Швидка не доїхала - хворий не дочекався...
Чи захищені мешканці Сумщини та бригади екстренки перед щоденною небезпекою?
МАЙЖЕ щодня медики швидкої стоять перед вибором, якого не мало б існувати: рятувати чи вижити. Бо кожен виїзд - це ризик не повернутися. Дороги прострілюються, FPV-дрони падають без попередження, а повторні ворожі удари можуть накрити будь-якої миті. На жаль, там, де раніше лунали сирени швидкої, сьогодні гучніші вибухи.
В умовах вкрай небезпечної ситуації на Сумщині заручниками стають насамперед хворі - люди, які залишаються сам на сам із болем і без необхідної допомоги. Одні - попри часті прильоти - намагаються доправити недужих до лікарні власними силами, звертаються до родичів чи сусідів, інші, на жаль, так і не дочікуються медиків.
Нещодавно у Стецьківці, яка за 10 кілометрів від обласного центру, поховали місцевого мешканця Віктора Харламова. Чоловік помер вдома від розриву аорти, не дочекавшись приїзду швидкої. Йому влітку мало б виповнитися 53. Родина втратила батька та дідуся. Ця трагічна історія вийшла за межі громади й гостро поставила питання: чи має сьогодні людина шанс на порятунок, якщо допомога фізично не може до неї доїхати?
«Це мала бути швидка!»
Відомо, що Віктор Харла-мов працював у місцевому по-ховальному бюро. Був копачем, встановлював пам’ятники. Роботи не цурався - за це його й поважали односельці. На здоров’я не скаржився, трудився до останнього дня.
- 24 березня пізно ввечері Віктору Олексійовичу раптово стало зле, - розповів староста Стецьківського старостинського округу Юрій Лисенко. - Стан швидко погіршувався, без ме-дичної допомоги було не обійтися. Перший виклик на швидку був о 22:41, другий - о 23:29. Однак бригади не було. Вже на ранок Віктор помер. Він чекав із одинадцятої ночі до п’ятої ранку. Шість годин! Та швидка в наше село так і не приїхала.
Як розповіла Суспільному донька померлого Віта, яка вже місяць живе в Сумах, на звернення про допомогу батьку на екстреній службі відповіли: «Ми не можемо доїхати, літають. Шукайте кого-небудь, щоб вивезли». «А навколо нас вже немає нікого, або одні пенсіонери, або машини у всіх побили…» - каже вона. Молода жінка у той момент думала лише про одне - як врятувати батька навіть посеред ночі. «Хотіла їхати сама, - згадує вона. - Але ж одна-дві людини в легковій машині нічого б не зробили. Його треба було транспортувати лежачи. Це мала бути швидка…»
 |
|
|
 |
|
|
За словами Юрія Лисенка, це не перший випадок, коли мешканці громади змушені ря-туватися самотужки. «За ос-танні пів року було кілька ситуацій, коли людям було зле, а вивезти їх не було кому, - говорить староста. - Доводи-лося самому сідати за кермо - або просити інших. Одного ра-зу молодій людині стало на-стільки погано, що почалися судоми. Ми з його родичем поїхали до блокпоста, де нас мала зустріти швидка - але її там не було. Уточнили в хлопців, кажуть - не було! Тож ми повезли його в лікарню самі. На кого чекати?! Емоції тоді кипіли у всіх…»
Водночас староста визнає: останнім часом безпекова си-туація значно ускладнилася, тож із доїздом швидкої допомоги виникають серйозні труднощі.
«Це фактично 50 на 50 - або приїжджають, або ні. Можли-во, усе залежить від конкретної бригади: є ті, хто не боїться, адже давали клятву Гіппокра-та, та є й ті, хто не наважується виїжджати», - зазначає він.
У ніч, коли помирав Віктор Харламов, староста не зміг допомогти - його автомобіль був несправний. «Я б його й сам вивіз, але я не мав на чому. Цього разу на швидкій говорили - вивезіть на блокпост, який у кілометрі від Сум. Чим? Я сказав медикам: тоді смерть лю-дини буде на вашій совісті. Але ніхто не виїхав…»
Можливості для евакуації були?
За словами Юрія Лисенка, можливості для евакуації Вік-тора все ж були.
- По-перше, його можна бу-ло вивезти із Стецьківки коридором із антидроновим захистом, - каже староста. - Зали-шити машину в безпечному міс-ці, взяти ноші, пішки дістатися до будинку і забрати Віктора. Це відстань усього якихось 200 метрів. Інший варіант - дочекатися на блокпості так званого «вікна» й забрати хворого. Таких можливостей у ту трагічну ніч було декілька! Але жодною з них чомусь не скористалися.
Коли вранці стало відомо, що Віктор Харламов помер, так і не дочекавшись медичної допомоги, староста зателефонував до швидкої: «Я сказав усе, що думаю з цього приводу. І що цю справу так не залишу… Хто б що не говорив, що я мав вивезти людину - я один. У ме-не навіть немає перепустки, щоб пересуватися вночі. Я не лікар, не маю обладнання, відповідних препаратів. Старос-тою всі дірки не затулиш».
Зробити висновки, щоб не втрачати найцінніше
Після трагедії староста звернувся до керівництва міста та військової адміністрації. «Написав доповідну, щоб Артем Кобзар і Сергій Кри-вошеєнко зробили висновки щодо цієї ситуації та дій медиків, які відмовилися виконувати свої посадові обов’язки. Та го-ловне - зробили все необхідне, аби такі випадки більше не по-вторювалися», - додав Юрій Лисенко.
Свою позицію староста підкріплює власними діями: «Я їжджу в Рибці, без жодного прикриття доправляю людям хліб, ліки, памперси. В Радь-ківку теж. Двічі на тиждень відвідую віддалені населені пункти, які майже відрізані від цивілізації, де залишилося по 30-40 літніх людей. Підтримую життя в цих селах, ризикуючи власним життям. Вважаю, що ко-жен має робити свою роботу. Страшно йому чи ні. Потрібно зробити висновки, щоб не втрачати найцінніше…»
Служба екстрена, та все ж цивільна
Робота екстреної служби в умовах війни суттєво змінилася, зазначає медичний директор Сумського обласного центру екстреної медичної допомоги Максим Новіков. З початком повномасштабного вторгнення мало хто розумів, як розвиватимуться події. Тоді бригади буквально «вилітали» на місця прильотів без належного захисту, рятуючи по-страждалих і поранених.
З часом обстановка на прикордонній Сумщині лише по-гіршилася: постійні дронові атаки, небезпека від КАБів, за-гроза повторних ударів, повітряні тривоги, які тривають цілу добу. «У нас з’явилася територія великого небезпечного прикордоння, ми поступово переводили наші бригади в більш безпечні місця, - розповідає Максим Новіков. - Закрили підрозділи в Хотіні, Юнаківці, Миропіллі, Есмані… Фактично третину пунктів постійного ба-зування. Деякі підстанції через загрозу були змушені переїхати в інші населені пункти».
|
|
|
 |
|
|
Змінився й алгоритм прийняття та реагування на звернення. Спершу, за словами ме-дичного директора, оцінюється необхідність виїзду бригади, при цьому диспетчер уточнює не лише причину виклику, а й безпекову ситуацію на місці. «Якщо стан хворого підпадає під критерії критичності та ек-стреності (важкі стани, травми, пологи тощо) - приймається рішення про виїзд для надання допомоги та подальшого тран-спортування до лікувального закладу. Далі ми комунікуємо зі штабами ТрО, які є в кожному районі і володіють інформацією про безпекову ситуацію. Якщо за адресою «чисто» - диспетчер направляє бригаду до хворого. Якщо виїзд неможливий, диспетчер (лікар-консультант) намагається допомогти дистанційно. Щойно рі-вень небезпеки знижується - бригада вирушає на виклик», - пояснює він.
Водночас, як зізнається Максим Новіков, трапляються і відмови, особливо на «гарячих» напрямках. Змусити бригаду виїжджати не мають права - відповідних адміністративних важелів не передбачено. «Ми хоча й називаємося екстреною, але все ж таки цивільна служба, яка повинна надавати допомогу в безпечних умовах, - наголошує медичний директор. - У разі відмови, ситуації, яка може змінюватися, в темний час доби завжди намагаємося знайти вихід. Шукаємо іншу бригаду, альтернативні варіанти евакуації: звертаємося до «Білих янголів», пропонуємо тим, хто телефонував, розглянути можливість вивозу пацієнта назустріч бригаді».
За весь минулий рік і станом на 26 березня зі Стецьківки на-дійшло 527 звернень, було здійснено 402 виїзди. У 15 ви-падках пацієнтів довозили на-зустріч бригадам.
Деталі подій, що передували трагедії
Того пізнього вечора, коли на швидку зателефонувала сусідка Віктора Харламова та повідомила про те, що йому зле (з’явився раптовий виражений біль в правих кінцівках, чоловік не відчував правої ноги тощо), медики діяли за звичним алгоритмом. Після прийняття виклику диспетчером 103 було обговорено безпечність та можливість вивозу пацієнта назустріч бригаді. Жінка, яка дзвонила, повідомила, що наразі транспортувати хворого нічим.
«О 22:45 штаб ТрО Сумського району повідомив, що «поки чисто», - розповідає Максим Новіков. - Після уточнення стану здоров’я лікар-консультант оперативно передзвонила абонентці, і було прийнято рішення направити бригаду. Втім, ситуація стрімко змінилася: вже о 23:03 штаб повідомив про появу БПЛА у тому напрямку, і рух бригади зупинили. Згодом з’явилося «вікно» безпеки, і медики от-римали дозвіл рухатися далі. Однак за кілька хвилин активність безпілотників знову зросла, і о 23:18 бригада, яка вже була майже за межами міста, змушена була зупинитися. Безпекова ситуація не покращувалася, й бригада повернулася на постійне місце базування. Лікар-консультант телефоном надала поради з прийому медикаментів та узгодила відтермінування виклику. Після 5-ї ранку штаб ТрО повідомив, що небо чисте - знову було прийняте рішення направити бригаду. Коли готувалися до виїзду в село Стецьківку, дізналися, що чоловік помер»
|
|
|
 |
|
|
Максим Новіков говорить, що шукали можливості допомогти хворому: телефонували старості з проханням організувати транспортування назустріч бригаді (від точки очікування в антидроновому коридорі в Стецьківці до будинку Віктора Харламова - понад 1,5 км), зверталися і до «Білих янголів» щодо їхньої участі в евакуації. Втім, у відповідь почули, що це можливо лише вранці…
Новий алгоритм дій для захисту
Наразі, за словами Максима Новікова, розроблено чіткий алгоритм реагування на звернення мешканців прикордонних громад, який перебуває на погодженні в ОВА. «У разі, коли за місцем виклику небезпечно, передбачено залучення до його виконання «Білих янголів», представників ДСНС та інших служб, - повідомив медичний директор. - Значна роль відводиться районним адміністраціям, керівникам РВА та штабам ТрО, щоб максимально убезпечити наші бригади від можливих ризиків. Має бути сформовано евакуаційні команди, які допомагатимуть нам виконувати свою роботу».
На сьогодні екстрена служба області має всього п’ять броньованих автівок - переро-блених із звичайних, що ро-бить евакуацію більш безпечною (може захистити від куль, уламків, «маленького» FPV-дрона). Вони задіяні в декількох напрямках, та через дороги та активну експлуатацію час-то ламаються. Лише одна з автівок оснащена детектором дронів («чуйкою»), ще три мають РЕБи.
«Хотілося б, щоб кожен наш прикордонний підрозділ мав броньований автомобіль, - зазначає він. - Йдеться про Середину-Буду, Ямпіль, Шост-ку, Путивль, Білопілля, Красно-пілля, Велику Писарівку та інші. Також такі авто потрібні бригадам Центральної станції, які обслуговують великий Сум-ський район. Окрім цього, бажано оснастити детекторами дронів і звичайні автомобілі. Ми працюємо над цим і сподіваємося на підтримку держави та благодійників».
***
Історія Віктора Харламова опинилася на болючому перетині - між людським очікуванням допомоги і реальними обмеженнями війни. З одного боку - рідні та громада, які впевнені: шанс врятувати був. З іншого - медики, які кажуть: ризик був надто великий. А посередині - життя, яке не вдалося врятувати.
Сподіваємося, що цей випадок стане приводом для чітких рішень і змін, які забезпечать своєчасне надання допомоги та належний захист медиків навіть у найскладніших умовах.
Ірина Чирченко
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Невидимий фронт «Фрімена»
Як оператор РЕБ із Конотопа ловить сигнали, що рятують життя
НА Сумщині, серед полів і лісів, де війна не зав-жди має видимі обриси, триває інша - невидима, але не менш небезпечна боротьба. Тут кожен сигнал у повітрі може стати передвісником загрози, а кожна секунда - вирішальною.
Розмовляємо... 
Від звичайного водія до легенди
Військовослужбовець із Шосткинщини отримав звання Героя України
Молодший сержант Сергій Котенок із по-зивним «Кот» - інструктор групи інструкторів 152 бригади. До початку війни він проживав у селі Шосткинського району і був водієм.
А нещодавно президент України Володимир...
На що звернути увагу під час вибору антиперспіранта
Антиперспірант часто вибирають не замислюючись, хоча різниця між засобами добре відчувається вже в перші дні. Для когось важливіший сильний захист, для когось — м"якша дія і відсутність різкого аромату. Тому краще не навмання вибирати антиперспірант...
Мобільне прибирання авто: переваги компактного пилососа
Чистий салон впливає не лише на зовнішнє враження, а й на комфорт під час щоденних поїздок. Швидко навести лад у машині без поїздок на мийку та прив’язки до розетки, що особливо зручно для регулярного догляду за салоном у дорозі або між справами, дає можливість автомобільний пилосос...
Маркетингова аналітика як інструмент керування результатами
Маркетингова аналітика дає бізнесу можливість бачити реальну картину взаємодії користувачів із сайтом, рекламою та контентом. Коли дані з різних каналів не поєднані, завжди складно зрозуміти, які дії призводять до звернень, а які не дають результату...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
