Про дідуха, різдвяного павука та козу, яку «водили»
Українські народні тради-ції - важлива складова самобутності й ідентичності. Це спадщина, яка допомагає нам отримати силу предків. Тож варто сприймати їх не просто на рівні «так заведено», а віднайти коріння та зробити надбання пращурів частиною сучасних сі-мейних традицій.
Історія Святого Миколая
Ви стовідсотково знаєте про те, що Святий Миколай приносить діточкам подарунки, але чи відомо вам, що, на відміну від Діда Мороза, він не вигаданий персонаж, а реальна людина?
Миколай народився у лікійському місті Патара (нині територія Туреч-чини), в досить заможній родині. Був спочатку священником, а потім і єпископом. Попри статус та гроші, не перетворився на людину, яку наші сучасники охрестили б «мажором». Навпаки, він скоріше став цікавим прототипом волонтера. У власних потребах дотримувався мінімалізму, отримував більше задоволення від того, що допомагав тим, кому менше пощастило. Іграшки, смаколики, теп-лі речі він залишав біднякам таємно, без показовості та помпи.
 |
|
|
 |
|
|
Після того, як став єпископом, розширив коло допомоги, в тому числі займався визволенням полонених. Навіть мощам Миколая приписують чудодійні властивості зцілення.
Цікаві традиції українського на-роду, пов’язані з Миколаєм:
- На Слобожанщині - після служби гуртом варити пиво.
- Пекти «миколайчики» - особливе печиво для дітей.
- Миколині святки на Харківщині: пригощатись узваром та кутею.
- На Поділлі в цей день треба було запросити в хату позитивну людину («полазника»).
- Молодиці на виданні проводили ревізію у скринях з одягом.
- На Київщині: окропити домашніх тварин свяченою водою, щоб уберегти від хвороб.
Свято Миколая нині в Україні відзначають за григоріанським календарем - 6 грудня.
Український традиційний дідух
Ялинка здається нам головним атрибутом новорічних свят. Та раніше для українських родин це був дідух. І значення в нього було глибоке й символічне. Робили дідуха з останнього снопу осіннього врожаю. Це могла бути пшениця, овес, льон чи жито. Дідух символізував достаток, врожай та процвітання. Пере-плетені колоски нагадували про зв’язок всіх членів родини, в тому числі з пращурами, а зерно завжди було символом нового життя, що відродиться з настанням тепла.
Дідух зберігали на покутті впродовж усіх свят як оберіг, а після Водохреща спалювали. Це також мало символічне підґрунтя. За віруваннями, душі пращурів вселялися у дідуха, щоб приєднатися до роду в зимових святкуваннях. А з попелом вони поверталися в землю та сприяли тому, щоб вона краще родила.
Різдвяний павук
Майже всі знають про ловця снів у індіанських племен. А чи відомо вам, що українці мали не менш цікавий елемент декору? Називався він різдвяний павук.
Попри назву, виглядав павук дуже стильно та ефектно. Плели його з соломи, пронизуючи волосінню з кінського хвоста пустоти соломинок, і особливістю оберега була багато-гранна цікава структура.
Різдвяного павука прив’язували до центральної балки хати. Вва-жалося гарною прикметою зачепити його головою. Від руху повітря він міг обертатися. Тіні, які при цьому відбивалися по стінах, сприймались як душі померлих родичів, які завітали приєднатися до святкувань.
Вважалося, що ця різдвяна прикраса оберігає родину від негативної енергії та бід. Тож не дивно, що, як і в випадку з дідухом, після закінчення свят павука спалювали.
|
|
|
 |
|
|
Святвечір та Різдво
Зимові свята починались Різдвом, потім був Новий рік, за ним - Во-дохреща. Саме Різдво було головним зимовим святом в українських сім’ях. До нього причепурювали хату й себе. Це був своєрідний час оновлення: посуду, одягу, рушників, вибілювання стін.
Підготовка була не менш важливим періодом, ніж самі святкові дні. Передсвяткові дійства допомагали налаштуватися на новий етап року, прожити його усвідомлено. Тож значна кількість українських традицій пов’язана не з самим Різдвом, а зі Святим вечором.
Святвечір був фінальним етапом підготовки до свята. В цей день до сходу сонця господині пробуджували «новий вогонь». 12 дров, що підсушувались в хаті за 12 днів до свята, запалювались кременем та кресалом, що 12 днів пролежали під образами. У часи, коли вогонь був єдиним джерелом тепла, це був дуже символічний ритуал.
У Святвечір вся родина мала зібратися за щедрим столом з 12 пісними стравами. Обов’язковими були узвар та кутя.
Коляда
Коли більша частина твого життя - важка фізична праця в полі, можливість повеселитися стає особливо цінною. Тож не дивно, що колядування було одним із улюблених дійств, особливо у дітей та молоді. Гарно та святково вбратися, зібратися гуртом, багато співати та жартувати. Початок колядування залежав від регіону: десь це відбувалось на Святвечір, десь різдвяним ранком, а в деяких місцевостях навіть на другий день свята.
Прихід колядників був гарною прикметою. За старання вони отримували смаколики або навіть запрошення до столу.
Колядники завжди несли з собою Різдвяну зірку. Вона мала вісім променів, що закріплювались на решеті. Оздоблення зірки завжди було творчим процесом. У хід йшли кольоровий папір, стрічки. Це був символ Вифлеємської зірки, яка за легендою сповістила про те, що народився Ісус Христос.
Традиційний різдвяний вертеп
Вертеп - це символічне відсилання до народження Христа. В українських народних традиціях приблизно з 1574 року він мав вигляд двоповерхового будиночка з картонними фігурками. Це був пересувний ляльковий театр, що розважав не тільки діточок, а й дорослих цікавими сценками про народження Христа.
У сучасних традиціях на ярмарках та святкуваннях вертеп - частина новорічного декору.
Новий рік
Новий рік значно поступався по-пулярністю Різдву. В народному календарі це були свята Меланки (31 грудня) та Василя (1 січня). І більшість традицій мали скоріше обрядово-містичний, ніж релігійний характер. Саме з Меланкою пов’язаний звичай щедрувати.
Українська культура - дуже співоча. Тож не дивно, що на свята в традиціях українського народу розповсюджені обрядові пісні. Наші предки починали зимові свята з «Коляд, коляд, колядниця» на Різдво та завершували «Щедрий вечір, добрий вечір» на Новий рік. Колядки та щедрівки розповідали про релігійні історії, та, звісно ж, бажали щастя, добробуту та гарно врожаю господарям.
Святкова хода з козою
Ця традиція святкування розповсюджена на Новий рік. І участь у ній брали переважно хлопці, що рядилися, жартували, ходили «водити козу» по хатах та розігрували ма-ленькі тематичні вистави. Чому саме козу? З побутової точки зору - це дуже розповсюджена тварина в українському селі. А якщо заглибитись, вона є відсиланням до тотемних тварин, в опіку яких вірили племена, що жили на наших територіях.
Ворожіння на Святки
Дівчата на Новий рік намагались дізнатись, що ж їм судилося в коханні. Наприклад, популярними були такі способи дізнатися долю:
- Спитати в першого зустрічного чоловіка, як його звуть - таке ім’я матиме й твій майбутній наречений.
- Кинути чобіт за ворота - його ніс вкаже напрямок, звідки чекати кохання.
- Послухати, з якого боку загавкає пес. В тих краях і житиме суджений.
Як бачимо, культура наших пращурів на зимові свята прославляла продовження роду. І цього року кожна українська сім’я з особливим трепетом бажатиме миру й злагоди нашій землі!
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Смачні та вишукані страви до новорічного столу
АБИ не перейматися новорічним меню, ми пропонуємо вам добірку страв, які невибагливі в приготуванні і займають не так багато часу. Але вони точно прийдуться до смаку за святковим столом. Сподоба-ються і дорослим, і малим!
Курка з апельсином і карамелізованими яблуками
Необхідні:... 
Ідеї для святкових презентів: що подарувати рідним та друзям
НОВОРІЧНА магія вже по-ряд! До вашої уваги - до-бірка речей із бюджетом близько 1000 грн, котрі неодмінно порадують ваших близьких.
Гасова лампа - фунціонал із декором. Ця річ у добірці девайсів із минулого, якими ми більше не користуємося. Але нині - це оригінальний та...
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
