"Причал Одіссея": історія, до якої можна доторкнутись

Тут ви побачите крісло Соломона, приміряєте верижицю і справжнє намисто, якому 1100 років

БІЛЬШІСТЬ із нас живе під величезним психологічним пресом - через постійне хвилювання за своїх рідних і друзів, за тих, хто воює і знаходиться на окупованих територіях. Додає емоційного вантажу й неможливість нормально поспати через тривожні звуки сирени. Життя в безперервній стресовій ситуації відбивається на психіці, що може призвести до депресії та інших проблем з ментальним здоров’ям.

Як цього уникнути, не тільки розповідали, а й демонстрували на зустрічі в артпросторі музею «Причал Одіссея», що знаходиться в Сумах на вул. Воскресенській, 6. 18 червня тут у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» відбувся день спільнодії - регіональний захід «Культура як складова української стійкості», покликаний посприяти формуванню в суспільстві культури турботи про психічне здоров’я та нагадати про важливість піклування про ментальне здоров’я.

Зокрема, в цей день усі присутні мали можливість дослідити, як завдяки відвідуванню музею можна пізнати та підсилити себе і як це впливає на стійкість та психоемоційний стан.

- Головна мета програми - допомогти кожному знайти можливості і ресурси для відновлення, посилення власної стійкості, навчити, як розвивати її самостійно. А якщо людина не справляється сама - підтримати фаховими сервісами, які впроваджуються зараз у кожній галузі: медицині, освіті, культурі, соціальній сфері, бізнесі, секторі безпеки тощо. Мистецтво і культура - дуже потужна складова стійкості. І відвідування цікавого музею - один із доступних і дієвих інструментів подолання стресу і емоційного вигорання, - зазначила регіональна координаторка Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» Жанна СИДОРЕНКО.

Похід до музею - для подолання депресії

Згідно з опитуванням, яке проводили у Великій Британії, на питання, як музеї впливають на благополуччя, відповідали 2,5 тис. дорослих. Майже дві третини (63%) учасників колись відвідували музей чи галерею, щоб впоратися зі стресом і тривогою. Також регулярні відвідувачі музеїв та галерей розповіли, що коли частіше почали ходити в такі місця, то їхня тривога значно зменшилася, а самопочуття поліпшилося. Люди, які стверджують, що вони регулярно відвідують музеї і галереї, відчувають більше задоволення від життя, ніж ті, хто ніколи там не був.

Команда естонських психологів також провела експеримент. З’ясувалося, похід у музей допомагає подолати депресію, стрес та тривожні розлади. Естонські науковці стверджують, що відвідування музеїв є мірою профілактики проблем психічного здоров’я або навіть їх лікування. У Бельгії психіатри також деякий час виписують пацієнтам з депресією, тривожними розладами чи стресом відвідування музеїв.

Науковці Університетського коледжу Лондона виявили, що відвідування театру чи музею хоча б одиндва рази на рік на 14% зменшує ризики ранньої смерті. Для дослідження науковці ознайомилися з даними більш ніж 6000 людей віком 50 років, які брали участь у глобальному дослідженні старіння. Тож і присутні на заході 18 червня намагалися покращити свій психоемоційний стан, відвідавши музей «Причал Одіссея».

Закохатися в минуле

- Головна мета цього музею - щоб люди закохалися в історію, - розповідає засновник «Причала Одіссея» Сергій ГУЦАН. - Музей з’явився на світ у 2014 році, тільки знаходився він тоді в багатоповерхівці на проспекті Курському. Назву музею дав не я. Є такий сумський поет Ігор Касьяненко. Коли він побачив наш музей, різноманіття і різноплановість експонатів, сказав: «Сергій, у тебе як у вірші Мандельштама: «Одиссей возвратился, пространством и временем полный», у тебе тут точно як на причалі Одіссея». Ось так і з’явилась ця назва.

Музей набував популярності, і ми зрозуміли, що потрібно переїжджати ближче до центру. Тож у 2021 році придбали приміщення на вул. Воскресенській, 6, занехаяне і страшне, а який тут був двір - суцільний жах і смітник! Спочатку ми розчищали, ремонтували, потім втягнулись у реставрацію, бо хотілось зробити все правильно в будівлі кінця ХІХ століття. І от квітень 2022-го, музей уже готовий до відкриття, а я не розумію, що робити. Чи доречно зараз, під час війни, його відкривати? Я зателефонував тоді одному з моїх приятелівісториків, а він каже: «Чого ти сумніваєшся?! Музей зміцнює дух народу». Тому ця фраза нині зустрічає відвідувачів біля входу в музей.

Що цікаво, 2022 рік пройшов для артдворику і музею в аншлагу, багато людей, які тоді не виїхали, волонтери, всі, хто якось ворушився, побували в музеї. Пам’ятаєте, яка тиша і запустіння була на вулицях міста? Всі державні музей тоді були закриті, а наш - ніби ковток ще мирного життя. У 2023 році людей приходило ще багато, а зараз менше. Я так розумію, що більшість тих, кому цікава історія, вже тут побувала, і не по одому разу, а туристів наразі немає...

Стілець влади, піраміда Бурлюка, і не тільки

У нас тут дуже цікавий простір у невеличкій локації. У дворі, під червоною рукою на фасаді - фанклуб Мюнхенської «Баварії», якому 21 рік, маленький музей «Лялькова кімната», фотомузей «МакашовЪ», галерея «Бюро арт», тут проходять виставки і можна попити кави чи чогось іншого.

Ми використали стіну сусіднього будинку, «Грандотеля» в минулому. Високо на стіні прибитий стілець влади - важко залізти на нього і важко втриматись, але так хочеться... Є в нас і трон Соломона. Він заввишки 2,5 м, це подарунок дитячого гуртка «Мудрий тесля». Якщо посидіти хоча б хвилинку на цьому троні, мудрості обов’язково наберетесь.

18 червня - якраз річниця битви під Ватерлоо, яка відбулась у 1815 році. Вона стала кінцем Наполеонівських війн, і після неї Наполеон вже перестав бути великим і став маленьким. Тож ми закінчуємо роботи над пагорбом Ватерлоо, отже в нас буде новий артоб’єкт. А піраміді Бурлюка - вже рік. Давид Давидович Бурлюк - наш земляк, який народився в Лебедині, вчився в Олександрівській гімназії в Сумах. Тут у дитинстві йому й око вибили, він замінив його потім на скляний протез. Давид Бурлюк відомий не тільки як поет і художникфутурист, він знаний у світі теоретик мистецтва, який підтримав і розробляв напрямок футуризму. Є в світі піраміда Хеопса, Менкаура, а у нас - Бурлюка. І от щоб хоч якось прив’язати його ім’я до піраміди, я замовив воду з Атлантичного океану. Чому? Тому що коли Бурлюк помер, його тіло спалили, а прах розвіяли над Атлантикою. Тому я розсудив так: якщо набрати води з Атлантичного океану, то теоретично він в ній є. Отже капсула з водою з Атлантики лежить тут, у піраміді. До речі, після відвідування музею ми кожному даємо кольорову стрічку - її зав’язують на піраміді Бурлюка, це стрічка побажання. У нас статистика невелика по виконанню бажань, але вона є. Дівчата, наприклад, загадували вийти заміж, потім дзвонили мені, кажуть: «Вже взяли». А в мене ж перша думка - до ТЦК! А вони кажуть - ні, заміж!

Роздивляйтесь і беріть у руки!

- Сам музей у нас відрізняється від багатьох інших. Бо там забороняють чіпати експонати, у нашому ж навпаки - роздивляйтесь, беріть в руки, приміряйте, фотографуйте. Біля входу в приміщення лежить шматок скам’янілого дерева, якому 250 мільйонів років, так що коли будете виходити, обов’язково доторкніться до вічності! Про що цей музей? Про феномен колекціонування. Всі ми щось збирали в дитинстві - хто марки, хто листівки, хто значки, хтось і дорослим залишився колекціонером. І всі пройшли через різні етапи. Перший - накопичення. Перша кімната музею якраз і відображає цей стан - це кімната хаосу. У 2008 році я почав збирати колекцію, адреналін пішов, а розуму ще не було. І в цей момент для продавців антикваріату я був знахідкою, втюхували все, що потрібно... їм, а не мені. Тому тут і експозиція така - кілька радіоприймачів, магнітола. Я досі не розумію, нащо їх брав. Через деякий час зрозумів, що мені цікаві і старовинні фотографії, і предмети радянського періоду, але коли я притягнув важелезну і незвичайно оздоблену шафу, яка зараз відреставрована і виглядає красиво, зрозумів, що потрібно зупинитись і збирати системно. Тому наступна кімната музею вже системна. Це спроба розповісти про історію нашого міста, вулицю Воскресенську, а третя кімната - це вже кімната куражу, четверта - еволюції.

"Моя приторохтіла"

У кожній кімнаті є цікавинки. Наприклад, небагато хто знає, що таке верижиця. Це старовинна прикраса, яку в нашому регіоні носили невідомо хто - чоловіки чи жінки. Я її знайшов при розкопках у 2013 році в лісі під Токарями. Датують її ІІІІV століттям нашої ери. У нашому регіоні їх знаходять, не скажу що часто, але трапляється. Звичайно, ціла, непошкоджена - це рідкість. Верижицю, що знайшов, передав до краєзнавчого музею, бо це дуже рідкісна і коштовна річ, а в нашому музеї є її копія, її дуже полюбляють приміряти наші відвідувачки. Така верижиця, але простіша, є тільки в одному музеї України - Київському національному музеї історії України. Також у нас є фібула, якою закріплювали плащі, та інші прикраси, знайдені під Миропіллям. Це прикраси вже VI-VII сторіччя, тобто наша антична історія грандіозна, вона просто недосліджена!

Розповім ще про одну свою знахідку - гривні ХІ сторіччя. Це п’ять срібних брусочків, вагою 200 г кожний, знайдені в с. Тернове на Тростянеччині. За одну таку гривню можна було купити цілий хутір із п’ятьмашістьма хатами, це дуже велика грошова одиниця! Так що я ніс з лісу сумку, в якій було ціле село!

Ще три цікавих експонати, знайдені на Сумщині, - коповушка. Хазарський воїн у VII сторіччі чистив собі вуха не вушними паличками, як ми зараз, а такою бронзовою приспособою. Під Глуховом в с. Баничі ми знайшли срібні монетки - чешуйка або луска, більшу частину ми віддали в Глухівський музей, а частинку залишили собі. Зазвичай їх носили в шкіряному гаманці на поясі, і вираз «зрізати гаманця» - якраз звідти. А коли монетки давали дітям, зазвичай кошелів у них не було, то вони монетку носили за щокою, і коли розраховувались за покупки, монетки випльовували. Вони були слиняві, от з тієї пори і з’явився вираз «відслюнявити гроші». У наших місцях знайдені монетидельфінчики. Це монети давньої Ольвії - одне з найвідоміших давньогрецьких міст, яке було розташоване на території Миколаївської області. Версія одна - наші скіфи торгували з Ольвією і привозили звідти такі монети, як ми зараз магнітики на холодильник.

Ще в нас є костюм жінки слов’янського племені сіверян, які жили на території Сумщини в IX-X сторіччі. У Києві в цей час були поляни, в Житомирі - древляни. Цей костюм максимально правдоподібний. Що тоді на поясі носили жінки - ніж, ложку в шкіряному чохлі, сумку, в ній - ключі від хати. В сумці нашої музейної жінки справжні ключі, яким 1100 років, і кресало. І найголовніше, тільки жінкисіверянки носили намисто з бубенців, щоб відганяти злих духів. Вираз «моя приторохтіла» - з тих часів. Отже, ви можете почути звуки, як торохтить намисто, точно так, як їх чула княгиня Ольга в ХІ сторіччі.

***

Можна ще дуже багато розповідати про чудовий музей «Причал Одіссея», але краще хоч раз його побачити і почути історію Сумщини, яку вам надзвичайно цікаво і з гумором розповість фотохудожник, краєзнавець, колекціонер і головний на «Причалі» - Сергій Гуцан.

Вікторія Ростоцька

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній