Дата

Сумській системі водопостачання - 130 років!

Від перших свердловин і водомереж до воєнного сьогодення й автономної генерації

У ВЕРЕСНІ системі сумського водопостачання і водовідведення виповнюється 130 років. Наразі всім цим складним і масштабним господарством опікується КП «Міськводоканал».

Як підприємство справляється з нагальними завданнями навіть під час війни і як водопровідна система взагалі розпочиналась у Сумах - у нашому матеріалі.

Перший абіссінський колодязь

До 1894 року воду в Сумах набирали просто з річок - Псла, Сумки та Стрілки. А розвозили її по місту в спеціальних дерев’яних бочках водовози. І не просто розвозили, а продавали! Вартість її, до речі, була доволі високою: 1 копійка за відро, тобто 1 куб. м води коштував 1 рубль (на той час це були великі гроші). А вода продавалася без будь-якої обробки!

Ще одним основним джерелом водопостачання були шахтні колодязі. Заможні люди робили їх безпосередньо у своїх садибах, а основна маса жителів будувала колодязі колективного користування. Глибина їх сягала 20-25 метрів, і набирали з них від 2 до 8 куб. м води на добу.

Існували тоді також і джерела ґрунтових вод глибиною до 10 м, які і сьогодні збереглися в районі Веретенівки та на правому березі Псла. Якість води за хімічним складом у них задовільна, проте не забуваймо: ґрунтові води не захищені від поверхневого забруднення.

До 1894 року населення міста становило 22 тис. жителів, у Сумах розвивалися промисловість і ремесла. Усе це вимагало пошуку більш надійних і стабільних джерел водопостачання.

Тому у 1892 році відомий цукрозаводчик Павло Харитоненко виділив кошти на облаштування першої свердловини (тоді її називали абіссінським колодязем). Буріння тривало довго і при досягненні глибини 290 сажнів так і не дало позитивних результатів ні по кількості, ні по якості води. Проблема була в тому, що в ті часи розвідка підземних джерел була відсутня. Прогнози про наявність запасів підземних вод робилися шляхом аналізу геологічної будови поверхні, наявності річок, джерельних витоків води.

Тим не менш, на основі таких прогнозів у 1894-1896 роках були пробурені дві перші свердловини на Петропавлівській площі (тепер - район будівельного коледжу). А також побудована водонапірна вежа.

Однак уже в 1905-1907 роках на цих свердловинах різко знизився видобуток, і в 1912 році було вирішено будувати свердловини у заплаві р. Стрілки (тепер вул. Янки Купали). Згодом цей водозабір отримав назву «Старооболонський». Над свердловинами була зведена будівля, де встановили насоси, які подавали воду по водогону до раніше збудованої водонапірної вежі. Цей водогін зберігся й до сьогодні, проходить через садиби від вул. Набережної р. Стрілки до Петропавлівської і зараз працює як вуличний водопровід. А свердловини працювали з 1914 по 1989 рік.

У 1907 році водопостачання Сум отримало новий поштовх. Харківський губернатор звернувся до Сумської міської думи з пропозицією розмістити в Сумах військовий гарнізон. І дума погодила його розміщення в районі нинішньої вул. Юрія Вєтрова та просп. Перемоги. Тут побудували 12 бараків. А далі потрібно було вирішувати питання з водою. Для цього пробурили свердловини й побудували водонапірну вежу. Потужність цього водозабору за 12 годин становила 30 тис. відер за потреби гарнізону не більше 6 тис. відер. Тому міська дума звернулася до керівництва гарнізону з проханням подавати частину води в центральні райони міста. Таким чином, подача води в місто досягла 80-85 тис. відер на добу.

Від якості води до мереж

Відсутність централізованого водопостачання призводила до частих спалахів таких захворювань, як черевний тиф, гепатит (жовтяниця), а в 1908-1909 роках - і до спалахів холери.

До того ж відсутністю достатньої кількості води та її високою вартістю користувалися несумлінні водовози, які розвозили воду містом. Ось що повідомляє газета «Сумський вісник» від 1 вересня 1913 року в статті «Наші водовози» про якість води: «Жителі Холодної гори, проходячи повз Псарівський міст, звертають увагу, що водовози беруть воду з річки Стрілки, відомої своєю забрудненістю. Цими ж бочками беруть воду із водопроводу...» Якщо до цього додати, що санітарний контроль за якістю води взагалі був відсутній, зрозумілі причини частих спалахів різних хвороб...

У зв’язку з цим міська дума та меценати виділяли значні кошти на будівництво свердловин і водопровідних мереж.

Зокрема, у 1896-1905 роках почалося будівництво вуличних водопровідних мереж діаметром 50-150 мм зі сталевих та чавунних труб. Перші водоводи були прокладені по вул. Петропавлівській - від нинішньої вул. Олександра Олеся до Покровської площі та до вулиці Сумської артбригади. У 1905-1909 роках побудували водопровідні мережі від Покровської площі по вул. Соборній до р. Сумки і далі по вул. Троїцькій.

Ці мережі, до речі, були такої якості, що й через сто років забезпечували водопостачання житлових будинків та місцевих організацій. Якщо зараз при будівництві водопроводів із чавуну застосовується сталева фасоніна, то на всіх мережах, побудованих до 1930 року, вона була масивна чавунна - більш довговічна та майже не схильна до корозії.

Для забезпечення водою в дореволюційні роки було побудовано 22 водорозбірних крани, обладнаних закритими будками, де вода відпускалася за плату з 8:00 до 17:00. Заможні люди мали підключення води до своїх будинків, але таких було небагато. Напередодні 1917 року чисельність населення, за даними статистики, становила 36 тис. осіб. З централізованих джерел водопостачання подавалося 75-80 тисяч цебер води на добу, тобто близько 750 куб. м. Якщо зважити на витрати води для поливу насаджень, вулиць, які не були замощені (в літній час при проїзді навіть возу чи екіпажу піднімався пил), то це викликало справедливі скарги містян. За розрахунками фахівців, для поливання вулиць лише у центрі міста потрібно було 15-18 тисяч відер води на добу. Майже така сама кількість води витрачалася раз на тиждень на промивання мереж водопроводу. Таким чином, витрата води з централізованого водопроводу складала 15-20 літрів на добу на одного жителя міста.

До 1917 року централізоване водопостачання складалося з трьох свердловин Старооболонського водозабору, який забезпечував водопровідні мережі загальною довжиною 15,6 км. До 1922 року лише 10-12% житлової забудови мали вуличний водопровід.

Як не дивно, але в роки Першої світової війни та революції будівництво водопроводів у місті продовжилося. На балансі КП «Міськводоканал» до теперішнього часу перебуває 6,3 км водопроводів, побудованих у 1914-1922 роках.

Як з"явився "Міськводоканал"

У роки перших п’ятирічок водопровідні мережі будувалися повільними темпами. Лише в 1936 році був введений у дію Лепехівський водозабір. Тут пробурили три свердловини, побудували два резервуари чистої води, насосну станцію другого підйому, конюшню та дизельну. Під водозабір було відведено і закріплено 49 га землі.

До 1941 року місто отримувало близько 3100 куб. м води на добу, протяжність мереж складала 39,6 км, працювало 128 водорозбірних колонок. Централізованим водопостачанням було забезпечено лише 18% населення, організацій та підприємств (при мінімальній нормі 60 л на особу).

У перші роки після звільнення Сум від фашистської окупації відновлювалися житлові будинки, промисловість, підприємства, інфраструктура, що вимагало відновлення й водопостачання міста. Тож 18 грудня 1943 року наказом № 82 Сумському міськкомунгоспу водопровідний відділ був виведений в окрему одиницю під назвою «Сумський водопровід», у ньому в той час працювало 42 людини. Для обслуговування мереж було четверо коней і два вози. У 1945 році в місті діяли два водозабори.

А в 1949-му разом з початком будівництва Сумського суперфосфатного заводу почалося освоєння і забудова лівобережної частини міста. Тоді були прокладені перші мережі водопроводу по вул. Харківській.

У Сумах активно розбудовувалося Хіммістечко. Для забезпечення водою цього району почали будувати першу чергу Пришибського водозабору, яка була введена в експлуатацію у 1957 році.

У 1960-80-х роках активно розвивалися промислові підприємства на лівому березі, а також у Курському мікрорайоні. Тривала житлова забудова. Для забезпечення цих мікрорайонів водою розпочалося будівництво НовоОболонського водозабору. Були прокладені водопровідні мережі як у центрі міста, так і на його околицях - на вулицях Тополянській, Білопільському шляху, Роменській, Іллінській, Берестовській та інших. Згодом був відкритий ще один водозабір - Тополянський.

У 1980-х у Сумах провели розвідку запасів води в нижньокрейдяному горизонті й почали бурити свердловини глибиною 490-560 метрів, що виконувалося у 1985-1991 роках. Паралельно відбувалося будівництво резервуарів чистої води, за ці роки їхня ємність зросла з 18 000 до 50 000 куб. м. Це дозволило значно покращити якість води та забезпечити цілодобове та надійне водопостачання населення та підприємств Сум! Також були реконструйовані наявні водозабори та побудований новий - Токарівський.

Каналізація

У дорадянські часи централізованої каналізації та очищення стічних вод у місті не було. На садибах, у питних закладах та оселях будувалися великі вигрібні ями для накопичення нечистот, які періодично вивозилися бочками на возах.

Більша частина нечистот скидалась у місцеві річки - Сумку, Стрілку, Псел, частково вивозилася на найближчі поля.

У 1951 році за завданням Сумського міськвиконкому харківський інститут розробив першу централізовану каналізаційну систему правобережної частини міста. Були запроєктовані самопливні каналізаційні колектори та мережі діам. 200-400 мм, що забезпечували водовідведення вулиць Соборної, Петропавлівської, Кузнечної (з переходом на Шишкарівську, Псільську, Троїцьку), просп. Шевченка, вул. Британської.

Завод ім. Фрунзе спроєктував будівництво каналізаційних мереж по вулицях Гетьмана Павла Скоропадського та Привокзальній.

Також була розроблена проєктна документація на будівництво каналізаційної насосної станції №1 на вул. Героїв Сумщини. Стічні води від насосної станції подавались напірним колектором діам. 300 мм у район теперішньої вул. Замостянської, де планувалося будівництво очисних споруд потужністю 5 тис. куб. м на добу.

Будівництво першої черги каналізації майже припинило скидання стічних вод у місцеві річки.

Історія очисних споруд

Вона теж починається з 50-х років, як і історія місцевої каналізації. Перші очисні споруди були розташовані поблизу озера Чеха (тепер це вулиця Замостянська) і мали максимальну потужність 18 тис. куб. м на добу. З введенням їх в експлуатацію на той час значно покращився санітарний стан міста, вперше було забезпечено очищення каналізаційних вод.

Наприкінці 60-х років чисельність населення Сум суттєво зростала, паралельно з будівництвом житла збільшувалася кількість об’єктів соціально-культурного значення, освітніх закладів та промислових підприємств. Тож у 1963 році виконком ухвалив рішення щодо проєктування очисних споруд на землях біофабрики по дорозі на Старе село. Виходячи із постійно зростаючого водоспоживання міста, були збудовані чотири черги очисних споруд із загальною проєктною потужністю 135 тисяч куб. м на добу.

Сьогодення

Сьогодні КП «Міськводоканал» - найбільше комунальне підприємство міста, яке обслуговує 280 тисяч споживачів. Тут задіяно 748 працівників. Потужність водопроводу КП складає 95 тис. куб. м на добу. Фактична подача в місто - 45 тис. кубів на добу.

Водопостачання здійснюється цілодобово з підземних джерел на шести водозаборах міста, де працює 76 артезіанських свердловин. Вода надходить з підземних джерел верхньокрейдяного горизонту, сеноманнижньокрейдяного та юрсько-тріасового комплексів.

У місті Суми сьогодні експлуатується 537 км водопровідних мереж діаметром від 50 до 800 мм. Водовідведення здійснюється каналізаційними мережами загальною довжиною 339 км.

Працює 19 каналізаційних насосних станцій, з яких шість перекачують стічні води безпосередньо на міські очисні споруди, а 13 - у басейни цих станцій.

На сьогодні міські очисні споруди щодоби опрацьовують близько 40 тис. куб. м стічних вод. Загальна площа території очисних споруд - понад 50 га. На станції працює 93 фахівці, 10 із них - працівники хімічної лабораторії.

Наразі експлуатуються споруди II та III черг. Протягом усього часу експлуатації очисних (з 1968 року) їхня реконструкція не здійснювалася, тому для ефективного очищення стічних вод фахівці КП «Міськводоканал» постійно удосконалюють традиційні методи, проводячи науководослідну роботу. Підприємство вже отримало два патенти на нові способи біологічної активації для покращення очищення міських стічних вод!

З 2014 року в рамках виконання інвестиційних програм водоканал провів масштабне осучаснення насосного обладнання: застарілі енергоємні глибинні насоси на артезіанських свердловинах шести водозаборів міста були замінені на сучасні енергоощадні агрегати, також модернізовано обладнання на всіх станціях ІІІ підйому. Для зниження питомих витрат каналізаційнонасосні станції були переоснащені енергоощадними фекальними насосами з шафами керування та сучасним каналізаційним обладнанням.

На підприємстві створена система автоматичного диспетчерського управління технологічними процесами на І, ІІ, ІІІ підйомах води та системі водовідведення. КП «Міськводоканал» має одну з найкращих геоінформаційних систем в Україні!

За результатами всеукраїнського муніципального опитування у 2023 році місто Суми посіло IV місце серед міст України у категорії «Ремонт міського водопроводу», а за шкалою оцінювання 52% сумчан позитивно відгукнулися про якість роботи місцевого водоканалу.

Війна: тримаємось!

З початком повномасштабного вторгнення майже 80 працівників КП приєдналися до лав ЗСУ та тероборони. Підприємство активно веде й волонтерську діяльність, передаючи на фронт найнеобхідніше.

Через постійні обстріли й проблеми з енергопостачанням водоканалу довелося суттєво переосмислити питання енергонезалежності. Тому наразі для стабільної роботи комунальне підприємство активно впроваджує автономну генерацію електроенергії сонячними електростанціями та опрацьовує питання встановлення когенераційних установок.

«За свою історію сумський водоканал пережив багато подій та залишився найважливішою частиною господарства Сум, без якої неможливе життя міста. І сьогодні попри постійні ворожі удари колектив КП «Міськводоканал» продовжує рухатися далі. Дякую кожному за те, що тримаєтесь! За професіоналізм та відданість своїй справі! Щиро вітаю наш дружній колектив та бажаю всім нам Перемоги, миру, здоров’я, безперебійного водопостачання, а підприємству - розвитку, процвітання та реалізації всього задуманого!» - побажав директор КП Анатолій САГАЧ.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Читайте у цій рубриці

У Сумах пройшла перша адаптована вистава для людей з вадами зору

7 вересня вперше на сцені Сумського національного театру ім. Щепкіна пройшла вистава з додатковим тифлокоментуванням для людей з вадами зору, в якій глядачі цієї категорії отримують додатковий голосовий опис недоступної для них візуальної інформації через персональні навушники.

Вистава...

"Весілля впродовж століття: традиції та епоха"

Читати статтю У сумському музеї відкрили виставку, що дає можливість зануритися в сімейну історію

У СУМСЬКОМУ обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького відкрилася виставкапроєкт «Весілля впродовж століття: традиції та епоха». Нова експозиція охопила широку палітру видів мистецтва.

Тут...

Будь в курсі!

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.