Люди

«В мене все є! Головне - я жива!»

Бабуся з Полошок підкорила соцмережі своїми вишивками та світлинами

ГАННА Сугоняко, 73-річна мешканка Полошок, вважає, що лише за наявності улюбленої справи можна пережити будь-які негаразди. Ми побували в гостях у цієї неймовірної жінки напередодні вій-ни, тож і розмова в нас була позитивна. Про те, що в селі на Глухівщині проживає така пенсі-онерка, ми дізналися з соціальних мереж, де вона ділиться з користувачами красивими патріотичними світлинами.

Колоритна бабуся в українському національному вбранні на фоні соняшників, калини та державного прапора завжди привертає увагу, адже вона - справжня і щира! Отже, вирушили до неї в гості, щоб познайомитися ближче. На веранді на столі в неї стоять оригінальні букети з колосків, трави та квітів. Ганна Дмитрівна - дуже творча людина, і її творчість панує всюди, на що не кинеш оком. Так, на старенькому ліжку вмостилися величезні модні колись подушки у вишиваних наволочках. Скрізь - рушники та серветки, а також особлива гордість домашнього багатства - державні прапори: їх пенсіонерка зшила сама.

Голод, смерть, відчай...

При першому знайомстві складається враження, що енергія в Ганни Дмитрівни ллється через край! Та пенсіонерка зізнається, що така вона була не завжди. Народилася Ганна Сугоняко 1 січня 1949 року в бідній багатодітній родині, де навіть цукру не бачили, не кажучи вже про якісь делікатеси. Згадує, як чекали повернення батька з роботи в день зарплатні. Він приходив додому, ставав посеред кімнати і висипав із мішка гостинці прямо на підлогу. А діти рились у купі смаколиків! Чого там тільки не було - і цукерки-подушечки, і пряники, і печиво! Ганнуся закінчила неповну школу та пішла працювати на місцевий цегловий завод. Праця - важка, фізична, але дівчина раділа можливості зробити фінансовий внесок у сімейний бюджет. А у 18 років вона вже створила власну родину - вийшла заміж за механізатора, з яким зустрічались півтора року. Згодом молоде подружжя змінило свої професії: Ганна пішла працювати поштаркою, а її чоловік влаштувався завфермою. Жили - не тужили, як і всі на селі: важко працювали на роботі і вдома, ростили дітей (сина та доньку) і батьків не забували. А одного разу голова родини забув удома ліки від серця, яке часто в нього боліло. Повернувся додому на мотоциклі, та по дорозі, біля церкви, йому стало зле, і він буквально скотився донизу і більше не піднявся - помер. Виявилося, стався інфаркт. Ганні повідомили про смерть чоловіка односельці, і вона, що називається, впала в ступор. «Не знаю, як у мене серце від горя не розірвалося», - згадує вона ті важкі дні свого життя. У 40 років Ганна залишилася вдовою з двома дітьми на руках: сину - 19, доньці - 14. Обох сама поставила на ноги - вивчила в педагогічному інституті, давши вищу освіту. Діти виросли та покинули рідну домівку, працюють по спеціальності далеко за межами села. Ганна Дмитрівна ж залишилася вдома, 30 років мешкала в своєму будинку разом зі свекрухою. Жили тихо, мирно, ніколи не сварилися. Наша героїня згадує, як, поховавши чоловіка, вона з його мамою взагалі мовчали і навіть їсти не могли. Нібито й сядуть за стіл, а до рота нічого не лізе: на стіні над столом висів чоловіків портрет... Але зняти його рука не підіймалася. Та що там портрет, якщо навіть куртка висить на гачечку досі в хаті, вже 33 роки на тому ж самому місці... Все ще молода жінка, Ганна 30 років прожила разом зі свекрухою, не влаштувавши своє особисте життя. А останніх 10 років і взагалі доглядала лежачу стареньку матір покійного чоловіка. Вже вісім років Ганна Сугоняко живе сама.

Коли творчість - спасіння та крила

Але самотність її не зламала, а навпаки, дала можливість робити те, що хочеться саме їй. «Я нічого поганого не роблю, людей не ображаю, - наче виправдовує свій щасливий стан душі ця неймовірна бабуся. - Я просто радію життю! Обожнюю фотографуватись і позувати, шити українські національні наряди та прапори, вигадувати різні цікаві речі, поробки. Люблю співати, танцювати, грати на музичних інструментах, особливо на бубні!» Ганна Дмитрівна - постійна учасниця всіх місцевих заходів. Вона вражає своєю активністю, енергійністю та креативністю.

Ганна Дмитрівна - багатогранна та різнопланова жінка, яка має безліч талантів та вміння швидко перелаштовуватись під обставини. Вона й співала в сільському хорі, і працювала в дитсадку вихователем і кухарем, вирощувала квіти. І не просто вирощувала, а перетворила територію навколо будинку в справжнісіньку оранжерею з безліччю найрізноманітніших квітів! Але особлива гордість пенсіонерки - соняхи: їх у дворі - аж три ряди! Що стосується городу, то його старенька не обробляє: діти дають змогу матері насолоджуватися заслуженим відпочинком та радіти життю, а не горбитися з сапою. Ми поспілкувалися з донькою Ганни Сугоняко Світланою, яка мешкає в Сумах і працює вихователем в дитсадку «Золотий півник». Жінка дуже рада, що її мати - щаслива людина. Саме Світлана порадила їй викладати фотографії у соцмережах і ділитися з користувачами позитивом!

«Я люблю все порядне і патріотичне!» - каже Ганна. Наприклад, на День єдності вона зшила новий жовто-блакитний прапор. А один з прапорів жіночка подарувала своїй доньці в Суми. Тож патріотичний слід бабусі з Полошок є і в обласному центрі.

Зараз Ганні Дмитрівні - 73 роки. Чим насичене її сьогодення?

Війна

Готуючи матеріал до друку, ми ще раз поспілкувалися зі своєю героїнею, аби дізнатися, як вона переживає війну і як почувається. Ми навіть не здивувалися, почувши від Ганни Дмитрівни, що вона не втрачає оптимізму! Того злощасного дня, 24 лютого, пенсіонерка обрізала абрикосу на городі. Аж раптом до неї забігає сусідка: «Що ти робиш?! А ну хутчіш ховайся до хати - війна почалася!» Ганна Сугоняко згадує, як вони з цією жіночкою, обидві перелякані, сиділи в хаті і здригалися від вибухів - у сусідньому селі Обложки велася стрілянина. З самого початку війни Ганна Дмитрівна - сама, адже донька та син мешкають в інших населених пунктах. Спілкуються по телефону, і це дуже для старенької важливо. А кожного дня пенсіонерку відвідує сусідка, тож вдвох не так страшно.

«Я так за цю війну зістарилася - ви б мене і не впізнали», - каже нам співрозмовниця. І тут же починає розповідати, що знайшла собі корисне зайняття: щодня пише вірші - вже цілу збірку написала!

Взагалі, Ганна Дмитрівна має свій особливий підхід абсолютно до кожної справи. У неї завжди своя думка, яку не завжди поділяють оточуючі. Тому часто вважають дивачкою. Але в доброму розумінні даного слова. Так, наприклад, односельці дивуються: мовляв, чому одинокою бабцею ніхто не опікується, чому до неї не прикріплена соціальна працівниця? А Ганна Дмитрівна відповідає, що їй допомога не потрібна - вона сама чудово з усім упорається! Чи, наприклад, питання з гуманітарною допомогою. В той час, коли більшість людей усілякими способами намагаються відхопити собі хоча б щось, пенсіонерка запевняє: «В мене все є! Головне, що я жива!»...

Така вона - неймовірна жінка з Полошок!

Оксана Кузнєцова


п»ї
Читайте у цій рубриці

«Добре, що повільно їхали, інакше б - розстріляли...»

Читати статтюСумчанин Ярослав Борисенко - про роботу екстреної служби під час окупації Сумщини

ЯРОСЛАВ Борисенко - лікар екстреної медичної допомоги Сумського обласного центру екстреної меддопомоги та медицини катастроф. За його плечима - 14-річний стаж роботи та не одне врятоване життя. А ще... Читати статтю повністю







Новини
Реклама
Новини
Новини
Будь в курсі!