Загадка старої світлини

Завдяки генеалогічній групі через сто років сім’я, розкидана світами, поновила родинні зв’язки

ІСТОРІЯ ця розпочалася з публікації в одній із чисельних генеалогічних груп у Фейс-буці. В ці групи користувачі соцмережі об’єднуються для того, щоб обмінюватися досвідом у генеалогічних пошуках - вивченні історії своєї родини за допомогою архівних документів. Люди розшукують відомості про своїх предків: записи про народження, шлюб, смерть та інші дані.

	Єва Хаєт

Американець Джеррі Лейн опублікував світлину, на якій в студії сфотографовані четверо молодих чоловіків. За стилістикою зйомки було видно, що знімок був зроблений років сто тому. Світ-лину Джеррі супроводив текстом: «Моя бабуся, Сара Дорес, у дівоцтві Хаєт, народилася у Сумах, Україна, у жовтні 1898 року. Вона та її старша на два роки сестра Єва приїхали до Америки в липні 1913 року, залишивши батьків, Меєра та Ганну Хаєт, уроджену Ганьор, та чотирьох братів. Ми ніколи не знали ні долі, ні навіть імен її братів, але нещодавно віднайшлась ця фотографія братів. Сімейна подібність вражає. Чи може хтось допомогти з якоюсь інформацією про сім’ю Хаєт?»

Як це трапляється з усними сімейними історіями, інформація, що її виклав Джеррі, містить низку похибок. Але це буде з’ясовано поступово, в процесі генеалогічних розшуків. Відправним пунктом стала інформація про те, що родина Хаєт мешкала в Сумах до 1917 року.

Першим підтвердженням цієї історії виявилася могила Ганни Борисівни Хаєт, яка віднайшлася в єврейському секторі центрального міського цвинтаря. На скромному блакитному пам’ятнику вмонтована металева табличка з написом: «Хает Анна Борисовна 18.7.1873-26.3.1956. Дорогой маме и бабушке от детей и внуков». Поряд з цим похованням є могила Ісака Бо-рисовича Інгоря, який, ймовірно, є братом Ганни Борисівни. Це зачіпка на дівоче прізвище Ганни Хаєт - Інгор.

Далі пошуки перемістилися в інтернет, в оцифровані генеалогічні фонди двох архівів - Державно-го архіву Сумської області (ДАСО) та Державного архіву Харківської області (ДАХО). У метричних книгах сумської синагоги (ДАСО) віднайдені записи про народження шести дітей у подружжя Хаєт: Сара (1896), Борух (1898), Бенціон (1899), Хаїм (1902), Кальман (1904), Лейба (1907). Місцем на-родження дітей вказано с. Ме-зенівка Ахтирського повіту. Бать-ки Мендель та Ніхама. Відомо, що єврейські імена в 1930-х роках часто змінювалися на загально-вживані російські. Так найстарша дочка Хива згодом стала Євою, Бенціон - Борисом, Хаїм - Михай-лом, Кальман - Миколою, Лейба - Левом. Мати з Ніхами стала Ганною.

Далі у «Списку євреїв, що проживали у Охтирському повіті у 1913 році» (ДАХО) віднайдено перепис складу двох родин, які мешкали в Мезенівці. Це брати Мендель та Арон Хаєт, які прибули в Мезенівку у 1895 році, працювали ковалями у кузні при цукровому заводі. Зазначено, що вони міщани з містечка Ігумен Мінської гу-бернії, тобто приїхали в наш край із Білорусі (на той час Мінська губернія входила у склад російської імперії). Врешті, родоводи сімей Хаєт (через оцифровані фонди Національного архіву Біло-русі) та Інгор (вони були міщани Глухова, тому їхні сліди віднайдені онлайн на сайті ДАСО) вдалося прослідкувати до початку ХІХ сторіччя. Найстарша дата - у 1811 році народився Борух Мордухович Хаєт, мешканец м. Ігумен, який на життя заробляв фарбуванням бу-динків. Після Боруха народилося вже сім поколінь нащадків. Далі вглиб століть документальна історія для Хаєтів та Інгорів, на жаль, не існує.

	Брати Хаєт

Хранителька сімейної історії

Але найціннішою знахідкою виявились не архівні документи, а жива людина. У Сумському благодійному фонді «Хесед Хаїм» мені пощастило - я познайомилася зі Світланою Львівною Супруновою. У дівоцтві її прізвище було Хаєт. Вона - дочка наймолодшого з братів Лева Хаєта.

Світлана Львівна - активна учасниця життя єврейської громади Сум. Не дивлячись на поважний вік у 89 років, вона має гострий розум та легку вдачу. Надзвичайно цікава співрозмовниця. Вона і розповіла мені про долю родини Хаєт - тих людей, що залишилася жити в Сумах.

Дійсно, брати Хаєт після 1917 року всі проживали в Сумах, тут створювали родини та будували професійні кар’єри. Батьки, коли постаріли, вибрали жити по сім’ях дітей: Мендель жив із сином Ми-хайлом, а Ганна - з сином Мико-лою. Вже після 1945 року Ганна Борисівна оселилася в родині Лева, де й дожила спокійно свого віку та померла у 1953 році.

Друга світова війна, яка жорстко пройшлася по єврейському населенню Європи, до родини Хаєт була милосердною. Зникли невідомо де лише брат Михайло та батько Мендель. Всі інші вижили, бо брати воювали на фронті та живими повернулися з війни, а їхні родини вчасно евакуювалися з Сум на схід СРСР і таким чином врятувалися.

Борис Хаєт до війни працював керуючим держбанком у Сумах, евакуювався до Саранську (Мор-довія) і там залишився жити та працювати. У нього були два сини, Лев та Юлій.

	Сара Хаєт

Микола був головним інженером на заводі імені Фрунзе. У 1950-х роках від переїхав жити до росії. Мав дочок Луїзу та Лору. Зараз живі дві дочки Луїзи, одна з них мешкає у Харкові, інша - в Ізраїлі.

Лев привіз дружину Клавдію з Вінниччини. Працював у відділах кадрів різних підприємств. Тра-гічно загинув у Сумах у віці 60 років у 1968 році. Мав дочок Тамару та Світлану. Світлана Львівна - остання з цього покоління Хаєтів. Але рід продовжується під іншими прізвищами. Так, у Світлани Львівни Суп-рунової є в Києві онук та правнук.

Живе вона тепер самотньо: пе-редчасно померли чоловік та син. Щоп’ятниці у супроводі помічниці Світлана прямує на центральний міський цвинтар відвідати могили рідних: батька, матері, чоловіка та сина.

Світлана розповіла, як перервався зв’язок із американськими родичами: «Востаннє ми отримали посилку з Америки приблизно у 1951 році. Після неї мого батька викликали до міського комітету комуністичної партії. Йому сказали, що він повинен зректися своїх американських родичів. Інакше у нього будуть великі неприємності. Він погодився. Його відмову опублікували в місцевій газеті. Так ми перестали спілкуватися з сестрами батька. Моя бабуся Ганна була ду-же засмучена через це. Пізніше я намагалася дізнатися щось про своїх родичів в Америці через Червоний Хрест, але марно».

Джеррі Лейн стверджує, що спілкування рідних з України та Америки було від початку досить жвавим. Писав сестрам листи брат Микола, він слав сімейні фото. Так в Америку потрапила й спільна світлина братів. Потім зв’язок пе-рервався. Джеррі вважає, що це сталося на початку Другої світової війни. Після війни воно не поновилося нібито через те, що всі українські родичі загинули під час Голокосту. Сьогодні ми знаємо, що насправді і на щастя все сталося по-іншому.

	Світлана Супрунова

Американські родичі

Час вже розповісти, як склалося життя сестер Єви та Сари Хаєт в далекій Америці. Зі слів Джеррі Лейна, у 1913 році дівчата назавжди залишили свою родину й країну та попрямували кораблем до США. Їхали вони не на пусте місце. За кілька років до їхнього приїзду туди іммігрували з сім’ями тітка Сара Гарланд та кузен Мендель Голдман (близькі родичі по лінії білоруських Хаєтів). Імміграція євреїв Західної та Східної Європи наприкінці ХІХ та початку ХХ сторіччя була визначною. Близько 2 мільйонів осіб переїхали в США у пошуках нового життя, перспектив, а ще уникаючи кривавих погромів, які сколихнули російську імперію на початку ХХ сторіччя.

Дівчата спочатку жили в Бос-тоні в родині кузена Менделя Голдмана. Працювали, як і більшість жінок-іммігранток, швачками у майстерні. Кілька років потому Єва переїхала до тітки Сари Гарланд у Каліфорнію. Врешті життя у сестер склалося благополучно. Обидві вийшли заміж за таких самих переселенців з Єв-ропи, народили дітей, потім пішли онуки та правнуки. Обидві прожили довге життя: Єва померла у віці 92 роки, а Сара - у 97 років.

	«Єва згадує Україну»

Єва Арт (Хаєт) мала хист до мистецтва і стала скульпторкою, малювала ілюстрації та плакати, ліпила з глини невеличкі скульптури. Серед її робіт я звернула увагу на фігурки стареньких євреїв, що сидять поруч - бабуся в’яже спицями, дідусь читає книгу. Може, це зображення її батьків? Могла так Єва через творчість повертатися подумки до своїх рідних, далекого дому, до назавжди втрачених ро-динних зв’язків.

Обдарованою художніми здібностями виявилася й Євина онука Еліза Клевен. Вона стала авторкою та ілюстраторкою дитячих книжок. Одного разу Еліза намалювала ностальгічну картинку: дівчинка з темними кісками стоїть на пагорбі, поряд неї - біла кицька; мала ди-виться на осяяне сонцем село, що лежить перед нею: там ошатні ма-ленькі будиночки, люди займаються справами, жваво йде торгівля, бігають свійські тварини (тільки немає жодного поросяти) і росте багато великих соняхів. Малюнок Еліза підписала: «Єва згадує Укра-їну». Все життя Єва та Сара Хаєт пам’ятали та, певно, сумували за своєю великою родиною та затишним домом, які залишилися в далекій країні соняхів, у щасливому, але назавжди минулому дитинстві.

Це почуття дійшло до нас через сто років, через тисячі кілометрів і відтворилася в історії, що в наші дні розпочалася зі старої безіменної світлини. А закінчилася поновленими родинними зв’язками і щемливим відчуттям, що все в житті відбувається невипадково.

Олена Приймач

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній