Будинок полковника Маринича
Минають десятиліття, змінюється влада. Змінюємося ми з вами та світ навколо нас. І лише вікові сумські будинки безмовно і неупереджено дивляться на перебіг сучасної історії, приховуючи у своїх надрах спогади про справжні події минулого.
Розповімо ми про похмурий та загадковий особняк на Петропавлівській, 105. Він розбурхує фантазію багатьох, хто заглядається на його фасад з часів будівництва і до сьогоднішнього дня. Грізні леви (ліпкі прикраси - маскарони) донедавна владно дивилися на світ і були, мабуть, солідарні зі своїм господарем, наділеним реальною владою та непогано контролювавши ситуацію в місті. Власником цього незвичайного будинку був не хто інший, як полковник Маринич – поліцмейстер міста Суми.
Приблизно 1905 року він запросив із Харкова тоді ще невідомого архітектора Олександра Гінзбурга. Щойно закінчив інженерний факультет Технологічного інституту молодий і талановитий архітектор вирував ідеями і впроваджував новомодний стиль модерн, що недавно з"явився в Європі та Америці. Повітове місто С, що переживає на той час свій розквіт, став для нього своєрідним випробувальним полігоном. Адже процвітаючі власники сумських заводів і фабрик, а також їх заможні керуючі бажали мати гідне сучасне житло. На щастя архітектора, всі три різновиди модерну - строгий (північний), європейський (ар нуво) і російський (всього в нашому місті в стилі модерн понад 20 будівель), прижившись у повітовому місті цукрових королів, трохи пізніше набули найширшого поширення в губернському Харкові.
Але повернемось до жандармського, як тоді казали, полковника Маринича. Треба сказати, що він був досить суворою, але шановною людиною, добре знав свою справу і не один рік обіймав свою посаду. Кримінальні зведення сумських газет на той час нерідко повідомляли про затримання грабіжників, аферистів і фальшивомонетників і всіляко висвітлювали роботу жандармського управління, яке, судячи з доповідей, працювало на совість. Поліцейський був легко впізнаваною постаттю у міському пейзажі - на дореволюційних листівках і фотографіях часто присутні поліцейські смугасті будки і самі служиві в білих мундирах і кашкетах, які невпинно стежать за порядком у місті. Взяти хоча б велосипеди, що тоді з"явилися. Англійські велосипеди та знамениті велосипеди московського заводу "Дукс" були натхненно зустрінуті заможною молоддю міста. Однак їздити містом, не реєструючи цей транспортний засіб у міській управі, не заплативши за реєстрацію, не прикріпивши спеціальну табличку до рами велосипеда, було заборонено. Будь-який поліцейський, побачивши порушника, свистів, саджав і доводив справу до логічно правильного кінця. У народі велосипед не любили і нешанобливо називали "чертопхайкою". У місті коні нервово поводили ніздрями, побачивши цей дивовижний засіб пересування. А ось на дорозі зустріч коня, що мирно тягла воза сіна, і велосипедиста часом оберталася скандалом і розглядом з поліцейськими. Нерідко коні лякалися, ставали дибки, кидалися в сторони, погрожуючи перекинути воз, якщо раптово на повороті дороги з"являвся велосипедист. Якщо візник здалеку помічав "чертопхайку" - то ще півбіди. Він кидався вперед, махав шапкою перед очима коня, а другою рукою сигналізував велосипедисту, їдь швидше, мовляв. Але бувало, що зляканий кінь кидався вбік і перекидав віз. Ось тут велосипедисту доводилося туго - не тільки синцями оброблявся, іноді й велосипед ламали, після чого всім світом у поліції "справу" обговорювали. Пізніше з"явилися в повітовому місті перші автомобілі - і лиха з "чертопхайками" здалися такими несерйозними... А в 1905-1906 роках Суми також не уникли масових революційних заворушень. Можливо, тому Маринич дбав про свою безпеку досить ретельно. За спогадами очевидця тих років, одного з перших сумських краєзнавців-аматорів Павла Нікітенка, будинок полковника, схожий на замок Лівонського ордену, з вежею та вузькими віконцями на кшталт бійниць, був ретельно огороджений. Вхід у двір передували воротам. На деякій відстані були другі. І ті, й інші замикалися на надійні запори. Однак для людей, які потрапили у вир революції 1917 року, ворота не були серйозною перешкодою. Влітку 1917-го демонстранти йшли на площу біля Петропавлівського цвинтаря, де проводили загальноміський мітинг. Проходячи повз "замок" полковника, демонстранти жбурляли у вікна бруківки, зганяючи всю злість на похмурій будівлі з грізними левами. Проте полковника вже там не було. Ймовірно, він встиг виїхати за кордон, залишивши неповторну будівлю у стилі північного модерну майбутній владі та поколінням. За спогадами того ж таки Павла Нікітенка, в 1918 році в ньому намагалися влаштуватися петлюрівці, під час фашистської окупації - гітлерівці.
Після війни будівля перенесла серйозні зміни - колосальне внутрішнє перепланування, що змінило до невпізнання інтер"єр, адже в "замку" надовго "прописали" медичне училище. А потім медичну бібліотеку і це було порятунком для будівлі. Деяким його побратимам, які набагато частіше змінюють своїх власників і покриваються незграбними і злочинно несмачними вивісками, пощастило набагато менше. Однак і "замок" має втрати. Нещодавно зник останній лев-маскарон. Цих ліпних прикрас-медальйонів було дві. Говорять, один зник під час війни. Куди подівся другий – невідомо. Хтось каже, що гілка близького дерева впала і розбила ліпнину, хтось – майстри, які роблять ремонт, випадково змахнули. Є й ті, які стверджують, що пошкоджений маскарон було відновлено реставратором та принесено назад. Проте так чи інакше, а лев, на жаль, уже не прикрашає "замок", збудований полковником Мариничем. А шкода...
Свой фирменный модерной стиль в архитектуре А.Гинзбург впервые опробовал в Сумах
Проходят десятилетия, меняется власть, сменяют друг друга эпохи. Меняемся мы с вами и мир вокруг нас. И только столетние сумские дома безмолвно и беспристрастно глядят на ход современной истории, скрывая в своих недрах воспоминания о подлинных событиях прошлого. Рубрика "Истории старого города" (знакомая нашим читателям еще с 2003 года) продолжает свою работу и будет рассказывать о событиях, связанных с городскими зданиями, которым сто и более лет.
 |
|
|
 |
|
|
А начнем мы с сумрачного и загадочного особняка на Петропавловской, 105 (ныне Сумская областная научная медицинская библиотека, недалеко от областной ТРК). Он будоражит фантазию многих заглядывающихся на его фасад со времен постройки и до дня сегодняшнего. Грозные львы (лепные украшения - маскароны) до недавнего времени властно взирали на мир и были, вероятно, солидарны со своим хозяином, наделенным реальной властью и неплохо контролировавшим ситуацию в городе. Владельцем этого необычного дома был не кто иной, как полковник Маринич - полицмейстер города Сумы. Примерно в 1905 году он пригласил из Харькова тогда еще неизвестного архитектора Александра Гинзбурга. Только что окончивший инженерный факультет Технологического института молодой и талантливый зодчий бурлил идеями и внедрял недавно появившийся в Европе и Америке новомодный стиль модерн. Уездный город С, переживающий в ту пору свой расцвет, стал для него своеобразным испытательным полигоном. Ведь преуспевающие владельцы сумских заводов и фабрик, а также их состоятельные управляющие желали иметь достойные их жилища. К счастью архитектора, все три разновидности модерна - строгий (северный), европейский (ар нуво) и русский (всего в нашем городе в стиле модерн более 20 строений), прижившись в уездном городе сахарных королей, чуть позже получили самое широкое распространение в губернском Харькове. Но вернемся к жандармскому, как тогда говорили, полковнику Мариничу. Надо сказать, что он был довольно суровым, но уважаемым человеком, хорошо знал свое дело и не один год занимал свой пост. Криминальные сводки сумских газет того времени нередко сообщали о поимке грабителей, аферистов и фальшивомонетчиков и всячески освещали работу жандармского управления, которое, судя по докладам, работало на совесть. Полицейский был легко узнаваемой фигурой в городском пейзаже - на дореволюционных открытках и фотографиях частенько присутствуют полицейские полосатые будки и сами служивые в белых мундирах и фуражках, неустанно следящие за порядком в городе. Взять хотя бы появившиеся тогда велосипеды. Английские велосипеды и знаменитые велосипеды московского завода "Дукс" были вдохновенно встречены состоятельной молодежью города. Однако ездить по городу, не регистрируя это транспортное средство в городской управе, не заплатив за регистрацию, не прикрепив специальную табличку к раме велосипеда, было запрещено. Любой полицейский, завидев нарушителя, свистел, ссаживал и доводил дело до логически правильного конца. В народе велосипед не любили и непочтительно называли "чертопхайкой". В городе лошади нервно поводили ноздрями, завидев это диковинное средство передвижения. А вот на проселочной дороге встреча лошади, мирно тащившей воз сена, и велосипедиста порой оборачивалась скандалом и разбирательством с полицейскими. Нередко лошади пугались, становились на дыбы, бросались в стороны, грозя опрокинуть воз, если внезапно на повороте дороги появлялся велосипедист. Если возчик издалека замечал "чертопхайку" - то еще полбеды. Он бросался вперед, махал шапкой перед глазами лошади, а другой рукой сигнализировал велосипедисту, проезжай скорее, мол. Но бывало, что испуганная лошадь кидалась в сторону и опрокидывала воз. Вот тут уж велосипедисту приходилось туго - не только синяками отделывался, иногда и велосипед ломали, после чего всем миром в полиции "дело" обсуждали. Позже появились в уездном городе первые автомобили - и беды с "чертопхайками" показались такими несерьезными... А в 1905-1906 гг. Сумы тоже не избежали массовых революционных волнений. Возможно, потому Маринич заботился о своей безопасности довольно тщательно. По воспоминаниям очевидца тех лет, одного из первых сумских краеведов-любителей Павла Никитенко, дом полковника, похожий на замок Ливонского ордена, с башней и узкими окошками вроде бойниц, был тщательно огражден. Вход во двор предварялись воротами. На некотором расстоянии были вторые. И те и другие запирались на надежные запоры. Однако для людей, попавших в водоворот революции 1917 года, ворота не были серьезным препятствием. Летом 1917-го демонстранты шли на площадь возле Петропавловского кладбища, где проводили общегородской митинг. Проходя мимо "замка" полковника, демонстранты швыряли в окна булыжники, вымещая всю злость на сумрачном здании с грозными львами. Однако полковника уже там не было. Вероятно, он успел выехать за границу, оставив неповторимое здание в стиле северного модерна будущим властям и поколениям. По воспоминаниям того же Павла Никитенко, в 1918 году в нем пытались обосноваться петлюровцы, во время фашистской оккупации - гитлеровцы.
После войны здание перенесло серьезные изменения - колоссальную внутреннюю перепланировку, изменившую до неузнаваемости интерьер, ведь в "замке" надолго "прописали" медицинское училище. А потом медицинскую библиотеку, и это было спасением для здания. Некоторым его собратьям, которые намного чаще меняют своих владельцев и покрываются аляповатыми и преступно безвкусными вывесками, повезло гораздо меньше. Однако и у "замка" есть потери. Не так давно исчез последний лев-маскарон. Этих лепных украшений-медальонов было два. Говорят, один исчез во время войны. Куда делся второй - неизвестно. Кто говорит, что ветка близстоящего дерева упала и разбила лепнину, кто - мастера, делающие ремонт, случайно смахнули. Есть и те, которые утверждают, что поврежденный маскарон был восстановлен реставратором и принесен назад. Однако так или иначе, а лев, к сожалению, уже не украшает "замок", построенный полковником Мариничем. А жаль...
Юлия Лесина
P.S. Автор благодарит сумских краеведов Риту Сергиенко и Виктора Токарева за помощь в создании статьи.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
На що звернути увагу під час вибору антиперспіранта
Антиперспірант часто вибирають не замислюючись, хоча різниця між засобами добре відчувається вже в перші дні. Для когось важливіший сильний захист, для когось — м"якша дія і відсутність різкого аромату. Тому краще не навмання вибирати антиперспірант...
Мобільне прибирання авто: переваги компактного пилососа
Чистий салон впливає не лише на зовнішнє враження, а й на комфорт під час щоденних поїздок. Швидко навести лад у машині без поїздок на мийку та прив’язки до розетки, що особливо зручно для регулярного догляду за салоном у дорозі або між справами, дає можливість автомобільний пилосос...
Маркетингова аналітика як інструмент керування результатами
Маркетингова аналітика дає бізнесу можливість бачити реальну картину взаємодії користувачів із сайтом, рекламою та контентом. Коли дані з різних каналів не поєднані, завжди складно зрозуміти, які дії призводять до звернень, а які не дають результату...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
