Люди

60 років у балетному класі

Ірина Тригуб: «Дарувати любов, добро, тепло... Нічого не вимагаючи натомість!»

У Сумах знайдеться небагато містян, які не знають або ніколи не чули про натхненну, віддану своїй справі танцювальну пару - Ірину та Станіслава Тригубів. У вересні цього року Ірина Василівна відзначає ювілей, та навіть не один, а цілих два! Тож неможливо не згадати шлях цього талановитого хореографа до професії, яку вона обожнює і якій віддає всю себе без останку.

Ірина Василівна, а тоді маленька Іринка, народилася 21 вересня 1955 року у Баку, в багатодітній сім’ї службовця. У 5 років мама відвела маленьку «крошечку» (так її називала) до балетної студії при консерваторії. І саме з тієї пори розпочалося хореографічне життя... Після закінчення студії дівчинка вступила у хореографічне училище рідного міста, а потім працювала солісткою у театрі опери та балету Баку. Але, на жаль, отримавши дуже серйозну травму ноги, не змогла і надалі бути балериною.

Натомість вирішила отримати вищу освіту і почала навчання у Краснодарському інституті культури. Саме там вона зустріла молодого моряка-танцюриста - Станіслава Тригуба, в якого закохалася, і більше ніколи не розлучалася з ним. Наразі вона живе та втілює танцювальні мрії вже 44 роки пліч-о-пліч з коханим! Ірина та Станіслав були нерозлучні... Ірина - вчитель класичного танцю театру опери та балету, Станіслав - балетмейстер козачого кубанського хору.

Далі був Ставропіль! Творча діяльність в училищі культури, професійний колектив ансамблю танцю. І саме там народився син Денис! Потім, переїхавши до Комі АССР у м. Сиктивкар, працювали у Державному ансамблі пісні і танцю: Ірина Василівна навчала класичному танцю, а Станіслав Вікторович став головним балетмейстером ансамблю. Згодом, заради здоров’я сина, вони були вимушені переїхати до України. Адже саме наш клімат був потрібен йому для життя.

Спочатку Тригуби опинилися в Шостці, де майже пів міста були залучені до їх колективів - дитячої балетної студії, дитячого та дорослого ансамблів народного танцю, ансамблю пісні і танцю. Але у 1982 р. Ірина Василівна зі своєю сім’єю приїхала до Сум. І тут без діла не сиділа - заснувала хореографічний ансамбль «Радість» при тодішньому Палаці піонерів. Саме «Радості» ця сім’я віддала велику частину свого життя - 36 років. За цей час ансамбль здобув багато перемог та відзнак, підкорив своєю творчістю безліч міст та країн світу (Америка, Франція, Німеччина, Болгарія, Білорусь та ін.). Багато випускників ансамблю обрали своєю професією хореографію, інші стали офіцерами, лікарями, вчителями, професійними спортсменами, працівниками телебачення, шоуменами, дипломатами та бізнесменами. 7 тисяч випускників - великий показник сумлінної праці. В «Радості» не тільки навчали танцювати, але й мотивували гарно навчатися у школі, обирати спілкування з порядними людьми, прагнути отримати вищу освіту, здобути улюблену професію та вирости справжніми людьми.

Але й цього було замало - після навчання в «Радості» діти хотіли і надалі танцювати та здобути вищу освіту хореографа в рідному місті. На жаль, у Сумах такого не було. «Немає нічого неможливого!» - подумали Тригуби. І заради дітей у 2001 році Ірина Василівна та Станіслав Вікторович ініціювали створення кафедри хореографії при Сумському державному

педуніверситеті ім. Макаренка. Цілих 15 років Ірина Василівна очолювала кафедру хореографії, заснувала разом з чоловіком студентський ансамбль «Натхнення».

За багаторічну працю Ірина Василівна отримала багато подяк, дипломів, нагород та звань. Вона про це розповідає неохоче. Бо вважає все це заслугою не своєю, а дітей, студентів, випускників. Але все ж таки успіх учнів - це внесок вчителя... Тож лише маленька крапля її нагород: заслужений працівник освіти України (1992); відмінник освіти України (1987); Почесний член академії мистецтв м. Амстердам (1996); її ім’я занесене в книгу «Педагогічна слава України» (2007) та «Енциклопедію Сумщина в іменах» (2004); вона має орден «За заслуги перед містом III ступеня» (2009), почесну відзнаку Сумської міської ради «За майстерність» (2015).

Незважаючи на всі ці регалії, вдома Ірина Василівна залишається... люблячою дружиною, розуміючою мамою, відвертою бабусею, відданим другом та просто жінкою. Дома в неї завжди тепло та затишно. А як вона готує! Гість у домі - потрібно смачно нагодувати, вислухати, підбадьорити і надати потрібну пораду.

А ще в домі безліч сувенірів, привезених випускниками з різних країн світу, які гармонійно поєднуються з улюбленими орхідеями, багаточисельними домашніми квітами, картинами та книжками - просто не хочеться звідти йти!

Ірина Василівна - дуже тонкий психолог, чуйний педагог, вона не тільки танцює, але й співає, грає на фортепіано та гітарі, складає вірші та має бездоганній смак.

Їй не байдуже, як живуть люди. Її не треба кликати на допомогу. Якщо вона побачить, що людині погано, обов’язково прийде сама та допоможе в будь-якій ситуації та в будь-якій час.

В день народження Ірини Василівни, 21 вересня, з усіх куточків світу прилетять привітання по телефону, на електронну пошту та лунатимуть особисто.

Поважна Ірино Василівно! Бажаємо вам міцного здоров’я, творчої наснаги та неймовірних вражень від життя! Ви - «мама» дітей світу!

З ювілеєм вас!


п»ї
Читайте у цій рубриці

Осень срывает лепестки

Проект «Три лепестка женственности» в пятый раз представил своих героинь

На минувшей неделе в конгресс-центре СумГУ в Сумах в пятый раз представили участниц социально-художественного проекта «Три лепестка женственности».

На этот раз ими стали: Ксения Гринык, Елизавета Шерстюк и Людмила... Читати статтю повністю