Перебралися з дівчатами ближче до тата
Як переселенку з сім"єю з окупованої Луганщини прихистили в Сумах
ВАЛЕНТИНА Трохимівна - одна з тих, хто разом зі своїми рідними перетнув гуманітарний кордон на Сумщині. Вже декілька місяців жінка, її донька та дві онучкишколярки, які покинули окуповане ворогом село на Луганщині, мешкають у Сумах.
Жінка, що народилася в росії та з 1991 року є громадянкою України, дуже вдячна тим, хто тут її зустрів та прихистив.
На долю пані Валентини, якій вже за 70, випало чимало випробувань, та війна - чи не найтяжче. Хоча жінка має сильний характер і не звикла пасувати перед труднощами.
Вона народилася в містечку на далекому Уралі в багатодітній сім’ї, де була старшою дитиною. У школі навчалася гарно, дуже любила читати - це й донині, як і в’язання, її улюблені заняття. Після 9 класу вступила до медучилища (мама все життя пропрацювала в лікарні).
 |
|
|
 |
|
|
«Коли повернулася в рідну школу медикинею - всі здивувалися, адже чекали на вчительку, - згадує Валентина Трохимівна. - Робота з дітьми була до вподоби, проте мене дуже часто відправляли на різні інфекційні спалахи, які траплялися в місті. Ні вихідних не було, ні свят. Так надокучили мені всі ті інфекції - тож поїхали усією сім’єю (з маленьким сином) на будівництво залізничної дороги АбаканТайшет. Її ще називають «Трасою мужності» - це залізниця, що будувалася в 1958-1965 роках на території Красноярського краю, Хакаської автономної та Іркутської областей. Ким працювати на будівництві? Мені запропонували завідуючою дитсадка, який спочатку розміщувався в розгорнутій палатці. Ось так я стала освітянкою. Пропрацювала понад 10 років, народила ще одного сина».
Згодом жінка з дітьми повернулася додому на Урал, але вже без чоловіка. Вдруге вийшла заміж, працювала в дитсадку, народила доньку. Та трапилося лихо. Валентина Трохимівна з донечкою поспішали до поліклініки і лишили ввімкненим торшер. Щось закоротило - будинок дерев’яний, проводка в ньому, мабуть, була несправна. Тож сталася пожежа - всередині все витліло та вигоріло. Жити з трьома дітьми ніде! Тому їх запросила до себе тітка чоловіка - так улітку 1991-го родина поїхала в Луганську область. У Білокуракинському районі купили будиночок (недарма ж працювала на будівництві, гроші лишилися), влаштувалися. Чоловік брався за будь-яку роботу, їздив на заробітки. Та вже його немає... Хлопці вивчилися, давно дорослі, живуть далеко. А жінка з донькою до війни так і лишилися на Луганщині. Христина до 2014 року вже зі своєю сім’єю жила в обласному центрі, та коли поруч із її роботою розірвався снаряд - приїхала до матері в село. Тут народилася друга онука пані Валентини. Татко ж дівчаток пішов до воєнкомату. З того часу вже багато років служить. Спочатку був у Одесі в морфлоті, потім у сухопутних військах. Зараз - там, де гаряче...
Повномасштабне вторгнення росіян сім’я пані Валентини відчула на собі майже з самого початку. Вже в березні 2022-го район, де вона жила з донькою та онучками, був окупований армією рф. Біля будинку Валентини Трохимівни зупинилася військова автівка.
«Заходять росіяни у двір з автоматами - запитують про зятя, - згадує вона. - Військкомат уже зайняли - тож шукали тих, хто воює. Просяться до хати. Кажу: «Автомати лишайте тут, не треба моїх дівчат лякати!» Виходять, а я на одного автомат наставила (той, що він лишив) - і вигнала з двору, щоб більше не приходили! Складно було. Пенсіонерам та тим, хто хотів працювати, окупанти ставили умови: отримаєш російський паспорт - тоді буде пенсія й зарплата. Багато хто виїхав із села - в покинутих хатах досі живуть солдати. Ох, які вони люті! У знайомих, як тільки зайшли в село, автівку вкрали. Не дозволили навіть дитячі речі забрати родичам, коли жінка з дітьми виїхала з дому. Всяке було... Куди вони все те награбоване дівають! Тому за можливості виїхати звідти ми перебралися з дівчатками поближче до татка».
Зібрали все, що можна було взяти в руки, й вирушили на автівці (один із місцевих надає послуги приватного транспорту). На окупованій території декілька разів у них перевіряли документи. Врештірешт «зеленим коридором» наші переселенці благополучно добралися до пункту пропуску. «Там нас зустріли волонтери, безкоштовно нагодували, дівчатам подарували яскраві наплічники, - продовжує жінка. - У волонтерському гуманітарному центрі переночували та зранку маршруткою поїхали до Сум. На евакуаційний потяг ми не захотіли - поїхали на автовокзал. Христинка пішла спитатися, де можна після довготривалої подорожі привести себе до ладу.
Так ми познайомилися з місцевою жіночкою Надею, яка забрала нас із дороги до себе. Вона й чай запропонувала, і душ. Так гарно нас прийняла - наче ми їй рідні. Ми трішки оговталися, то я Надійку й запитую, де ми можемо «приземлитися». А вона мені - залишайтеся! Так ми поселилися в окремому будиночку, який майже поряд. Ми так їй вдячні за все! Вона нам дала посуд, одяг, допомагає з їжею. Одну кофтинку, яка не підійшла, я розпустила на нитки та зв’язала шкарпетки. Ще й зятю передамо! Та й із сусідами нам пощастило - фруктами пригощають, підтримують. Гарні люди, що й говорити. А мене знайомі з Луганщини запитують, як до мене тут ставляться, що розмовляю російською. Та нормально! Книги я давно вже читаю українською та й співати можу на солов’їній. Україна для мене давно стала рідною домівкою...»
Ірина Чирченко
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
росіяни вбили дитину...
Минулий тиждень приніс Сумщині дуже болючу втрату - внаслідок рашистського обстрілу з артилерії Краснопільської громади 10 жовтня отримала поранення неповнолітня дівчинка 2009 р.н. Із смт Угроїди
поранену забрала швидка з Краснопілля. Їй назустріч виїхала бригада з Сум. Медики проводили... 
Вони мужньо захищали Україну
У Великій Писарівці, що на Сумщині, відкрили меморіал пам"яті загиблих воїнів
П’ЯТНИЦЯ, 13-те, видалася для Великописарівської громади гучною: ворог атакував із неба, скерувавши вісім ракет з гелікоптерів, не кажучи вже про обстріли з гранатометів і мінометів - усього було...
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
