Під зорею курманівської калини

Почалося все століття тому, коли в с. Курмани в багатодітній родині Білоусів народилась десята дитина - син Дмитрик. Як згадував Дмитро Григорович, «сімейка в мого батька була, як у того Омелечка, про якого в народній пісні співається... Було нас одинадцятеро дітей. Я був десятою дитиною, якраз «лялькою в колисці», коли старші вже парубкували й дівували». Мама була звичайною сільською жінкою, берегинею роду. Батько - сільський мудрець, книжник, порадник і заступник односельців, які обрали його народним суддею. В сім’ї шанували слово, книжки в домі оточували хлопчика з раннього дитинства, і частенько вечорами в хаті читали вголос. Любили також самодіяльний театр. До речі, батько майбутнього поета зіграв на сільській сцені роль Виборного з п’єси «Наталка Полтавка» чи не сотню разів і сам писав п’єси та оповідання. Старший брат Олекса - викладач історії в Харківській трудовій комуні А.С.Макаренка - пробував свої сили в поезії, входив до складу активу літературних організацій. Коли малий Дмитро був на грані життя і смерті, перехворівши висипним тифом, - забрав кволого хлопчика в комунарівський гурт. Так майбутній письменник вирушив у люди.

Після навчання в дитячій трудовій комуні Дмитро Білоус вступив на філологічний факультет Харківського університету, його однокурсниками були Олесь Гончар та Григорій Тютюнник. У доробку нашого славетного земляка, який почав друкуватися з 1935 року, - збірки гумору та сатири, книжки для дітей. Відомі твори - «Пташині голоси», «Упертий Гриць», «Про чотириногих, рогатих і безрогих», «Лікарня в зоопарку», «Турботливі друзі», «Веселий Кут» - залюбки читає дітвора, бо в них є цікаві, повчальні та кумедні життєві ситуації. Поет також займався перекладами, досліджував творчість відомих поетів та письменників. А ще - попри всі свої звання та нагороди залишався скромною людиною.

- Мабуть, найбільшу славу Дмитру Білоусу принесла збірка «Диво калинове» - все життя він мріяв про те, щоб привернути увагу дітей до краси нашої солов’їної мови, - розповідає журналіст, голова Недригайлівського земляцтва у м. Суми Ірина Панасенко. - І він написав такі вірші, які спочатку прозвучали по радіо, а потім вийшли окремою книжкою. В 1990 році «Диво калинове» було відзначено Національною державною премією ім. Шевченка. Це - надзвичайно високе визнання таланту!

Хочу відмітити, що з Білоусівського родинного кореня вийшли поети, прозаїки, науковці. З Курманів і Михайло Осадчий, чия повість «Більмо» в 1974 році визнана світовим бестселером і перекладена багатьма мовами світу, а сам автор став людиною ХХ століття. А ще наша Недригайлівщина відома незабутніми іменами Пилипа Капельгородського, Івана Чумаченка, Бориса Антоненка-Давидовича, Олекси Ющенка, Григорія Білоуса, Івана Власенка...

Дійсно, цьому Посульському краю поталанило - така когорта славетних майстрів Слова підібралася! От і виникла в Ірини Панасенко ідея об’єднати їх під зіркою курманівської калини - створити в Курманах музей літератури Сумщини.

- Така думка в мене зріла давно, - розповідає Ірина Миколаївна. - А коли влітку, в день Купальського свята в Недригайлові були започатковані поетичні читання під відкритим небом на березі Сули, з’явилося розуміння того, що ми повинні підтримувати імідж краю, де народилися велети українського слова. Вже напередодні Дня української писемності і мови (9 листопада) в ефірі обласного радіо я озвучила ідею про створення музею літератури Сумщини - в приміщенні Курманівської школи, де в свій час навчалися видатні люди. Там же плануємо створити й музей калини. Письменники, літератори обласного центру, Недригайлівське земляцтво в Києві висловили підтримку. До речі, на гостини, де звучала поезія Сули, ми напекли пиріжків та хліба з калиною. Представляючи Недригайлівщину, де народився творець «Дива калинового», говорили про ініціативу нашого земляцтва посадити калинові гаї-острівці - біля навчальних закладів, бібліотек, будинків, - яка не лишила нікого байдужим. Конкретна розмова відбулася й з нашою землячкою, депутатом Сумської обласної ради Вірою Лаврик, яка також зацікавилася цим. Уже досягнуті попередні домовленості з обласною та районною владою, до справи підключається Національна спілка письменників України - є надія, що найближчим часом на музейній мапі області та України з’явиться новий заклад, де найціннішим експонатом стане рідне слово.

До речі, вже сформовано оргкомітет із відзначення ювілею Дмитра Білоуса. Отож усіх запрошуємо приєднуватися до поширення дива калинового: словом, посадженим калиновим деревцем, збереженим рецептом бабусиних пиріжків із калиною. В день відзначення свята (дата ще обговорюється) запланована акція з висадження калини біля Курманівської школи. Організатори пропонують долучитися й всім небайдужим - посадити національний символ-оберег біля свого будинку, роботи, школи, бібліотеки чи музею.

Ліза Павлова

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Культура на удаленке

Искусство на удаленке? Найдутся такие, которые скажут, что наше искусство уже давно на удаленке. В том смысле, что его задвинули подальше, чтобы не путалось под ногами. Но сейчас речь не об этом. Как быть с публичностью во время карантина?

Художники в это время могут плодотворно...