Люди

Пам’яті Івана Грінцова - людини-епохи

Таких, як він, сьогодні не зустрінеш у провладних кабінетах...

Господарник, трудівник, народний депутат, політик із великої літери, патріот... Усі ці слова про одну людину - Івана Григоровича Грінцова. 7 лютого йому виповнилося б 85, та, на жаль, його серце перестало битися на початку минулого року. Україна втратила людину, яка чимало зробила для своєї Батьківщини і Сумщини зокрема.

Його життєвий шлях розпочинався в селі Павлівка Мар’їнського району Донецької області, де він народився, закінчив середню школу й після навчання в Луганському сільськогосподарському інституті робив перші кроки на агрономічній ниві. Пройшовши добру школу господарювання на Донеччині, набувши багатого досвіду, став зрілим керівником, що дозволило йому бути успішним організатором сільськогосподарського виробництва в тому числі й на Сумщині.

У Сумській області Іван Грінцов почав працювати з квітня 1975 року, був першим секретарем Сумського обласного комітету КПУ. Працюючи на Сумщині, Іван Григорович вивчив потенціальні можливості області. Дійшов висновку, що не вистачає кваліфікованих кадрів як в містах, так і на селі. Це було предметом гострої дискусії в провладних кабінетах, але рішення було прийнято і на Сумщині взялися за створення власних наукових центрів для підготовки спеціалістів: знайшли ресурси для розширення бази Сумського політехнічного інституту, в якому вдвічі збільшили прийом студентів на перший курс. Було вирішено питання про відкриття філій Харківського сільгоспінституту, які з часом набули статусу університетів. Майже вдвічі збільшили випуск кваліфікованих фахівців Сумський та Глухівський педагогічні інститути. В складі Сумського державного педуніверситету відкрили факультет фізкультури, який сьогодні має статус окремого інституту.

Понад 13 років Іван Грінцов працював на Сумщині. За часи його роботи в області вдалося подвоїти внутрішній валовий продукт та збільшити вдвічі виробництво зерна. Також у цей час Суми приростають новими потужностями великої хімії, машино- і приладобудування, легкої і харчової промисловості. Іде видобуток нафти й газу, розвивається й житлове будівництво. А в галузі сільського господарства Грінцов став активним агітатором впровадження малого зрошення.

Іван Григорович обирався народним депутатом Верховної Ради СРСР 9-го, 10-го та 11-го скликань, членом президії Верховної Ради УРСР, народним депутатом України другого скликання. В 1988 році він був обраний секретарем ЦК Компартії України. В незалежній Україні був директором представництва Української сільськогосподарської асоціації «Зоря-кукурудза» в місті Київ. А в 1994 році його обрали народним депутатом України від Ямпільського виборчого округу Сумської області. Працював у комітеті ВР з питань АПК, земельних ресурсів і соціального розвитку села.

За свою діяльність був неодноразово відзначений державними нагородами (два ордени Леніна, два ордени Трудового Червоного Прапора, орден Жовтневої Революції, медалі, Почесна грамота президії Верховної Ради УРСР).

Усі, хто знав Івана Григоровича, відмічали його талант, мудрість, надзвичайні організаторські здібності. Він був вимогливим до себе, до підлеглих, справжнім керівником. Мав незаперечний авторитет, ніколи не підвищував голосу, намагався діяти шляхом переконання. Це була надзвичайно скромна людина, високої порядності, з чуйним серцем. Він залишався таким же простим і доступним для всіх до останніх днів свого життя. Можна впевнено стверджувати, що він витримав випробування славою.

Здавалося, що все йшло добре, рік тому йому мало виповнитися 84... але за 10 днів до річниці він полетів услід за журавлями. Той день став чорним для багатьох, від слів «виповнилося б» віддає гіркотою, болем непоправної втрати і несправедливістю...

За матеріалом

Володимира Олексєєнка, народного депутата України другого скликання

***

З великою шаною та вдячністю

- Іван Григорович прийшов до нас в область серйозно підготовленим, - пригадує депутат Сумської обласної ради Валерій Толбатов, який у той час працював заввідділом організаційної, партійної та кадрової роботи Сумського обласного комітету КПУ. - Незважаючи на ще достатньо молодий вік, він мав за плечима практичний досвід господарника та партійного лідера, пройшовши шлях від районного до обласного рівня. Він був дуже розумним, вихованим, приємним у спілкуванні. Що важливо: завжди вмів вислухати людину до кінця. Всі, хто до нього звертався - по роботі, за порадою чи допомогою, - завжди могли розраховувати на підтримку. А що й говорити про його професійність! Він розумівся в усіх без винятку галузях - починаючи від сільського господарства, промисловості, транспорту, ЖКГ і закінчуючи освітнім та культурним напрямками. В нас проводилися семінари союзного рівня по запровадженню нових методів та механізмів. Для прикладу - введення госп-розрахунку в промисловості. Тоді наш завод ім. Фрунзе приймав представників із усіх куточків СРСР! Такі ж зібрання були й по сільськогосподарському напрямку (вони стосувалися нових методів обробки) та по інших галузях. Якраз на вісімдесяті в Сумах припав бум промислового і житлового будівництва. Розвивався не тільки обласний центр, але й Шостка, Конотоп на інші міста.

Все це вдалося завдяки унікальній рисі Івана Грінцова - вмінню підбирати та організовувати людей. До речі, посадовці, які працювали під його керівництвом, за підтримки Івана Григоровича змогли досягти такого високого рівня в роботі, що були призначені міні-страми СРСР. Це - і Микола Ольшанский, який очолював Міні-стерство з виробництва мінеральних добрив. І Володимир Лук’яненко - він працював міністром хімічного і нафтового машинобудування СРСР. За часів Івана Григоровича першим секретарем Сумського міського комітету КПУ був призначений Михайло Лушпа, котрий зробив серйозний внесок у розвиток і розквіт обласного центру. В усіх містах і районах тоді працювало керівництво, яке змогло вивести Сумщину на новий рівень. Недарма ж говорять, що кадри вирішують все!

Іван Григорович був справжнім сумчанином - до останнього, живучи вже в Києві, активно працював у земляцтві, ніколи не забував наш край. Він дійсно - Людина-епоха, яку пам’ятають з великою шаною та вдячністю.

Людина справи

- Батько завжди був дуже зайнятою людиною, постійно на роботі. Тому ми, діти, бачили його не дуже часто. Але всю свою любов, турботу він передав нашим онукам. Ми дуже вдячні матері й батьку за те, що вони виховали наших дітей, дали їм освіту, житло. Те, чого не вистачало нам, у повній мірі отримали наші діти, - розказує про батьків Володимир Грінцов, генеральний директор Федерації роботодавців України в Сумській області. - Що ж до мене, завдячуючи батькові, я познайомився з багатьма визначними особистостями - зустрічався з Іваном Кожедубом! Пам’ятаю, проходив службу в прикордонних військах і повернувся до Сум напередодні Дня Перемоги. Саме тоді до міста приїхав і Кожедуб. Мій батько представив мене йому, сказав, що я прикордонник, а він: «О, льотчиком точно б не був! Бо дуже високий!» Ми бачилися з космонавтами в Піцунді, коли відпочивали там разом із батьками. Але взагалі батько один раз за 13 років був у відпустці, а так - ніколи, й суботи, й неділі - все на роботі.

Несподіванкою для нас стало те, що батька запросили до Москви. Раніше партія не питала ні про що: потрібно їхати - і їхали. А батьку запропонували бути міністром СРСР із сільського господарства. Але Володимир Васильович Щербицький, перший секретар ЦК КПУ, не відпустив його. Та й ми дуже звикли до Сум, нам подобалося чудове компактне місто, гарні люди. Можливо, Володимир Васильович домовився з Брежнєвим, і ситуація змінилася, батька забрали курувати аграрну сферу до Києва. Але він завжди підтримував Сумщину.

Про людину багато каже пам’ять, яка лишається після неї. Вже рік, як немає батька, але скільки людей із усього колишнього Радянського Союзу дзвонять, пам’ятають, турбуються, всі, хто його знав, навіть іноземці, закордонні посли! Його всі поважали. І на сім’ї, на прізвищі лежить велика відповідальність - не можна підводити. Особливо зараз - коли мене призначили генеральним директором Федерації роботодавців України в області. Разом із профспілками ми розробляємо напрямки та надамо свої пропозиції для розвитку регіону. Займаємося й іншою проблемою - зараз збираються скорочувати на 70% кардіоцентр, інші медзаклади. Потрібно піднімати всі ці питання, звертатися до Ради нацбезпеки України - бо це геноцид країни, в СБУ - бо порушується її безпека. Потрібно звертатися в міжнародні організації! І ми до цього готові.


п»ї




Анонс






о чем говорят?
Реклама
Товары
Будь в курсе!
Курсы валют в Украине
Новости
Новости
Новости
Товары