Її серце гріє сотні інших сердець

Як сумчанка Тетяна Ягодіна дарує тепло там, де холод війни

ТЕНДІТНА білявка з теплою усмішкою, яка те-пер не часто з’являється на її обличчі… Колись вона намагалася дарувати лю-дям красу. Тетяна Ягодіна до війни працювала художником-модельєром. А після російського вторгнення всі сили віддає волонтерству, допомагає нашим захисникам на фронті, та й не тільки їм.

Жінка декілька разів по-трапляла під скиди ворожих дронів під час виїздів на передову, дивом вижила, хоч і була серйозно травмована. Ще од-ну, вже «виробничу» травму отримала, коли вантажила в автівку важкі клунки із захисними сітками та спорядженням. Та попри все не впала у розпач, не склала руки. Саме на її плечах тримається сумський волонтерський центр із промовистою назвою «Віримо - все буде добре». Про його засновницю - звичайну жінку з надзвичайно великим і чуйним серцем - і є ця історія.

«Тут мій дім»

Війна застала Тетяну в рідних Сумах. Спочатку був шок, мабуть, як і в усіх. Потім прийшло розуміння: потрібно щось робити, якось допомогти зупинити цю навалу. Біля евакуаційних автобусів збиралися дов-железні черги тих, хто, похапцем зібравши речі, намагався втекти подалі. Вона не збиралася нікуди їхати. Не уявляла, що може залишити своє рідне місто, найгарніше в світі, яке так любила, де її дім, її знайомі, друзі, де поховані її батьки. Та й чому залишати? Тільки через те, що якомусь божевільному захотілося його загарбати? Ні, не бути цьому! За чотири роки вона жодного разу так і не виїхала за межі Сумщини, хіба що тільки до хлопців на фронт.

Пригадує, як допомагала тероборонівцям зводити бруствери, бігала з подругами по смітниках, шукаючи пляшки для коктейлів Молотова. Як разом збирали по знайомих борошно на пиріжки (магазини тоді були майже всі закриті) та носили охоронцям смаколики на блокпости. Ці домашні ласощі, виготовлені дбайливими жіночими руками, кава та чай зігрівали захисників і давали розуміння, заради чого вони віддають життя. Може, тому Суми й вистояли.

«Суми - це моє серце, - говорить жінка. - Тут мій дім. Тут я та моя душа. Люблю Суми не за краєвиди, хоча вони прекрасні, а за характер. Незлам-ний, сміливий, рідний! Пиша-юся бути частинкою цього не-зламного міста».

Світло, яке запалили разом

Потреби фронту весь час зростали. Хлопці просили окопні свічки, щоб рятуватися від холоду. Потрібні були тисячі. Тетяні вдалося знайти приміщення, де можна було їх виготовляти. Жінка звернулася до містян, розмістила оголошення в газеті. І люди відгукнулися миттєво! Тоді був справжній підйом народного єднання і патріотизму. Запасів парафіну та бляшанок нанесли стільки, що частину довелося зберігати просто неба. Робота закипіла. За лічені дні волонтери виготовили та передали бійцям тисячі окопних свічок.

Різноманітна допомога над-ходила і з-за кордону - відгукнулися земляки, що перебували там. Надсилали цілі партії термобілизни, харчів, ліків. Чех Ян Кубатий особисто приїхав у Суми в перші ж дні війни, розгорнув польову кухню, годував бійців та біженців. Завіз тонни гуманітарки, більше 30 автівок та квадроциклів для воїнів. Навіть роздобув пересувний мобільний комплекс для виживання, де є все необхідне - від портативної кухні до запасів води. Справжня броньована фортеця на колесах, яка не так давно з’явилася у волонтерському осередеку, дуже дороговартісна (щоправда, її ще потрібно доукомплектувати під українські реалії - тож підтримка небайдужих і досі потрібна). Ян - ротарієць, член міжнародної організації, девіз якої - «Єднаємось заради добра». «Є люди, - каже пані Тетяна про нього, - в яких серце як сонце! Дякую усім волонтерам, завдяки яким ми тримаємося!»

	Тепло своїми руками

Плетиво, що рятує життя

З настанням тепла, з появою зелені у військових з’явилась гостра потреба в захисних сітках. Тетяна разом із подругами працювали по 14 годин на день - майже без відпочинку. Сьо-годні й сама дивується, як ви-тримували такий ритм. Постійно приходили лише 15-20 людей, інші - час від часу. Для міста з понад чвертю мільйона мешканців це крапля в морі. Але саме ця «крапля» тримала тил.

Найстаршій з волонтерок було 75. Найменшій тоді було лише три. Маленька Соня приходила з бабусею, бо її не було з ким залишити. Вона буквально зростала серед сіток - ма-ленькими рученятами намагалася вплітати стрічки, виконувала дрібні доручення. Сьо-годні Соні вже сім, і вона, як і раніше, поруч - частина великої справи.

- Хто ж навчив вас виготовляти сітки? - запитуємо.

- Ніхто, - усміхається Тетя-на. - Шукали поради в інтернеті, пробували, переробляли, вигадували своє. Так і навчилися. Тепер робимо майже професійно.

Сітки мають свій «характер» і сезон: зимові - білі, весняні - зелені, є варіанти «сіно», «степ», «сосновий ліс». Нині ж найбільше замовлень на «грязюку» - під колір багнюки й землі, в яких воїни тримають позиції.

Так само самотужки, за допомогою інтернету, освоїли й виготовлення багаторазових хімічних грілок. Невеликі пластикові пакети зі спеціальним розчином, що під час кристалізації виділяє тепло й зігріває кілька годин. А потім їх можна «оживити», просто опустивши в окріп.

Маленькі речі, зроблені з великим серцем, - те, що допомагає вистояти там, де холод і війна.

	Плетиво життя

Легкий пакунок – важлива необхідність

Сьогодні волонтерський центр найбільше зосереджений на виготовленні сухпайків для бійців. Через постійну ак-тивність ворожих дронів на фронті утворюються так звані «кілзони» - ділянки, де замінити військових на позиціях украй складно. Вони можуть залишатися в окопах тижнями, а інколи й місяцями.

Єдиний відносно безпечний спосіб доставити їм боєкомплект, воду та їжу - також дронами. Але безпілотники не піднімуть значної ваги. Тому ко-жен грам має значення. Про-дукти повинні бути легкими, компактними й водночас по-живними. Волонтери готують сушене м’ясо, джерки, кабаносики, додають сухофрукти, шоколад - усе, що дає енергію та довго зберігається.

Сушарку придбали за власні кошти, ще одну отримали з-за кордону. З Італії передали вакууматор. М’ясо купують са-мі, іноді його привозять на переробку й військові.

Та останнім часом з’явилася нова перешкода - перебої з електропостачанням. Облад-нання доводиться перевозити по кілька разів на день туди, де є світло. Втома накопичується, але робота не зупиняється. Бо там, на позиціях, хтось чекає на цей невеликий пакунок - як на ковток сили й надії.

«Вулик», де дітям повертають дитинство

Окрім допомоги фронту, волонтерський центр має ще од-ну надзвичайно важливу місію - підтримку дітей. Центр дитячої активності «Вулик Хіммістеч-ка» вже добре відомий у Су-мах. Сюди приходять діти пе-реселенців віком від 5 до 12 років, а також місцеві. Часто - разом із батьками.

«Вулик» став особливим простором - теплим, безпечним, наповненим життям. Тут діти ліплять і малюють, читають книжки українською мо-вою, пишуть листи захисникам, вирушають у невеликі по-ходи. У цих простих заняттях - відновлення звичайного дитинства, яке так безжально обірвала війна.

Щотижня проводяться за-няття в межах міжнародних програм HEART і TeamUp - через мистецтво, гру та рух діти поступово зцілюються психологічно.

Для батьків це не лише можливість дати малечі корисне дозвілля, а й підтримка, впевненість, що їхні сини й доньки мають місце, де їх обіймають теплом.

	Центр дитячої акивності

Турбота про поранених і тих, хто залишився

Під час нашої розмови з пані Тетяною до приміщення зайшла жінка, яка запитала, як виходити пораненого бійця. Тетяна дала чітку пораду. Та насправді поранених зараз багато, і методи реабілітації стають життєво необхідними. Волонтери центру освоїли ці процедури, а ще безкоштовно роздають тим, хто потребує, коляски, милиці, ходунки, переносні туалети, ліки, які надходять із Британії та Італії.

- Перші два роки підтримка сумчан була надзвичайною, - згадує Тетяна Олексіївна. - Допомогу приносили мішками. Потім все якось спало. Люди стали більш байдужі, зациклені на власних проблемах, забувають, що ворог стоїть поруч. А якщо ми припинимо допомагати бійцям, їм буде важко встояти.

Та вони тримаються. У холоді, голоді, інколи по коліна у воді чи багнюці - і все одно стоять. Іноді навіть посміхаються. Кажуть: відступати не збираються.

- Або ми будемо жити у цій країні такими, як ми є, або ніяк, - додає Тетяна. - Сумщина - козацький край, і гени славетних предків усе ще у нас. Хтось це забув, але більшість пам’ятає.

Тетяна часто відвідує бійців на позиціях, привозить необхідне, дізнається, що ще по-трібно. А на зворотному шляху допомагає цивільним, які зголосилися евакуюватися, забирає їхні речі та домашніх улюбленців.

Від війни – до добра

Останній раз ця мужня жінка відпочивала лише тоді, коли лежала в лікарні після операції на нозі, пошкодженій через травму. Як тільки змогла ходи-ти - одразу взялася до роботи.

- Що надає вам сили? - цікавимося.

- Хлопці на передовій, - відповідає Тетяна. - У порівнянні з тим, що їм доводиться витримувати, усі труднощі цивільного життя навіть не варті згадки.

А чи мріє вона про щось? Сумно посміхається:

- Якби ж то був час на мрії! Звісно, хочеться, щоб якнай-швидше настав мир і наші хлопці та дівчата повернулися додому живими й неушкодженими.

Та одна давня мрія у пані Тетяни все ж є. Після війни вона хотіла б впорядкувати прекрасну, але занедбану місцину на початку Хіммістечка - Вери-жицю (раніше звану Дуровщи-ною). Місце могло б стати справжньою окрасою мікрорайону: парк з тінистими алеями й квітниками, чисте озеро, зручності для відпочинку. Навіть почали робити перші кроки - посадили кілька кущів гібіскусів. Але знайшлися «добрі люди», які їх викрали. На жаль, серед сумчан є й такі. Або ті, що звинувачували волонтерський центр у прильоті дрона поблизу. «Невже волонтери його спрямували, а не росіяни?» - дивується не-зламна волонтерка.

Пані Тетяна також планує підтримку безхатченків та ма-лозабезпечених - притулок і безкоштовні обіди. Навіть у мріях вона думає не про себе, а про інших…

Визнання, яке заслуговує серце

Чи допомагають волонтерському центру міська влада, підприємці, великий бізнес? Виявилось - не надто. Влада обмежилась грамотою, бізнес - здебільшого мовчанням. Центр більше співпрацює з громадським об’єднанням воїнів-ветеранів. Помічник міського голови Олександр Лук’янов сприяв проведенню спільних заходів.

	Висока нагорода

Та самовіддана праця Тетяни Олексіївни не залишилася непоміченою. Вона удостоєна численних нагород, серед яких - нагородний сертифікат за особливий внесок у зміцнення обороноздатності України від за-ступника командувача Сухопут-них військ, медаль «За вірність українському народу» від Мі-ністерства оборони, медаль «Хрест свободи» від ПЦУ, ме-даль «За жертовне служіння задля збереження Божого дару свободи та незалежності Укра-їни» та інші.

Хочеться побажати мужній сумчанці наснаги й терпіння, щоб сили вистачало на всі справи. Нехай вона знаходить маленькі щасливі моменти навіть у складні дні, а мир і спокій нарешті повернуться в наше життя!

Реквізити для допомоги:

4149 6293 5634 4762 Приват

5375 4141 0158 2871 Моно

БО/БФ «Віримо - все буде добре»

IBAN: UA19337568000002600300492826

ЄДРПОУ: 44834651

Микола Прон

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туристичне страхування: надійний захист у подорожах за кордон

Туристичне страхування — це обов’язковий і водночас практичний фінансовий захист для тих, хто планує поїздку за межі України. Такий поліс приймається всіма візовими центрами, посольствами та консульствами, тому є важливою умовою...

На що звернути увагу під час вибору антиперспіранта

Антиперспірант часто вибирають не замислюючись, хоча різниця між засобами добре відчувається вже в перші дні. Для когось важливіший сильний захист, для когось — м"якша дія і відсутність різкого аромату. Тому краще не навмання вибирати антиперспірант...

Мобільне прибирання авто: переваги компактного пилососа

Чистий салон впливає не лише на зовнішнє враження, а й на комфорт під час щоденних поїздок. Швидко навести лад у машині без поїздок на мийку та прив’язки до розетки, що особливо зручно для регулярного догляду за салоном у дорозі або між справами, дає можливість автомобільний пилосос...

Маркетингова аналітика як інструмент керування результатами

Маркетингова аналітика дає бізнесу можливість бачити реальну картину взаємодії користувачів із сайтом, рекламою та контентом. Коли дані з різних каналів не поєднані, завжди складно зрозуміти, які дії призводять до звернень, а які не дають результату...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній