«Цілую з першого рядка…»
Як Василь Симоненко завоював серце жінки, що її кохав усе життя
ІМ’Я Василя Симоненка назавжди увійшло в історію України як символ чесності, людської гідності та безмежної любові до рідної землі. Його називають одним із найяскравіших українських поетів-шістдесятників, людиною, яка не боялася говорити правду навіть тоді, коли за це доводилося дорого платити. Та за образом мужнього поета, автора знаменитих рядків «Ти знаєш, що ти - людина?», стояв зовсім інший Василь.
Закоханий чоловік, турботливий батько, романтик із тонким почуттям гумору, який умів кохати так щиро, що його лис-ти до дружини й сьогодні читаються як один із найзворушливіших літописів кохання.
Шлях, що почався в Біївцях
Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині у звичайній селянській родині. Його виховувала мати Ганна Федо-рівна, адже батько залишив сім’ю, коли хлопчик був зовсім маленьким. Майбутній поет зростав у непрості роки, добре знав, що таке злидні, важка праця та постійна боротьба за життя. Саме тому в його поезії так багато щирості, співчуття до людей й непохитної віри в людську гідність.
Навчався Василь блискуче. Після закінчення школи вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Уже в студентські роки почав писати вірші, друкувався в університетських виданнях, брав активну участь у літературному житті й швидко здобув репутацію талановитого, самобутнього автора. Його вирізняли не лише поетичний хист, а й гостре відчуття справедливості, сміливість у висловлюваннях та небайдужість до людської долі.
Диплом журналіста Василь отримав 1957 року. Попереду було життя, сповнене творчих задумів, журналістської праці та великої любові, яка стала його найнадійнішою опорою. Молодий фахівець отримав на-правлення до Черкас, де почав працювати в редакції газети «Черкаська правда». Згодом він працював також у редакції газети «Молодь Черкащини». Саме в Черкасах розкрився його талант журналіста, тут бу-ли написані багато віршів, що згодом увійшли до його перших збірок, і саме тут доля по-дарувала йому зустріч, яка змінила все його життя.
«Я боюся, що влюблюся»
У редакції працювала молода кур’єрка Людмила Півто-радня. Скромна, добра й чарівна дівчина подобалася багатьом молодим працівникам ре-дакції, але саме Василь зумів завоювати її серце. Він підкорював не гучними словами, а щирістю, теплом і своїм неповторним гумором. Одного разу він, усміхаючись, сказав їй: «Люся! Люся! Я боюся, що влюблюся». У цьому жарті вже звучало справжнє освідчення.
 |
|
|
 |
|
|
За спогадами близьких, під час журналістського відрядження до міста Тальне Василь почув красиву легенду про простого садівника, який закохав у себе княжну за допомогою ви-на з пелюсток троянд. Ця історія настільки захопила молодого поета, що він вирішив ро-мантично обіграти її у стосунках із Людмилою. Згодом він із усмішкою обіцяв щовесни по-вторювати цей красивий ритуал, щоб, як сам казав, «закріпити успіх». Чи справді саме ця романтична історія стала по-чатком їхнього сімейного щас-тя, достеменно невідомо. Про-те невдовзі Василь і Людмила побралися.
Любов, розлука та листи
Їхнє сімейне життя не було безхмарним. Молодій родині доводилося рахувати кожну копійку. Часті журналістські відрядження, навчання та військові збори надовго розлучали подружжя. Саме тоді народжувалися листи, які сьогодні належать до найвідоміших зразків української особистої епістолярної спадщини XX століття. У них відкривається зовсім інший Симоненко, ніж той, якого ми звикли бачити у шкільних підручниках.
Він називав дружину «Ма-люсею», «Кнопочкою», «тигреням», «смугастим тигром» і буквально засипав її ніжними словами. «Люблю тебе дико. Ніколи ніхто так ще не морочив мені голови. На папері цілуватися не дуже смачно, але я цілую мою маленьку Люсю мільйон разів».
В іншому листі він писав: «Маленький тигре, якби міг, то сьогодні б не писав тобі цього непотрібного листа, а з’явився б власною персоною... Тепер для мене існуєш тільки ти. От. Ясно, смугаста? Якщо не подобається тобі, то пожалійся в міліцію».
Навіть сумуючи, він не втрачав почуття гумору: «Чому ти цілуєш мене крапками? Со-ромишся? А я ні...» А один із листів починався словами, які сьогодні стали майже легендарними: «Цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю».
У цих простих реченнях немає пишних освідчень чи красивих літературних образів. Саме тому вони так зворушують. Це жива розмова двох людей, які дуже кохали одне одного і щиро сумували під час розлуки.
Найдорожчі люди
Попри матеріальні труднощі Людмила була для нього найближчою людиною. Вона іноді жартома казала подругам, що чоловік ночами не спить, бо весь час щось пише замість того, щоб більше думати про заробіток. Але саме завдяки цим безсонним ночам українська література отримала тво-ри, які сьогодні входять до шкільної програми й залишаються близькими багатьом по-колінням читачів.
Невдовзі в родині народився син Олесь. У той час з-під пера Василя Симоненка народилися знамениті «Лебеді материнст-ва». Багато дослідників пов’язують цю поезію з народженням первістка, хоча з роками вона стала значно більшою, ніж просто батьківське звернення до сина. Це вірш про материнську любов, людську гідність і вічний зв’язок із рідною землею.
Саме таким був Василь Си-моненко - люблячим чоловіком, турботливим батьком та поетом, який умів знаходити великі істини у найпростіших людських почуттях.
Короткий шлях…
На жаль, доля відвела по-етові надто мало часу. 13 грудня 1963 року Василь Симо-ненко помер у Черкасах, ма-ючи лише двадцять вісім років.
Минуло понад шістдесят ро-ків, але його поезія й досі хвилює серця, а листи до Людмили досі нагадують, що любов складається не з обіцянок, а з турботи, ніжності й простих слів, які хочеться перечитувати знову і знову. Саме тому історія Василя Симоненка та його Люсі продовжує жити, надихаючи нові покоління вірити в силу щирих почуттів.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Під парасолею знань: бібліотека вийшла назустріч читачам
ЦЬОГО літа книги в Сумах шука-ють своїх читачів просто неба. Біля Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки розгорнулася акція «Біб-ліотека під парасолькою», яка перетворила звичайний міський простір на відкритий майданчик для знайомства з сучасною літературою.
Фахівці... 
Сумський ТЮГ пішов на канікули
СУМСЬКИЙ обласний академічний театр для дітей та юнацтва офіційно завершив 51-й театральний сезон, який у колективі називають одним із найпродуктивніших за всю історію закладу.
Закриття сезону відбулося 7 та 8 липня. Протягом двох днів глядачам презентували найуспішніші вистави,...
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
