Монетки в скарбничку - кому найпотрібніше!

Головний рабин Сум про цінності та правила життя єврейської громади

У СУМАХ на одній із центральних вулиць міста - Нижньовоскресенській (донедавна Кооперативна) збереглася щільна забудова історичних споруд. Одна з будівель, синанога, була зведена ще понад 100 років тому.

До речі, на початку ХХ сторіччя єврейська громада мала три молитовних будинки в різних частинах Сум. У тому числі на вулиці Нижньовоскресенській. Згодом тут, у центральній частині міста, вирішили побудувати двоповерхову синагогу - поряд із молитовним будинком, де знаходився базар та численні єврейські крамнички.

Споруду зводили подібно до початкових шкіл - з великими вікнами та кімнатами, щоб використовувати приміщення під синагогу та хедер (єврейську школу). У 1915 році синагога відкрилася. Проте після революції і потім за радянських часів у цьому приміщенні розташували пекарню, потім там працювало фармацевтичне підприємство. Таким чином, до середини 90-х років минулого століття споруда вже була визнана аварійною і підлягала знесенню... Але в XXI столітті будівля отримала друге життя.

У 2001-му будинок на вул. Кооперативній, 17, повернули єврейській громаді, і розпочалася його грандіозна реставрація. Уже 12 вересня 2005 року в Сумах урочисто відрили відроджений «Єврейський дім» із синагогою. На відкритті були присутні керівники єврейських громад із понад 25 країн світу! Це стало новим етапом в житті євреїв Сумщини.

- Подія була дійсно визначною, - зазначає головний рабин Сум та Сумської області Єхіель Лєвітанські. - Коли в 2004 році я приїхав до міста, то єврейська громада була невеликою, тоді як у багатьох областях України духовне та культурне життя євреїв вже кипіло. На жаль, за радянських часів народ зазнав чималих утисків - не було єврейських шкіл, та й взагалі багато хто не знав свого коріння та традицій. Я й нині - з ким доводиться спілкуватися - цікавлюсь родоводом: якщо по лінії матері бабуся, прабабуся (і так далі) були євреями, то за законом Тори (Святе Письмо) ця людина є членом єврейської сім’ї. Тож 20 років тому я прибув із ЛосАнджелеса як посланець Любавицького ребе (лідер та мислитель сучасної епохи, уродженець Миколаєва, зусиллями якого з 1951 року розпочалося духовне відродження єврейського народу), щоб відшукати своїх родичів - аби донести цінності, що були втрачені.

Тоді громада орендувала приміщення на одній із вулиць обласного центру і була згуртована навколо благодійної організації «Хесед Хаїм». Із появою в Сумах релігійного та громадського місця євреїв повсякденне життя громади змінилося.

Правила життя - не тільки про кошерну їжу

У єврейській традиції Тора відіграє ключову роль у формуванні цінностей і принципів, які керують повсякденним життям кожного члена громади. Цікаво, що з 613 заповідей, які викладені в Торі, багато стосуються їжі. Саме вони допомагають точно визначити, які продукти вважаються кошерними. «За правилами єврейської кухні, є багато чого, що ми не їмо, - розповідає Єхіель Лєвітанські. - З чим я зіштовхнувся в Сумах у 2004 році? М’яса кошерного (корова, вівця спеціальної витримки) немає, молочки - також. Думав, що швидко вдасться впоратися. Два тижні їздив селами області - господарки не пускали чужого в хлів, де доїться корова. З часом усе налагодилося, наразі все добре з постачанням. А ось хліб - халу - досі готую вдома самостійно, як і випічку. Так, багато євреїв, як і раніше, не заглиблюються в наші закони й досі купують продукти в супермаркетах, тож важливо вплинути на їхній світогляд, спосіб життя, долучити до традицій нашого народу.

Коли мій батько свого часу поїхав до ЛосАнджелесу (також як посланець Любавицького ребе), то він говорив, що там було ще гірше, ніж у Сумах. Тоді в США не було єврейських шкіл - я навчався вдома. А коли мені виповнилося дев’ять років, батьки відправили до Канади, до бабусі з дідусем, де велика єврейська громада, навчальні заклади тощо. Там відбулося моє становлення, підготовка до посади.

У Сумах, куди я приїхав з дружиною та тоді ще трьома дітьми, довелося до всього звикати, адже менталітет, звичаї зовсім інші. Для євреїв головне - дім та сім’я. За великим рахунком синагогу - зал, де всі збираються та моляться, - можна влаштувати й у себе вдома. Та в широкому розумінні вона є місцем сили та об’єднання. Недарма синагогу називають Єврейським домом, де сповідуються цінності єврейського народу - в їжі, побуті, освіті, релігії...

До речі, вчення Тори не тільки визначають, що є правильним чи неправильним, а й встановлюють основу для багатьох суспільних, моральних та етичних норм. Як відомо, все це закладається з самого дитинства. А точніше - з народження.

Вчення Тори надолужити змалечку!

Тому, коли у 2005-му в Сумах відкрилася оновлена синагога, того ж року там з’явився дитячий садок із розвиваючими заняттями для початкової школи. Наразі під час війни він тимчасово не працює через відсутність спеціально облаштованого укриття, хоча колектив освітнього закладу (серед якого, до речі, немає євреїв) лишився й задіяний у напрямку гуманітарної допомоги. «Дитячий садок, звичайно, це для малюків, - продовжує рабин. - Однак євреї України, в тому числі й Сум, можна сказати, лишилися на їхньому рівні, бо за радянських часів ходили до звичайних дитсадків та шкіл (інших не було), тож вони не знають своєї мови, писемності, культури, традицій, релігії. Вони виросли в іншому світі і тепер можуть надолужити вчення Тори. Починати потрібно змалечку - мої діти (а наразі їх дев’ятеро) разом з іншими євреями громади вже мали змогу відвідувати дитячий садок».

Однак єврейських шкіл у Сумах немає. Як і в області. Хоча давно такі підпільні заклади працювали у Кролевці, Глухові, Конотопі, Ромнах (щоправда, викладачі за навчання школярів Тори зазнали переслідувань). Для сумського ребе, як і багатьох інших в Україні, відсутність шкіл стала великою проблемою, бо в такому випадку діти мусять навчатися вдома. Не кожна сім’я може собі таке дозволити, та й не кожен із батьків є викладачем.

«Коли я буду днями навчати своїх дітей, то не зможу служити громаді, - зауважує Єхіель Лєвітанські. - У моєї дружини Рахел, яка за фахом педагог (закінчила університет у НьюЙорку) і має досвід викладання в єврейській школі, також не вистачає на це часу.

Проблема шкільної освіти неодноразово обговорювалася з іншими рабинами на різних рівнях. Що робити з нашими дітьми? Та на допомогу прийшли комп’ютерні технології - була відкрита світова віртуальна школа. На той час ми були одними з найперших, хто організував онлайннавчання. Тепер є багато майданчиків, де вчителі з США, Ізраїлю чи Європи викладають заочно, навчають Тори, різним наукам, перевіряють завдання. Коли розпочалася ковідна пандемія - до нас навіть зверталися за порадою, як це працює. Мої діти так навчалися з семивосьми років». До речі, вони, як і їх тато з мамою, знають п’ять мов - ідиш, іврит (мову Тори), українську, англійську та російську.

Єврейська школа відрізняється від звичайного навчального закладу. Спочатку дитина отримує релігійну освіту (правила життя за Торою), а потім уже розглядаються інші можливості. Це стосується й вивчення та вибору предметів, які за потреби (бажання) можна надолужити. Загальноосвітні предмети (математика, географія, українська мова тощо) вивчаються в другій половині дня. Загалом навчання триває з 8-ї ранку до 16-ї вечора. «Оцінки неважливі, - говорить рабин. - За великим рахунком, це не має ніякого значення. Треба та повинен - так неправильно! Дитина має хотіти навчатися, бути старанною, вихованою, добре ставитися до однолітків, вчителів. Отримав двійку, проте був чемним, сумлінним та наполегливим, робив усе, що зміг, - молодець! Можливо, для дитини ще рано вивчати цей матеріал. Не кожен зможе його відразу опанувати. У єврейських школах практикується індивідуальний підхід. Є навіть таблиця, де окремо оцінюються знання та прикладені зусилля. Останні показники - важливіші!»

Мама - господиня дому, яка виховує дітей

Етика сімейних стосунків - також важлива тема, описана в Торі. У священному тексті йдеться про те, що сім’я - це основа суспільства. Жінка є господинею в родині, вона вважається більш духовною, через це їй надається сила народжувати та виховувати дітей. Ті, в свою чергу, їй допомагають - по господарству, догляду за меншими. «В єврейському житті немає покарання, - говорить ребе. - Є наслідки. Тора нам говорить, як має бути, а якщо так не робити - то буде поіншому. І це стається не тому, що тебе хтось карає. Коли батьки говорять, що крига на річці тоненька і це небезпечно, тому краще це місце обійти, а дитина, не послухавши, втрапила в холодну воду, то хто в цьому випадку її покарав? Тож діти перед тим, як щось зробити, мають розуміти наслідки».

Обмеження - це теж не про покарання. Навчання онлайн передбачає користування комп’ютерами, після чого - ніяких ігор за монітором. Телефони звичайні - тільки для дзвінків. Діти у вільний від уроків час займаються музикою, спортом, грають у шахи, спілкуються між собою чи з іншими дітьми громади. «Ніякі соцмережі не мають відволікати дітей від живого спілкування, - продовжує багатодітний тато. - В тому числі з сім’єю. Субота в євреїв - священний день, коли не можна працювати. Це означає, що ми відмовляємося від будь-яких комерційних та ділових справ (телефони з вечора п’ятниці відкладаються на добу) і проводимо його разом зі своєю сім’єю. Починається Шабат, запалюються свічки, накривається стіл, для трапези запрошуємо гостей. Говоримо на різні теми, діти розповідають про навчання, свої досягнення. Це дуже зміцнює сімейні стосунки та соціальні зв’язки».

Як виглядає день сумського ребе

- За єврейською традицією, треба тричі на день молитися, - розповідає рабин. - Перша молитва на 8-му ранку у синагозі. Приходять люди, ми молимося, спілкуємося. Деякі просять поради. Також проводяться загальні та індивідуальні уроки з вивчення Тори. Це довготривалий процес, який вимагає постійного навчання та практики і являє собою шлях до духовного розвитку.

Загалом громада об’єднує 400 активних євреїв, та вважаю, що їх значно більше (і вони навіть про це не знають). Приміром, один із поважних пенсіонерів став приходити до нас щодня лише близько двох останніх років. Є й такі, хто почав відвідувати синагогу зовсім недавно. Жінки й чоловіки в нас моляться окремо. Жіноча молитва сильніша, тож вона не має поєднуватися з чоловічою.

Монетки в скарбничку - щоденний ритуал

Багато часу Єхіель Лєвітанські приділяє пошуку можливостей допомогти іншим. У Святому Письмі йдеться про турботу про бідних, слабких і вразливих людей, про заборону на жорстоке поводження з тваринами та про інші моральні принципи. Ці правила допомагають єврейській громаді встановлювати справедливі взаємини між людьми.

«У моїх дітей є щоденний ритуал - класти монетки в скарбничку, - ділиться з нами ребе. - Я їх навчаю, що вони мають віддавати. Не збирати гроші для себе, а віддавати потребуючим. У першу чергу - членам єврейської родини. Та не тільки. Це є основою єврейського життя - допомагати. Тож уночі (коли в інших країнах в цей час день) спілкуюсь з різними фондами, спонсорами та прошу, щоб вони підтримали нашу громаду. Коли був ковід - роздавали багато продуктових наборів, зараз, під час війни, також підтримуємо людей. Деякі благодійники надають сертифікати, на які можна придбати їжу та одяг. Розподіляємо гуманітарну допомогу, готуємо гарячі обіди та розвозимо тим, хто самостійно не пересувається. Ці люди не обов’язково є членами єврейської родини. Деякі забирають їжу з кухні. За можливості - допоміг би всім нужденним у місті.

Фонд «Хесед Хаїм» також працює за своїми програмами, здійснює патронат літніх людей на дому, реалізовує грантові проєкти. Наприклад, щодо підтримки лікарень. Я займаюсь благодійним фондом «Хабад». Допомагаємо медзакладам, нашим захисникам, однак не робимо це публічно. Так має бути, аби перемагало добро!»

Ірина Чирченко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній