«Я співала своє життя»

Ювілейний концерт Лариси Мухіної - історія про музику, людей і силу мистецтва

Є КОНЦЕРТИ, що стають мистецькою подією се-зону. А є вечори, після яких здається, ніби прожив разом із артистом ціле життя. Саме таким був ювілейний концерт солістки Сумської обласної філармонії та Ака-демічного камерного оркестру «Ренесанс», лауреатки міжнародних і всеукраїнських конкурсів, майстра сцени Лариси Мухіної.

Назва програми «Canto della vita» («Співаю життя») виявилася напрочуд точною. На сцені філармонії народилася щира сповідь людини, яка присвятила своє життя музиці, мистецькій педагогіці та творчому пошуку. У цьому концертному проєкті не було випадкових творів - кожен став окремою сторінкою великої життєвої історії. Саме тому його неможливо повторити. «На сцені я співала своє життя», - говорить Лариса Мухіна.

Проєкт, що визрівав роками

Ідея сольної програми жила багато років. Колеги неодноразово переконували Ларису, що настав час для великого авторського вечора. Але вона по-стійно відкладала цей задум. Здавалося, ще недостатньо досвіду, не сказано найголовнішого, не настав час, коли все прожите складеться в єдину історію. Потім почалася повномасштабна війна, яка змінила систему цінностей. Мистецтво перестало бути лише творчою професією. Воно стало способом підтримати людей, зберегти віру, подарувати бодай кілька годин світла серед щоденних тривог. «Хотілося бути по-трібною, - говорить Лариса. - Говорити зі сцени про важливе. Репертуар сам змінився. Він став глибшим, співзвучним із болем і надією нашого часу. Здавалося, що великий сольний концерт буде недоречним. Але я ризикнула…»

Так ювілей перестав бути лише календарною датою і перетворився на мистецьке висловлювання - програму «Canto della vita».

Особиста історія, втілена на сцені

Лариса виступила одразу в кількох творчих іпостасях: була солісткою, авторкою ідеї та співавторкою концепції концерту. Разом із головною ре-жисеркою філармонії Тетя-ною Матвієнко вона працювала над сценарною канвою, добирала репертуар, створювала авторські аранжування, продумувала відеоряд, сценографію, візуальні образи та концертні костюми.

Створення сценічного вбран-ня - давнє захоплення Лариси, яке супроводжує її впродовж усієї творчої діяльності. Біль-шість своїх концертних суконь вона створює власноруч, пе-ретворюючи їх на невід’ємну складову художнього об-разу.

Кожна деталь працювала на спільний задум. Особливу роль у цьому відіграла ведуча філармонії Олена Левенець. Про-тягом багатьох років її голос супроводжує творчі проєкти співачки. Чимало творів програми прозвучали в новому оркестровому звучанні, а деякі авторські аранжування чекали свого часу майже десять років. «Концерт не був набором окремих номерів. Він став єдиним художнім полотном, де му-зика, світло, відеоряд, сценічний рух і слово створювали особливий простір, у якому кожен глядач міг знайти власні асоціації та спогади. Це були сторінки мого життя, які на-решті зазвучали так, як я ко-лись мріяла», - говорить Лари-са Мухіна.

Голос без жанрових меж

Опера, камерна музика, ду-ховні твори, композиції Астора П’яццолли, Вангеліса, Крісто-фера Тіна, Роберта Прайз-мана, Ханса Циммера, музика з кінофільмів… На перший по-гляд така програма могла здатися надто строкатою. Але насправді саме вона найповніше відображала творчу біографію артистки.

Лірико-драматичне сопрано Лариси Мухіної вирізняється оксамитовою тембральною па-літрою, глибиною та шляхетністю звучання. Вона однаково переконливо почувається в академічному вокалі, оперній і камерній музиці, сучасних композиціях, у співпраці з оркестром, ансамблем чи органом. Кожен новий етап творчого шляху розширював її професійні горизонти.

Особливим символом вечора став «Дует квітів» Лео Де-ліба, виконаний разом із заслуженою артисткою України, ди-ректоркою Сумської обласної філармонії Тетяною Ласто-вецькою. Уперше вони заспівали його ще у 2015 році.

«У найтривожніші часи вій-ни було страшно навіть уявити, що сцена може залишитися в минулому, - зізнається Лари-са. - Але ми вірили й пообіцяли одна одній, що ще неодмінно виконаємо цей дует». Ювілей-ний концерт став виконанням тієї давньої обіцянки.

«Мені щастить на людей»

Про власні успіхи Лариса Мухіна говорить стримано. На-томість із особливою теплотою згадує людей, які в різні періоди життя були поруч і підтримували її. Коли рішення про сольний концерт нарешті було ухвалене - усе почало складатися так, ніби давній задум сам знаходив своїх однодумців.

Однією з перших на творчу ідею відгукнулася піаністка Ла-на Демчук. У рекордно короткий термін вона знайшла необхідний нотний матеріал і блискуче опанувала віртуозну фортепіанну партію твору, який ще на відкритті концертного сезону став анонсом майбутньої програми.

Поруч був і вокальний ан-самбль ALBA, який під керівництвом Лариси став для неї справжньою творчою родиною. Концертмейстерка Анто-ніна Макарчук завжди знаходила час для додаткових репетицій, а її професіоналізм до-помагав швидко втілювати на-віть найсміливіші задуми.

Неоціненним стало й сприяння майстра оркестрування Олександра Стичука, який створив майже всі оркестрові партитури концертної програми. Для Лариси ця співпраця мала ще й особистий вимір. Ще молодою викладачкою вона співала зі шкільним оркестром викладачів, яким керував Олек-сандр Стичук. Коли торік він завершив педагогічну діяльність, здавалося, їхня творча співпраця залишилася в минулому. Та заради цього проєкту він зробив виняток і створив нові оркестрові аранжування. Саме завдяки його майстерності концерт набув того масштабного оркестрового звучання, про яке співачка давно мріяла.

Новий творчий простір

Важливою подією цього ро-ку для Лариси Мухіної стала перемога в конкурсному відборі на посаду провідного майстра сцени - солістки Академіч-ного камерного оркестру «Ре-несанс». Для музикантів колектив є одним із найавторитетніших в Україні, відомим високою виконавською культурою, витонченим звучанням і сміливими мистецькими експериментами. «Іноді відеозаписи концертів оркестру автоматично блокує YouTube, помилково сприймаючи їх за записи провідних світових філармоній. Це, мабуть, найкращий комплімент виконавській майстерності колективу», - усміхається ар-тистка.

У сольному концерті «Ре-несанс» став не просто оркестром супроводу, а повноправним співтворцем масштабного дійства. Кожна репетиція перетворювалася на лабораторію музичних пошуків, де народжувалися нові виконавські рішення. «У мене ніби відростали крила. Я відчувала, як вони стають дедалі міцнішими, а розмах - дедалі ширшим», - говорить Лариса Мухіна.

Значну роль у створенні концертної програми відіграв головний диригент Академіч-ного камерного оркестру «Ре-несанс» Євген Золотухін - мо-лодий, харизматичний музикант, чия енергія й творча сміливість відчувалися не лише під час репетицій, а й на сцені. Того вечора він постав перед глядачами і як диригент, і як майстер оригінальної перкусії та співак.

Особливим цей вечір був і для самої Лариси. Уперше у своїй творчій біографії вона диригувала одночасно камерним оркестром і вокальним ансамблем.

«Для мене це було здійснення ще однієї професійної мрії», - говорить артистка.

Віра допомагає не зупинятися

Попри багаторічний досвід, десятки концертів і професійне визнання, Лариса Мухіна зізнається: сумніви іноді все ж приходять. Великі творчі задуми часто лякають своїм масштабом. У такі моменти важливо мати поруч людину, яка здатна кількома словами повернути впевненість.

Такою людиною для неї вже багато років залишається ди-ректорка дитячої музичної школи №2 Світлана Данилен-ко, яка колись стала ініціаторкою її першого сольного концерту. Відтоді минуло чимало років, змінилися сцени, репертуар і життєві обставини, але незмінною залишилася підтримка. «Я й досі не можу по-яснити, як це працює, - говорить Лариса. - Але після кожної розмови зі Світланою тривога відступає і з’являється впевненість, що все вдасться».

Вагомою була й підтримка колективу Сумського фахового коледжу мистецтв і культури ім. Д. Бортнянського, де Ла-риса Мухіна викладає академічний спів. Директорка закладу Надія Гринь одразу підтримала ідею залучити до ювілейного концерту студентів. «Це була довіра до молодих виконавців і можливість для них відчути себе частиною великого професійного мистецтва, - підкреслює Лариса. - Напередодні концерту між коледжем і фі-лармонією було підписано ме-морандум про співпрацю. Для студентів це нові перспективи: участь у мистецьких проєктах, робота поруч із професійними музикантами, живий досвід, який неможливо отримати ли-ше в аудиторії».

І, мабуть, саме це для Ла-риси Мухіної є найважливішим. Справжній артист народжується не лише в класі - він народжується на сцені.

«Моя найбільша сцена - це мої студенти»

Якщо уважно слухати Ла-рису Мухіну, швидко помічаєш: вона майже не говорить про власні досягнення. Розмова природно переходить до студентів. Саме тому поруч зі словами «солістка», «лауреатка», «доктор філософії» так органічно звучить ще одне визначення її професійного покликання - педагог.

Уже багато років Лариса викладає академічний сольний та ансамблевий спів у коледжі мистецтв і культури ім. Д. Бор-тнянського - закладі, де колись починався її власний творчий шлях. Сьогодні вона передає молодим виконавцям те, що колись отримала від своїх наставників.

Однією з найважливіших частин вечора стала участь у програмі вокального ансамблю ALBA, який Лариса очолює з початку повномасштабного вторгнення. Студенти співали разом із Академічним камерним оркестром «Рене-санс» та органом на сцені філармонії - поруч із тими, кого ще вчора слухали із залу. «Я ніколи не сприймаю їх лише як студентів, - говорить вона. - Вони давно стали моїми колегами. І, здається, вони це відчувають. Багато хто після закінчення навчання залишається в колективі. Поруч із ними я й сама почуваюся молодшою - іноді навіть знову студенткою. Вони повернули мені віру у власні сили, бажання створювати нові аранжування, експериментувати, шукати нове звучання…»

Оплески, яких не мало бути

Серед численних творчих спогадів є один, який Лариса Мухіна називає особливим. У позаминулому році вона як керівниця ансамблю ALBA і водночас його солістка разом із колективом здійснила творчу поїздку до всесвітньо відомого монастиря Монсеррат у Ката-лонії. Після отримання дозволу абатства ансамбль виконав духовний твір іспанською мо-вою в стінах монастирського храму. Це була справді виняткова подія, адже зазвичай бо-гослужіння тут супроводжує всесвітньо відома хорова капела хлопчиків, а можливість ви-конати духовний твір стороннім колективам надається вкрай рідко.

По завершенню виступу сталося те, чого ніхто не очікував. Усупереч усталеній традиції стриманості під час богослужіння храм наповнився щирими оплесками. «Для нас це було неймовірним потрясінням, - згадує Лариса Мухіна. - У той момент ми зрозуміли, що музика справді не знає кордонів і здатна говорити мовою, яку розуміють усі».

Саме цей твір увійшов і до ювілейної концертної програми. Композиція «Ave Maria» Вільяма Гомеса, яку тоді ан-самбль виконував у супроводі органа, цього разу отримала нове художнє прочитання. До органного звучання долучилися рояль і Академічний камерний оркестр «Ренесанс», відкривши знайомій музиці нові барви й масштаб.

Квіти, що говорили без слів

Після концерту студенти підготували для своєї наставниці зворушливе відеопривітання. А потім винесли величезний бу-кет червоних троянд. «Я навіть не могла його охопити рука-ми, - пригадує жінка. - І довго не могла заспокоїтися, бо для мене це були не просто квіти, а щира вдячність людей, які кілька років тому прийшли до мене вчитися співати».

Лариса Мухіна часто подумки повертається до власної юності. Першокурсницею Сум-ського музучилища вона вперше виконувала «Реквієм» Мо-царта в органному залі. Ми-нуло багато років, але те особливе хвилювання вона пам’ятає й досі. Саме тоді народилася мрія - колись подарувати своїм вихованцям такі самі сильні емоції.

Цю мрію вона поступово втілює в життя: спочатку - на за-критті 80-го концертного сезону Сумської обласної філармонії, коли разом із дорослими солістами на сцену вийшов дитячий хоровий колектив «Ave Musica» Сумської дитячої музичної школи №2. Тепер - зі студентами ансамблю ALBA.

Музика сильніша за час

Кожен великий концерт має фінальний номер, присвячений усім, хто живе мистецтвом: ко-легам, учням, глядачам і тим, кого вже немає поруч.

Вагоме місце в цьому присвяченні належало органістці Олені Когут. Лариса разом з Оленою майже одночасно при-йшли працювати до філармонії, разом створювали програми, готували прем’єри, шукали нові звучання академічної му-зики. Після початку повномасштабної війни вперше в Сумах виконали Державний Гімн Ук-раїни у форматі органа й вокалу. «Вона була людиною, по-руч із якою здійснювалися творчі мрії, - згадує Ла-риса Мухіна. - Це було дуже тонке партнерство. Ми розуміли одна одну майже без слів...»

13 квітня 2025 року життя Олени Когут обірвав російський ракетний удар по центру міста. Її загибель на Вербну неділю стала особистим болем для всього мистецького середовища. Саме тому фінальний номер концерту перетворився на реквієм пам’яті.

До речі, афішу вечора Ла-риса створила сама. На ній - світлина за лаштунками: мо-мент останнього шнурування концертного корсета. Раніше перед кожним виступом це робила Олена. Так тривало ро-ками. «Це був маленький ритуал перед виходом на сцену, - зізнається співачка. - Але цього разу гримерка була порожньою…» Саме з цього моменту й народилася фотографія, яка згодом стала афішею концерту.

Коли згасло світло і стихли останні акорди, стало зрозуміло: глядачі цього вечора стали не просто свідками концерту. Перед ними розгорнулася історія життя - зі своїми початками, пошуками, відкриттями, втратами і вірою в силу мистецтва.

Тож цей концерт залишився в пам’яті не лише як ювілейний вечір, а як щира розмова з глядачем мовою музики - мовою, що сильніша за час, сильніша за біль і здатна зберігати найдорожче.

Ірина Чирченко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній