спеціально відведене місце для подальшого знищення.

За словами речника управління ДСНС у Сумській області Олега Стрілки, на сьогодні надзвичайники спільно з вибухотехніками ЗСУ і правоохоронних органів вже обстежили територію Сумщини площею в 1 млн 300 га. Це - об’єкти критичної інфраструктури, житлового фонду, поля. Якщо за минулий рік було знищено більше ніж 3 тис. вибухонебезпечних предметів, нині знищили вже понад 5 тисяч.

Замінована територія та повна антисанітарія

Побували ми й у Тростянці - на території колишнього цегляного заводу, де тривалий час дислокувались ворожі війська. В одній із будівель під час окупації перебувало приблизно 50 російських військових. Тут був їх штаб, склад боєприпасів та стояла техніка. Як орків погнали з Тростянця - вони не тільки полишили по собі боєприпаси та інші вибухонебезпечні предмети, а й замінували територію. Роботи по виявленню таких пасток проводили, окрім піротехніків ДСНС, ще два кінологічних розрахунки. Після обстеження при-міщень будівлі та вилучення виявленого небезпечного ворожого мотлоху (міни, гранати, тощо) у нас була можливість обійти територію, щоб подивитись, в яких умовах жили окупанти, а також - те, що вони після себе залишили. Чесно кажучи, дивлячись на все це, навіть не вірилося, що тут мешкали люди. Купи бруду і лайна, безлад. Поряд із одягом - залишки їжі та сміття. Переповнені туалети, обмальовані стіни. Суцільний жах та антисанітарія...

Ще до приїзду журналістів на локацію надзвичайники знайшли в будівлі і на території нездетоновані міни та снаряди, а потім ми на власні очі побачили, як відбувається пошук. До цієї справи залучаються службові собаки - бельгійські вівчарки малі-нуа, дівчинка Луна і хлопчик Тай, яких дресирують у Роменському кінологічному центрі. У послужному списку трирічного Тая - вже безліч бойових завдань, під час яких він винюхав багато вибухових снарядів.

***

Російські війська покинули Тростянеччину, а згадку про себе залишили в житті місцевих мешканців назавжди. Так, наприклад, Любов Іванівна досі не може оговтатись від того, як від неї, жінки поважного віку, молоді орки вимагали зізнань, де переховуються чоловіки. А пані Ольга ніколи не забуде, як по селу їздили колони ворожої техніки до 130 одиниць. І стояли під хатами. Мешканці Станової кажуть, що не всім пощастило відбутися переляком, бо дехто залишився без даху над головою. Серед них - пенсіонер Олександр. Його будинок вщент зруйнований. Єдиною згадкою про щасливе життя є кущ троянд: тепер яскраві квіти посеред руїн та уламків ятрять душу...

Ксенія Кузнєцова


п»ї
Читайте у цій рубриці

Насильство протягом дев’яти років

Сумського збоченця, що полював на юних дівчаток, взято під варту без права на заставу

Прессекретар прокурора Сумської області Наталя Науменко у черговий раз закликала минулого тижня сумських бать-ків: «Говоріть зі своїми дітьми. Зробіть усе, щоб вони розповідали вам про свої проблеми,... Читати статтю повністю







Новини
Реклама
Новини
Новини
Будь в курсі!