Місце, де плетуть перемогу!
СКОРО буде рік, як точиться війна, кожен день гинуть наші захисники, і кожен з нас повинен робити все, щоб захистити життя наших героїв, зна-йомих і рідних, тих, хто зараз відстоює наші життя. Робити маленькі і великі справи - щоб наблизити перемогу.
На Сумщині працюють десятки волонтерських центрів, в яких плетуть маскувальні сітки, шкарпетки, шиють «кікімори» і труси. Нижня білизна дуже потрібна хлопцям, адже в окопах її не перуть (бо ніде), а просто викидають. Волонтери ж роблять усе, що можуть, щоб хоч трохи полегшити життя нашим військовим. Один із таких центрів «Ми тут» працює і в Сумах. До його кількох осередків входить більше ніж 500 людей різного віку - від школярів до людей поважного віку найрізноманітніших професій - вчителі, бухгалтери, підприємці, інженери тощо.
- Взагалі в Сумах працює чотири локації, - розповідає ке-рівниця одного з підрозділів, що має назву «Разом до Перемоги» і знаходиться у приміщенні колишнього ДОСААФ на вул. Сумської Артбригади (20 років Перемоги) Валентина Лобушко. - Ми оселилися в цьому при-міщенні порівняно недавно і за цей час сплели більше 30 сіток! Кожна має свою назву, наприклад «Берегиня», «Лелека», «Щедрівочка» та ін. Їх розміри - різноманітні, щойно закінчили найбільшу, 10х4 м, але в основному - 6х8 м, 6х4 м. На одну сітку, в залежності від того, скільки волонтерів над нею працюють, іде 2-3 дні. Бувають дні, коли приходять одночасно більше 20 людей, хто на декілька годин, бо працює або вчиться, хто на цілий день - з 10-ї ранку до трьох годин дня. Є у нас і ті, хто дома шиє маскувальні костюми, подушки, нижню білизну, плетуть «сідушки» тощо. Справа знайдеться всім. До нас приходять цілими родинами, наприклад, як родина Дябелко, Бойко, Мух, Бузовських. У листопаді нас було п’ятеро, зараз - більше тридцяти!
- До руху «Ми тут» я приєдналася в кінці листопаду, - розповідає студентка IV курсу СумДУ Діана Дябелко, - напевно, рушійною силою була біль втрати. На Донецькому напрямку загинув мій дядько. Я зрозуміла, що можу не тільки робити донати, а й допомогти фізично, робити щось своїми руками. Намагаюся приходити хоча б рази три на тиждень. З лютого, як почнуться зайняття в університеті, часу буде менше, але буду приходити хоч на годину-другу, щоб вкласти свою частку в перемогу.
Сім’я Бойко - теж активні члени цього осередку. Аня, яка багато років працювала педагогом-організатором у школі і яка тут має позивний «Шалена бджілка» (бо організовує спільноту), і її чоловік Володимир (зараз пен-сіонер, а в минулому інженер) - одні з найактивніших «митутівців». Вони залучили до допомоги й сусідів, що дома ріжуть смужки для сіток зі вживаних речей, які вдається зібрати.
- Ми з дружиною прийшли сюди 1 грудня, - розповідає Володимир. - Поперше, тому, що зрозуміли: треба щось більше робити, хоч чимось допомагати нашим бійцям,а подруге - це ще й соціалізація. Коли приходиш у спільноту однодумців, об’єднаних однією справою, то від-волікаєшся від повсякденності, побачиш і познайомишся з новими цікавими людьми. Звичайно ж, допомога нашим хлопцям на фронті - це найголовніше. Якщо метр сітки, яку я сплету, врятує чиєсь життя, то я вже щось зробив!
- Розпочався наш рух у квітні, - продовжує керівниця волонтерського руху «Ми тут» Лариса Гніденко. - Тоді до Великодня я скрізь, де могла, зверталася з проханням напекти нашим захисникам пасок. Наша центральна бібліотека відгукнулася, вони провели захід, і читачі і колектив бібліотеки принесли 75 пасок і багато смаколиків, консервації. Ми тоді відправили усе це Сумському підрозділу ЗСУ. Там ми і познайомилися з підполковником Андрієм Авраменком, першим заступником командира 15 окремого стрілецького батальйону. Я йому зателефонувала, кажу: «Ми плануємо виробляти сітки». Він одразу приїхав, показав, які в них є, бо ми ж тоді ще нічого не вміли, не знали, як їх робити, проте нічого - навчилися! Виконали замовлення. Але 28 червня Андрія Миколайовича не стало, він загинув під час обстрілу Миропілля... Потім почали шити маскувальні костюми, робити все, що можемо. Не відмовляємо нікому, відправляємо скрізь. Зараз в основному на Донецький та Луганський напрямок, але й Сумщину не забуваємо. Вчора подзвонили хлопці, сказали - потрібні сітки. Добре, що в нас було декілька - віддали все, що мали.
Наш виробничій підрозділ шиє також те, що не виробляє промисловість, а запит є - оплітки, захист на дуло, на стрілецьку зброю, зараз багато замовлень на утеплення, бо зима дала про себе знати, а не всі підрозділи готові... Великий запит на прапори, бо коли йде визволення територій і підрозділ звільняє якийсь населений пункт, то бійці хочуть повісити свій прапор. Це честь, бо дуже великою ціною, великими втратами дається кожен метр нашої землі. І хлопці в пам’ять тих, хто загинув, піднімають свої прапори.
- Хто допомагає волонтерам?
- Прості люди, приходили дідусі, бабусі, які приносили з пенсії хто скільки міг, хто 50 грн, хто 200. Зараз, завдяки усім інформаційним системам, сторінці на Фейсбуці, в Телеграмі, де ми розповідаємо про нашу роботу, є наші контактні дані, реквізити двох наших карток. А допомагають друзі, друзі друзів, той, хто щось почув про нас. Якось вийшов на телебаченні сюжет, який побачили в Португалії. І звідти подзвонив українець, сім’я якого там дуже давно живе і підтримує Україну. Тож тепер вони кожен місяць перераховують нам кошти. Допомагають сумчани: хтось матеріали, з яких ми плетемо сітки, приносить (вживані речі), хтось - гроші.
Розумієте, волонтерство - це хвиля, яка має зліт і падіння, от і допомога, в тому числі фінансова, зменшується, як зараз, а потреби ростуть. Коли ми починали, був невеличкий підрозділ, який міг робити маленькі об’єми, а зараз у нас більше десяти по області, тільки в Сумах чотири: «Чарівний замок» - просп. Лушпи, 54; просп. Лушпи, 8 (колишній «Хамелеон»), вул. Сумської Артбригади (20 років Перемоги), 7, провулок Гетьманський, 12, училище № 11 (район автовокзалу). Приєдналися і декілька закладів освіти, тож і зробити ми можемо набагато більше, було б із чого. Зараз до нас дзвонять із багатьох підрозділів, бо приходить техніка, яку потрібно маскувати, бійцям конче необхідний і теплий одяг, і «кікімори».
- Що найбільше потрібно волонтерам?
- Поперше, це руки, тож приходьте, не будьте байдужими. Подруге, матеріали. Частину ми закуповуємо - спанбонд, основу - рибацьку сітку, тканину. Але дуже зацікавлені і в тканинах, які є в людей - просто тканини, вживані речі, скатертини, простирадла, підковдри, бажано кольорів зими (білі, сірі, коричневі) і весни (хакі, зелені, пожухлої трави). Необхідні й матеріали, з яких можна пошити труси, теплі жилетки, нитки - щоб зв’язати носки. Потрібно все!
І, звісно, фінансова допомога! Тож перераховуйте кошти на карти «Приватбанку» 4149 6090 0393 1575 та «Монобанку» 5375 4112 0048 2078, дзвоніть за тел. 050 809-63-31 і приходьте на ту нашу локацію, куди вам зручно. Ми молимося за наших захисників і не зупиняємося: плетемо і шиємо, в’яжемо і відправляємо на передову. Пам’ятайте: кожна допомога має велику ціну. Ціна - життя! Дякуємо і чекаємо вас кожного дня!
Вікторія Ростоцька
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
