"Спасибі за чисту совість!"
У ЦЬОМУ році 7 червня пішов у засвіти Борис Іванович Ткаченко - знаний на Сумщині і в Україні публіцист і історик, краєзнавець і громадськополітичний діяч, великий патріот своєї Батьківщини.
Борис Іванович був особистістю складною і багатогранною, незламної стійкості, готовою за правду і честь йти на тортури. Якби не було цього в характері Ткаченка, то чи зміг би він написати свої чесні книги про проблеми нашого села, про голодомор в Україні, правду про Чечню і більшовицький терор, репресованих земляків?
Носить вуса й ходить у кожусі...
Народився Борис Ткаченко 18 грудня 1937 року на хуторі Масюки Гадяцького району Полтавської області. Так склалася доля, що не довелося маленькому Борисові відчути материнської любові, бо мати пішла з життя, коли йому виповнилося лише сім місяців. Тож батько знову повернувся до своїх батьків у Лебедин, і з цим містом пов’язане все життя Бориса Івановича. Тут майбутній письменник закінчив семирічку, а в Малому Висторопі - агрономічний технікум і одержав спеціальність агронома. Працював на Охтирщині в с. Пологи, потім служив три роки в армії. Після служби у війську був майстром виробничого навчання в Лебединському СПТУ № 4 і агрономом. Згодом півтора роки очолював сільськогосподарський відділ у районній газеті «Будівник комунізму».
А в 1971-му закінчив заочний відділ Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка по спеціальності «Історія». За читання творів Олександра Солженіцина та Івана Дзюби в 1972 році його звинуватили в «українському буржуазному націоналізмі», через що звільнили з роботи й виключили з КПРС. До цього «злочину» було долучено ще звинувачення в тому, що «носить вуса, ходить у кожусі, говорить поукраїнськи, а в господарстві тримає козу, чим ганьбить нашу радянську дійсність».
Протягом 1972-1977 років Борис Ткаченко працював агрономом та заступником керуючого Лебединського райоб’єднання «Сільгосптехніка». А в 1977 році його знову звинуватили в «наклепах на Конституцію СРСР» і звільнили з роботи. Тоді й знадобились Борису Івановичу робітничі професії зварника, шофера, тракториста, комбайнера.
3 1984 року і до виходу на пенсію у 1997 році Ткаченко працював головним агрономом Лебединського райоб’єднання «Сільгоспхімія».
За покликом душі
Крім основної роботи, Борис Іванович знаходив час і для громадських справ та дослідництва. Ще з дитинства саме дід Давид Савич привчив хлопчика до праці, привив любов до рідного краю, до України та її історії. За покликом душі Ткаченко збирав етнографічні та історичні матеріали, стародруки, ікони, рушники, предмети побуту, по крихті занотовував спогади очевидців про страшні 30-ті роки. У травні 1990 року організував у Лебедині краєзнавче братство «Єдність», а пізніше створив і очолив Лебединський міський осередок Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка.
 |
|
|
 |
|
|
Ім’я Бориса Ткаченка знайоме читачам з гострих публіцистичних нарисів у місцевих газетах, республіканських виданнях. За громадську публіцистику, проблемні статті тижневик «Україна» чотири рази називав агронома з Лебедина кращим автором року!
Також перу Бориса Івановича належить 11 книг. У 1993 році справжнім відкриттям для читача стала книга Ткаченка «Під чорним тавром». Вона - про голодомор 1932-1933 років на Лебединщині. Автору вдалося на прикладі свого району переконливо і масштабно показати всю трагедію України. Найціннішими і вражаючими в книзі є спогади людей, котрі пережили голодомор, унікальні фотографії і документи.
У 2000 році світ побачила ще одна книга Бориса Ткаченка «Лебедія» - унікальна історикоетнографічна розвідка про Лебединський край, у якій подано його історію від сивої давнини до початку XX століття. Це перша в Україні книга, яка всебічно досліджує певний регіон і є енциклопедією з історії, архітектури, етнографії рідного краю. Зараз автором підготовлена до друку і знаходиться в Харківському видавництві друга книга «Лебедії», в якій висвітлюється історія Лебединщини періоду непу, колективізації, Другої світової війни, а також події наших днів.
Ще одна книга - «Пісні рідного краю» - зібрала близько тисячі пісенних перлин, записаних Борисом Івановичем і його дружиною Лідією Василівною на Лебединщині в 60-х роках XX століття. Збірка заслуговує на особливу увагу, бо вже давнимдавно пішли в інші світи носії кращих зразків народної поетичної творчості. Як і ангелхранитель автора - дружина Лідія Василівна. Власне, її світлій пам’яті й присвячене видання...
У 2007 році творчий доробок Бориса Івановича поповнила особлива, неповторна книга «Важка стежка до Бога», яка розповідає про історію нищення християнської церкви в Україні. На основі численних, здебільшого вперше введених у науковий обіг архівних матеріалів, свідчень в’язнів та спогадів свідків трагічних подій автор розкриває справжні причини більшовицького терору, голодомору, переслідувань християнських священнослужителів та віруючих.
Загальний творчий доробок Бориса Івановича знайшов відображення у бібліографічному покажчику з серії «Краєзнавці Сумщини» - «Борис Ткаченко» (2012), який підготувала обласна наукова бібліотека до 75-річчя від дня його народження. Він містить інформацію про публікації письменника, а також літературу про нього та унікальні фото.
Кабінет - музей
Самобутність Ткаченка проявилася навіть у тому, що свій робочий кабінет Борис Іванович перетворив на домашній музей українського мистецтва. В ньому велике зібрання різних старожитностей, ікон, рушників, предметів побуту, національного одягу, старих церковних речей, стародруків. Найбільш цінним експонатом своїх надбань краєзнавець вважав скриню із зображенням козака. Таких в Україні налічується лише дві з тих козацьких часів!
Олесь Гончар свого часу, ознайомившись із літературним доробком Бориса Ткаченка, сказав йому: «Спасибі за чисту совість». Ми приєднуємось до цих слів і додаємо: спасибі і низький уклін Вам, Борисе Івановичу, за Ваше почуття глибокого обов’язку та відповідальності перед своїм народом, принциповість, активну життєву позицію, мужність, жертовність, за титанічну працю. Сумщина пишається вірним сином своєї землі. Вічна пам’ять!
Член Національної спілки письменників України, лауреат премій ім. Миколи Хвильового та ім. Василя Стуса, премії обласної ради в галузі літератури та мистецтва, Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців, Почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка, Почесний громадянин міста Лебедин
Олена Линник, бібліограф краєзнавчого відділу Сумс
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
П"ятьох юних сумчанок відзначили на Олімпіаді геніїв
10-14 червня в Рочестерському технологічному інституті, що в штаті НьюЙорк (США), відбувся фінал найбільшого у світі конкурсу проєктів екологічного спрямування - GENIUS Olympiad.
Цьогоріч змагались учасники з 67 країн світу. Серед них - 51 учень і учениця Малої академії наук. Українська... 
На Сумщині погасили футбольну марку "Україно, вперед!"
У такий спосіб «Укрпошта» вирішила підтримати національну збірну України з футболу, яка вже 17 червня зіграє свій перший матч у фінальному турнірі Євро-2024 в Німеччині.
Участь у погашенні марки взяли представники влади, а також тренери і юні вихованці футбольного центру «Барса».
Як...
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
