Останнє протистояння сумського богатиря

Сумну звістку 6 січня принесла радниця голови Сумської ОВА Альона Бояринова: «Дякую, Захиснику! За твою силу, хоробрість і безмежну доброту. Спочивай із миром. Вклоняюся...»

Вперше у змаганнях зі стронгмену Андрій Дмитрієв виступив у 2015 році. Це був своєрідний експеримент, який Андрію сподобався, хоча він і не потрапив навіть у десятку. Тоді він ще не знав ні що таке стронгмен, ні як готуватися до богатирських ігор. У Сумах цей вид спорту не був розвиненим: змагання були на аматорському рівні...

- Мені тоді навіть не було на чому тренуватися. Не було не тільки залів, але й обладнання. А взагалі-то я майстер спорту з пауерліфтингу. Це мені дало хорошу базу і багато плюсів, - розповідав Андрій Дмитрієв.

Після 2015 р. він почав більше цікавитися і самостійно створювати обладнання для своїх тренувань. У 2016 році знову поїхав на змагання і результати свої значно покращив. А у 2019-му став срібним призером чемпіонату України в категорії до 110 кг.

- Багато хто вважає, що я працюю в спорті, але ні. Я штатний працівник ПАТ «Сумихімпром». Щодо ж спорту, то починав я в категорії 95 кг, потім виступав у категорії до 110 кг, і потім - 112-114 кг. Цей спорт цікавий своєю різноманітністю. На кожному змаганні - інші вправи, інші снаряди, комбінації... Ти ні до чого не звикаєш і ніщо тобі не набридає. Йде постійний процес вдосконалення. І постійний адреналін. А ще - ти відчуваєш віддачу публіки. Коли я виступав «у штанзі», все було інакше: ти приходиш на змагання, а зал пустий. Тут подивитися на змагання приходять від 500 людей! Підтримують, радіють, кричать, вболівають, запитують у соцмережах, коли наступні змагання і де вони відбуватимуться. У цьому спорті дуже добре ставляться до спортсменів. Куди б ти не приїхав, тобі завжди раді. Судді завжди справедливі, лояльні та адекватні. Судить змагання, до речі, Василь Вірастюк, який починав богатирський рух в Україні. Він - один із моїх кумирів.

...У богатирських іграх однією з улюблених вправ Андрія була прогулянка фермера. Під час неї у кожній руці потрібно пронести по 160 кг на відстань 20 м. Взагалі найбільше на плечах він ніс 400 кг - снаряд супер-йок, або, як ще його називають, коромисло.

У 2017 році у Вінниці на фіналі Кубку України сумський стронгмен встановив рекорд України у тязі аксель-грифу. Це гриф із потовщеною ручкою. Діаметр ручки 50 мм, і це значно ускладнює хват. За одну хвилину він потягнув 210 кг одинадцять разів. На той момент Андрій навіть не знав, що є якийсь рекорд, а судді сказали, що він його побив і встановив новий. Звісно, був радий. Тоді сумчанин виступав ще у вазі 95 кг. Згодом йому хотілося побити власний рекорд, але він виріс із цієї категорії...

- Багато хто говорить, що треба переїжджати до столиці за кращими можливостями. Але я знаю, що коли «загорітися» чимось, то в Сумах теж можна відкрити масу можливостей, - казав Андрій. - Це просто виправдання, що в Сумах можна чогось не досягти, чи навпаки, лише поїхавши звідси, можна досягти чогось. Я бачив приклади, коли люди з взагалі дуже маленьких міст досягали того, чого бажали. Усе залежить від людини. Усі, хто нарікає на місто, просто шукають виправдань. Мені місто дуже подобається. Воно маленьке, компактне, тихе... Багато моїх знайомих, хто приїздить до мене в гості, говорять, що, напевно, немає іншого такого міста в Україні, де через центр протікала б річка. І вона чиста, і в ній можна купатися.

* * *

Вічна шана Захиснику, Герою, що став на захист своєї країни з побратимами! Ти завжди залишишся в наших серцях і спогадах!

Використаний матеріал Ольги Коренєвої

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Два світи Ані Черненко

ЦЬОГО року відома сум-ська художниця Аня Черненко потішила міс-тян одразу двома експозиціями своїх неймовірно теплих, «по-домашньому» рідних картин.

«В галереї Агенції промоції «Суми» цьогоріч експозиція дуже відрізнялася від традиційної, різдвяної і мала назву «З Україною в серці»,...

Герої нашого часу

НА жаль, війна забирає найсміливіших, найхоробріших, найкращих... Тому у тих, за кого вони скали свої світлі голови, дуже важлива місія - пронести пам’ять про них, їхній подвиг і самопожертву через усе життя, не дати забути - нащадкам.

Напередодні нового, 2023 року посмертну шану...