Друга річниця рашистської навали
Страшні роки під обстрілами докорінно змінили життя мешканців Сумщини, але не зламали
МИНУЛОЇ суботи виповнилося два роки з моменту повномасштабного вторгнення росії в Україну. Українцям, що проходять випробування війною, довелося мобілізувати власні сили в нових реаліях, зробити певні висновки та прийняти конкретні рішення.
Зараз кожний із нас складає іспит на власну вартість: чи вдалося нам протистояти викликам війни та зберегти в своєму серці доброту, людяність, чесність і порядність?
Ніхто вже не буде таким, як раніше. Всі будуть іншими: хтось кращим, хтось гіршим - в залежності від того, хто та чим наповнив свою душу за цей випробувальний період.
Війна наразі присутня у всіх галузях нашого життя. Мабуть, немає людини, якої б вона не торкнулася. Ми поспілкувалися з мешканцями прикордоння - як ці воєнні роки змінили їхні життя...
Любов Чуприна, головна медсестра Великописарівської лікарні:
 |
|
|
 |
|
|
«Відбулася переоцінка цінностей та відношення до деяких людей. Постійне напруження (стреси від обстрілів, коли все всередині буквально калатає) позначається на самому настрої та здоров’ї. Насторожено реагую на звуки (закриття дверцят в автівці чи то якийсь стукіт, коли щось розвантажують). Навіть якщо знаходжуся далеко від Великописарівської громади... Та найбільший страх під час обстрілів - за дітей, адже вони можуть бути вдома під час обстрілів, а я не поруч з ними, а на роботі. Інколи здають нерви і немає ніякої витримки».
Світлана Яночкіна, співробітниця ДЮСШ:
|
|
|
 |
|
|
«Раніше ми жили великою родиною: я, чоловік, донька, зять та двоє онучок. Але через постійні гучні обстріли донька з сім’єю виїхала в більш безпечне місце. Залишилися ми з чоловіком удвох. Зараз дуже страшно у Великій Писарівці. Боїмося вийти з хати надвір. Нещодавно була в дворі, аж тут летить та свистить просто над головою снаряд! В мене від жаху волосся дибки піднялося! Добре, що встигла забігти в будинок, бо близько до дверей була. Снаряд впав та розірвався на сусідських городах: тепер там вирва.
В роботі теж багато чого змінилося: до війни в нашій ДЮСШ було майже 250 спортсменів з Великописарівської громади, а зараз - удвічі менше. Діти виїхали. Та й які можуть бути заняття спортом під ворожим вогнем? Прилетіти може будь-якої миті будькуди. А якщо приліт і станеться десь далі, то все одно вибуховою хвилею дістане чи осколками влучить.
Та попри всі складнощі, ми все одно намагаємося спортивно розвивати тих школярів, які мешкають у нашій громаді. Діти їздять на чемпіонати та змагання обласного та всеукраїнського рівнів, привозять додому нагороди та медалі».
Наталія Гонтаренко, колишня працівниця Великописарівського пологового будинку:
|
|
|
 |
|
|
«Хоч мешкаємо ми в с. Ямне, яке трохи далі від кордону з ворогом, але в нас усе чутно. Страшно так, що не можна навіть словами передати! Постійні стреси перетворили життя на кошмар. А виходу ніякого немає: нікуди не поїдеш! Будемо вже тут якось виживати. Не знаємо, що на нас чекає попереду. Адже дісталося й нашому селищу - в січні окупанти дві ночі поспіль скидали на центр села ракети - чотири штуки! Пошкодили школу та житлові будинки.
Як війна вплинула на нашу родину? Син, який навчається в медичному університеті на лікаряанестезіолога, проходить зараз інтернатуру. Планував пройти її з подальшим працевлаштуванням в лікарні Сум чи Харкова, але наразі йому довелося їхати до Полтави. Тепер він далеко від рідного дому та від нас».
Сергій Романенко, с. Бранцівка Краснопільського району:
|
|
|
 |
|
|
«Життя змінилося майже докорінно. Живемо під постійними обстрілами. Дуже налякані. Перебування в постійній тривозі та стресах безслідно не проходить, страждає здоров’я та морально-психологічний стан. Війна вбила в мені творчу людину. Вбила мою музу. Раніше я писав вірші, друкувався в поетичних альманахах. А зараз немає ні сил, ні натхнення. Мені 63 роки, за віком вже пенсіонер, але пенсії не заслужив - немає стажу. Бо роками їздив по заробітках, забезпечуючи свою багатодітну родину (в нас троє дітей). А тепер сиджу без грошей...
Так і живемо. По можливості доначу на українську армію. Мої діти не служать, а от сусід - так. Тому коли побачу інформацію про збір коштів на потреби його бригади, то перераховую скільки можу. Вважаю, що допомагати захисникам потрібно саме адресно, щоб точно кожна наша копійка пішла за направленням, а не сумнівним благодійним фондам!»
Іван Лукич, пенсіонер та працівник газового господарства:
«Життя при війні - не життя, але я не опускаю рук. Зробив вдома тематичний патріотичний куточок - там у мене розгорнутий прапор, вишиванка та інші атрибути української держави.
Віримо в Перемогу, і не просто віримо, а наближаємо її власними зусиллями! Я вже на заслуженому відпочинку, але продовжую працювати на користь громади та країни».
Олексій Скоркін, музейний діяч:
|
|
|
 |
|
|
«Війна змусила мене працювати вдвічі більше. Створив не один музей, а два. Щоб увічнити в пам’яті нащадків побільше експонатів народного вжитку. Після обстрілів доводиться відновлювати те, що вже зробив. Та це не привід спинятися. Навпаки, виникає бажання робити свою справу попри все. росіяни гатять по будинках, руйнуючи нажите роками, а я з оптимізмом майструю дерев’яного возика, який прикрасить музейну територію! Над головою з гулом і свистом пролітають ракети та снаряди, а я облаштовую на вулиці локацію: хочу зробити піч, на якій варитиму борщ у вишиваній сорочці та солом’яній шляпі і співатиму «Гайдамаків», граючи на бандурі!
Саме війна за ці два роки змусила мене використовувати те, чому навчався в дитинстві та юності: гру на музичних інструментах, співи, і навіть червоний університетський диплом, адже без дипломатії, психології та управління фінансами зараз аж ніяк!»
Оксана Ковальова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
"Перевіряли" бойові властивості...
Після небезпечних дослідів із боєприпасами 14-річний підліток потрапив до реанімації
ІНЦИДЕНТ стався 25 лютого в одному з сіл неподалік від Глухова. Двоє підлітків - 9-річний і 14-річний хлопці - знайшли кілька патронів, а також вибухові пристрої, зовні схожі на гранату від... 
Кривавий тиждень: загинули дві родини і 68-річний чоловік
Минулі сім днів були не просто сумними - страшними для області. Адже Сумщина знову несе мирні втрати...
20 лютого - близько 5:30 окупанти атакували, за попередніми даними, двома ударними БПЛА «Ланцет» цивільну інфраструктуру с. Нова Слобода Конотопського району. Повністю...
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
