Добробат: за рік - понад 200 виїздів!

Як місцеві добровольці долучаються до відновлення Сумщини

Добровольчий будівельний батальйон «Добробат», який допомагає постраждалим у відновленні житла та об’єктів соціальної інфраструктури на деокупованих територіях, було створено в квітні 2022 року. З того часу волонтери-добровольці виїздять туди, де їх руки вкрай необхідні.

Перший свій візит Сумський батальйон здійснив до Тростянця, який із початку повномасштабного вторгнення понад місяць був в окупації. Саме це місто нещодавно відвідали журналісти - учасники престуру «Місцеві громади Сумщини в умовах воєнного стану. Відбудова», організованого Харківським пресклубом.

Разом з нами їхав і очільник сумського «Добробату» Олексій Клюєв, який не тільки займається організацією таких виїздів та комунікує з місцевою владою, а й працює на об’єктах. Він наздоганяв свою команду, що на той час у Тростянці розбирала будинок, який зазнав двох прямих влучань. Дорогою із Сум спілкуємося про роботу добробатівців. Загалом, за словами Олексія, в сумському і роменському підрозділах за цей час вже сформований «бойовий кістяк» із 20 чоловік, до якого за можливості долучаються інші бажаючі. За час роботи через «Добробат» пройшли понад 150 чоловік, у тому числі студенти будівельного напрямку.

-Ми зосереджені на первинній відбудові пошкоджених будівель, - говорить командир сумських добробатівців. - Це так зване швидке відновлення: розбір завалів, перекриття зруйнованого даху, ремонт побитих вікон, підмурування пошкоджених стін. Хоча, коли роботи дуже багато (приміром, потрібно відновити покрівлю), то живемо там по 3-4 дні. Нас забезпечують харчуванням, проживанням, надають матеріали, а роботи, звісно, ми виконуємо безкоштовно. За рік здійснили понад 200 виїздів. Не тільки на Тростянеччину, а й до Охтирки, Лебедина.

Добробатівці - це безкорисливі люди, віддані справі, каже Олексій. І додає, що разом з товаришем навіть вигадали вислів: «Я з Добробатом - мені не потрібна зарплата».

Таке волонтерство, зазначає командир, не постійне, адже люди працюють на інших роботах. До речі, будівельників там одиниці. Тож добровольці проходять тренінги та навчання з основ будівництва і навіть тактичної медицини. А ось командир сумських добробатівців за професією будівельник, хоча з початку повномасштабної війни має неповну зайнятість на роботі, тож у вільний час долучається до волонтерства. До того ж Олексій має спецзавдання: він оглядає об’єкти та надає консультації щодо питань безпеки будівель. Оскільки приміщення після ворожих обстрілів зазнали значних руйнувань, важливо, аби під час розборів завалів життю добробатівців нічого не загрожувало. Коли при демонтажних роботах використовується спецтехніка - на об’єкт допускаються люди з досвідом.

Є в команді й представниці прекрасної статі. «Намагаємося наших дівчат не залучати до тяжкої праці, - розповідає командир. - Проте їх руки дуже потрібні для очищення цегли, оскільки нині дуже великий дефіцит на будматеріали. Розібрані конструкції чи цеглу залишаємо власникам для подальшого використання. Ще жінки навантажують сміття, зносять різний мотлох. Приміром, у знищеній росіянами 5-поверхівці в Тростянці, яка вигоріла, різноманітного будівельного сміття та відходів було до пів метра. Доводилося його вигрібати та носити відрами. Хоча як такого розподілу праці в нас немає».

Будинок, де вціліла лише одна квартира

За розмовами дісталися Тростянця. Понівечений центр міста вразив пусткою: спалена автостанція, залізничний вокзал і площа перед ним, кафе, магазини й будинки. Жахлива дійсність війни! Те, що ми раніше бачили на фото, вже не таке страшне (немає руїн та вирв, знищеної техніки), проте від побаченого все ж стає моторошно. Колись тут вирувало життя! Тепер - виглядає як межа цивілізації, оперезана червоною стрічкою з написом «Міни».

Через дорогу - вигоріла чорна 5-поверхівка на вул. Благовіщенській, 53. «Звідси ми вивезли понад 500 тонн сміття, - розповідає Олексій Клюєв. - На об’єкті працювали протягом двох місяців. Кожного разу завантажували 50-60 тонн різного мотлоху. В результаті повністю очистили внутрішній простір від міжкімнатних перегородок, будівельного сміття, металевих конструкцій та залишків меблів і техніки. Перекрили будинок - нам надали понад 700 кв м металочерепиці, розхідні матеріали, саморізи, пиломатеріали тощо. Із цим допомагають донори нашого волонтерського руху, місцева влада».

У будинку всього 60 квартир. Із усіх уціліла лише одна на першому поверсі. Її господар Юрій Смирнов і донині живе в своєму помешканні. «В окупацію тут було багато людей, - згадує чоловік. - А коли стало гаряче й наш будинок ворог майже знищив, то лишився тут сам. Перший приліт був до підвалу, ту діру в цоколі я вже залатав. Тоді нас у будинку було десь до 30 мешканців. Ми ховалися в одному приміщенні, а орки - в іншому. Вони в нас жили на п’ятому поверсі, займаючи декілька кімнат. Після прильоту росіяни втекли з будинку - боялися, що і їм дістанеться. Пізніше через розрив міни у будинку були пошкоджені двері та вікна, згодом було ще декілька мінометних ударів. Влучали й по території, де знаходяться гаражі, трансформаторна та газорозподільна станція. Говорять, що гатили через те, що люди «здавали» ворожі позиції».

Коли холодноярівці погнали ворога з Тростянця, Юрій почав облаштовувати своє житло. Повставляв вінка, двері, позабивав дірки в стінах, щоб не було протягів. Нині в його квартирі є вода, світло, газ, працює каналізація. Жити можна, та все ж не вистачає сусідів. Їм повертатися поки що нікуди - будинок очікує відновлення.

Лікарня, яка стала прихистком для медиків, пацієнтів та містян

Дісталося від російських окупантів і Тростянецькій міській лікарні, яка до війни була модернізована. Медзаклад вистояв, працює, в тому числі й завдячуючи добробатівцям. «Це взагалі був перший об’єкт сумського «Добробату», який справив найбільше враження, - розповідає Олек- сій Клюєв. - Тут ми познайомилися з міським головою. Нас завжди тут добре зустрічають, забезпечують засобами індивідуального захисту, інструментами. Масштаб руйнувань Тростянця осягнув, вперше розбираючи завали. Був шокований, розуміючи, скільки сюди було вкладено сил та ресурсів і що залишилося після приходу «руського міра».

Генеральний директор Тростянецької міської лікарні Анатолій Плахтиря весь час був на робочому місці, навіть під час окупації. Коли 26 березня минулого року місто звільнили - керівник через деякий час був вимушений піти на лікарняний за станом здоров’я.

-До 18 березня було більш-менш спокійно. Було світло, вода, тепло. А того дня нас вперше обстріляли, пошкодивши частину будівлі стаціонарного корпусу, - згадує Анатолій Анатолійович. - Перебили систему опалення, зникло світло. Виникли проблеми з водозабезпеченням, каналізацією. Поліклініка не працювала з 26 лютого - все місто було вже у ворожих блокпостах. До 15 березня, коли вдалося організувати перший «зелений коридор», всі дев’ять стаціонарних відділень були відкриті. Основна маса колективу лишилася на роботі. На лікуванні знаходилося майже 60 хворих. Серед них і поранені - з осколковими та іншими травмами, яким ми надавали допомогу. Ще прихистили мешканців розбитої 5-поверхівки, що в центрі міста. До 21 березня, доки нас не обстріляли знову, працював операційний блок. Чергова атака на лікарню відбулася 23 березня. Російський танк розстріляв її впритул. Загалом по медзакладу цілили не тільки з танків, а й з мінометів. У результаті окупанти знищили операційну, пологове та інфекційне відділення, поліклініку, ліфтове господарство (хворих доводилося спускати до сховища вручну), пошкодили кисневу станцію, зруйнували фасад. У лікарні не було жодного вікна, яке б не було пошкодженим! Вцілів тільки дитячий корпус, проте там вибуховою хвилею були пошкоджені вікна. Ось у таких умовах медики тримали свій фронт.

Попри значні пошкодження, робота пологового не припинялась і в окупацію. За цей час жінки народили 10 малюків, з них - одну двійню. «Щоб транспортувати жінок до домівок, наші працівники брали інвалідні коляски та білі прапори, - продовжує керівник медзакладу. - Так нас заставляли робити росіяни. Швидку вороги розбили, частину автомобілів вкрали. Проблем було багато, все ж, як могли, справлялися. На пічці варили їжу, готували перші страви, інколи каші. Починали о 3-й години ночі, але триразове харчування було забезпечено! Не вистачало хліба, по можливості його частково привозили волонтери або ж доставляли з Котельви Полтавської області. Пік бездріжджовий хліб і наш місцевий підприємець».

А ще Анатолій Плахтиря пригадує, як до лікарні звозили трупи померлих. Їх доправляли на санчатах, загорнутими в простирадла. Орки не давали поховати наших загиблих людей, тож їх тіла під час окупації зберігали в патологоанатомічному відділенні. «Це був жах, - продовжує очільник лікарні. - Туди привезли ще й трупи трьох російських солдат. Вони лежали аж до травня - ніхто з наших не хотів хоронити...»

Загалом до лікарні ворог підступав двічі, проте сам заклад так і не був окупований. Хоча до кабінету керівника один військовик із ДНР все ж таки завітав. Як говорить Анатолій Плахтиря, намагався шукати партизан. Та знайшов спирт, який повипивав. Його тіло пізніше було знайдено, коли Тростянець звільнила 93 окрема механізована бригада «Холодний Яр».

Вже наступного дня, 27 березня, хворі були евакуйовані до Сум. За час окупації лікарня була відрізаною не тільки від обласного центру, а й від Охтирки, яка від Тростянця за 12 км. Відновлення закладу почалося відразу після визволення. «У квітні минулого року ми зо два тижні займалися тим, що вигрібали побите скло, будівельне сміття, - говорить Анатолій Плахтиря. - Затягували плівкою вікна, забивали двері. Дуже вдячні добробатівцям, які допомогли розібрати уламки конструкцій, сміття, прибрати територію. Волонтери приїздили зранку і працювали до вечора. Вже 15 травня відкрилися поліклініка та відділення стаціонару. Повернувся практично весь персонал.

Наразі у восьми відкритих відділеннях працює 170 ліжок, є дев’ять автомобілів швидких. Відновлена робота хірургічного відділення, продовжуються роботи в оперблоці. Також вдалося повністю замінити 739 вікон, держава надала кошти на покрівлю, інфекційний та лікувальний корпус, поліклініку, де немає жодної перегородки (уцілили лише стіни та ліфт). Там плануємо зробити реабілітаційне відділення. Решта - було відновлено завдяки співпраці міськради з вітчизняними та зарубіжними фондами. Допомога надходить і донині. Відновлене знищене обладнання, робота в цьому напрямку продовжується. А ще за допомогою німецьких партнерів у нас будується модульна поліклініка, яка буде укомплектована сучасним обладнанням майже на 22 млн грн».

У Тростянці, як зазначив головний сумський добробатівець, відразу було зрозуміло, що тут зацікавлені у співпраці з волонтерами. За рік роботи проєкт, який, до речі, працює в семи областях, зарекомендував себе як дуже мобільний, дієвий та результативний! Тож добробатівці запрошують до команди - https://www.dobrobat.in.ua/.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній