«Нас колись не буде, а книга - буде»

У Сумах започаткували конкурс пам’яті Ігоря Прихожая «Тут говорять англійською»

У СУМАХ відбувся перший літературний конкурс па-м’яті поета, перекладача та військовослужбовця Ігоря Прихожая «Тут говорять англійською».

Його започаткувала сумська письменниця, поетеса, організаторка літературних проєктів Олена Макарчук через кілька місяців після загибелі Ігоря. Першу тему присвятили Великій Британії - країні, мова, культура та література якої були важливою частиною його життя. Учасники писали про Лондон і Шекспіра, полон і війну, любов та втрату. А люди, які знали Ігоря, розповіли про нього простіше, згадуючи книжки, суперечки через одне слово, розмови й повідомлення у Viber, на які чекали з фронту.

«Він дуже глибоко відчував слово»

До війни Ігоря Прихожая добре знали у сумському літературному середовищі. Він писав поезію, пе-рекладав, редагував чужі тексти, займався букіністикою. Знав анг-лійську, читав нею книжки, працював із творами англомовних авторів.

Любов до книжок, за словами сумської поетеси Ольги Суровиць-кої, з’явилася в Ігоря ще в дитинстві. Його бабуся була вчителькою початкових класів і прищепила онукові любов до читання.

Ольга Суровицька сама багато років є учасницею літературного життя Сумщини, авторкою поетичних книжок. З Ігорем їх поєднала саме творчість: він редагував її книги, допомагав із версткою, во-ни зустрічалися на літературних заходах і багато говорили про тексти. Ігор, згадує жінка, міг говорити про книжки годинами. Навіть коли вже служив. «Я могла з ним телефоном говорити, коли він приходив зі служби. Це були наші дебати, наші розмови про творчість. Якщо я починаю про якісь звичайні речі, він казав: «Вибач, мені це нецікаво, давай поговоримо про літературу», - згадує Ольга.

Вона познайомилася з Ігорем років 10 тому. Він став художнім редактором її першої дитячої по-етичної збірки «Ті, що поруч і да-леко». Книжка виросла до тридцяти україномовних ефірів Ольги про птахів, а назва згодом набула іншого звучання - про людей, які опинилися далеко одне від одного і мріють бути поруч.

З Ігорем, за його пропозицією, вони пізніше працювали й над книжкою «Сі», яка вийшла 2025 року. Ольга говорить, що він не просто виправляв тексти. Іноді сперечався з автором через одне слово. «Він дуже глибоко відчував слово, - згадує вона. - Я могла на-писати щось, а мені казали: «За-міни на інше». А Ігор говорив: «Ні, саме це слово правильне, воно ТВОЄ». Він розумів, яке слово треба взяти».

Так само уважно він працював і з власними перекладами. Ігор перекладав із англійської, зокрема працював із творами Льюїса Керролла. Його спадщиною після загибелі зацікавилися дослідники за кордоном. Віктор Фет, професор Університету Маршалла у За-хідній Вірджинії, який досліджує творчість Набокова та Керролла, вже понад пів року вивчає поезію та переклади Ігоря При-хожая.

Для Ігоря це була не випадкова робота. Ольга розповідає, що один зі своїх перекладів він почав ще у 15 років і багато років повертався до нього. «Коли йому було 35, він говорив, що це сенс його життя, мета і ціль. Я була дуже здивована. Для сучасної людини - така ціль життя? А він відповідав: «Перекласти. Завершити цей пе-реклад».

«Я не спав усю ніч.

Я зробив тобі книжку»

У творчих стосунках Ольги Суровицької та Ігоря був епізод, який вона тепер згадує особливо часто: коли у неї назбиралося достатньо нових ліричних віршів, вони заговорили про окрему збірку. Ольга запропонувала: якщо Ігор уже допоміг із першою книжкою, нехай зробить і другу. Спочатку він ніби відмовлявся. Тоді вона сказала: «Ігоре, так час іде. І знаєш, війна. Може, когось із нас колись не буде, а книга буде». Наступного ранку він написав: «Я не спав усю ніч. Я зробив тобі книжку».

Поетеса говорить, що зробив її по-своєму: вірші переходили один в один, а вся збірка рухалася від весни до осені - через дощі, кохання, війну, людські переживання. Ця історія залишилася для неї більше ніж спогадом про роботу над книжкою.

Від книжок - до війни

Коли почалася повномасштабна війна, Ігор опинився серед тих, хто пішов захищати країну. Ольга Суровицька пам’ятає момент його мобілізації: вони сиділи, пили каву, коли до Ігоря підійшли представники ТЦК. «Йому виписали повістку. І він повів себе дуже мужньо. Не тікав, не ховався. Сказав: «Якщо я потрібен Батьківщині в цій іпостасі, я готовий», - згадує Ольга.

Ігор служив на Сумщині у 5 прикордонному загоні. Пізніше по-братими дали йому позивний «По-ліглот» - за знання англійської. Для Ольги він тим часом став прототипом літературного героя - вона почала писати вірші про військового Кая.

Їхнє спілкування не припинилося і під час служби. Вони говорили про книжки, тексти, переклади. Навіть перебуваючи на службі, Ігор та Ольга залишалися щирими співрозмовниками та критиками, обговорюючи вірш чи навіть окреме слово. А коли часу не було, він надсилав короткий знак - плюсик у Viber. Для Ольги він означав: все добре, він на зв’язку.

Того дня Ольга написала Ігорю, як робила це й раніше. Але відповіді не було. Не з’явився і звичний плюсик. Ігор загинув, виконуючи бойове завдання. Йому було лише 38… Посмертно Ігоря Прихожая нагородили медаллю «Захиснику Вітчизни» - за мужність і самовідданість під час захисту України.

Від спільного літературного кола - до конкурсу пам’яті

Ігоря добре знала й Олена Ма-карчук. Їхнє знайомство було частиною того самого літературного життя Сум, у якому Ігор почувався своїм. Вони зустрічалися на літературних заходах, читали тексти одне одного, були серед авторів спільних проєктів.

Олена згадує Ігоря не лише як поета чи перекладача. Для неї це була людина, яка серйозно ставилася до слова і до літератури - настільки, що могла роками працювати над одним перекладом, сперечатися через формулювання і повертатися до тексту знову й знову. Це ставлення до літератури було, мабуть, однією з рис, які найбільше запам’ятали його колеги і друзі.

Олена й сама багато років працює в літературному середовищі. Вона є авторкою трьох власних книжок - «Я прийду в твої сни» (2016), «Мій сонячний зайчику» (2020), «Листи до Фроди» (2021). Брала участь у створенні колективних збірок «Напиши про війну», «В дитячий світ прокралася війна», «Занадто рано стали ми дорослими», «Мама, матінка, матуся».

Із 2023 року поетеса проводить літературний конкурс «Тридцять» для авторів віком від 30 років. За результатами кожного виходить окрема колективна збірка.

Творчі стосунки Ігоря та Олени також пов’язані з літературним клубом «Зажинок», який очолює Тамара Герасименко. Клуб відновив роботу в жовтні 2016 року, а у 2019-му його учасники видали спільну збірку «Заспів». Серед авторів були й Ігор Прихожай та Олена Макарчук. «Коли Ігоря не стало, я не хотіла, щоб його ім’я залишилося лише в пам’яті тих, хто знав його особисто», - говорить Олена.

Вона вирішила зробити те, що вміла найкраще, - створити простір, де про людину можна говорити через літературу. Назва «Тут говорять англійською» також має особистий зв’язок з Ігорем. Тому першу тему конкурсу Олена по-в’язала з Великою Британією - її мовою, літературою та культурою. А далі вже почали говорити самі автори.

Переможці першого конкурсу

Загалом на розсуд журі, за словами Олени Макарчук, було представлено близько 70 творів. У номінації «Проза» перше місце посіла Оксана Пасічник із твором «Простий минулий час». Його ге-рої - українські військовополонені, які в полоні вивчають англійську мову.

У номінації «Поезія» перемогла Олеся Репа з віршем «Як ти це робиш?». Авторка звернулася до мотивів шекспірівського «Мак-бета», розповідаючи про зраду, провину та наслідки завданої кривди.

Окремо роботи оцінювала ро-дина Ігоря. У прозі вона відзначила Валерію Собакар-Худояр за «The Appointment. Зустріч» - історію жінки, яка після загибелі коханого на війні вирішує сама здійснити їхню спільну мрію про Лондон. Також - Наталію Гевель за твір «Міст над часом» про культурний зв’язок України та Великої Бри-танії, де важливе місце займає пам’ять про Ігоря та його поезію. У поезії обрала Тетяну Петрову з «Лондонською імпресією» - віршем про вечірній Лондон, Темзу, туман, Біг-Бен і особливий настрій міста. Ще одну відзнаку отримала Юлія Кострова за вірш «Дощу на-мистини на вулицях Лондона…» - про жінку, яка переживає загибель коханого на війні.

Перший конкурс уже завершився, але його історія лише починається. Відтепер він стартуватиме щороку 15 лютого - у день народження Ігоря Прихожая. Наступно-го року учасники звернуться вже до іншої англомовної країни - найімовірніше, Канади.

Важливим підсумком першого конкурсу, як повідомила Олена Макарчук, стане спільна збірка, до якої увійдуть роботи кожного учасника, а не лише переможців та відзначених авторів. Так пам’ять про Ігоря продовжиться в цілій книзі, створеній десятками лю-дей…

Ірина Чирченко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній