Голова має бути як квітка

У Сумах відбувся майстерклас "100 способів вив"язування хустки"

У СУМСЬКІЙ міській галереї 27 серпня студія «Мальва» завершила свою фотовиставку «З Україною в серці», де були представлені світлини в національних мотивах, яскравим акордом - безкоштовним майстеркласом «100 способів вив’язування хустки».

Скажіть чесно, ви навіть не здогадувалися, що їх аж стільки? Однак, як зазначила керівниця студії Світлана Смірнова, варіацій створення українського головного убору може бути й більше.

- Ми відносно молода студія - у вересні «Мальві» виповнюється два роки, - розповіла Світлана. - Займаємося не тільки фото в етнічному стилі (в команді - три фотографи, які познайомилися під час навчання), ще - організовуємо майстеркласи з виготовлення прикрас, ляльокмотанок, атрибутів національних свят (до Різдва - дідухи, «павуки» тощо). У нас є облаштована кімната, де ми проводимо для дітей уроки з народознавства. Там зібрана велика колекція стародавнього українського одягу, народних інструментів, побутових речей. Це дає можливість нашим відвідувачам відчути національний дух, зануритися в наше минуле. Нещодавно почали відшивати очіпки - більше п’яти видів. Відтворюємо не тільки Слобожанщину, а й усю Україну.

Про хустки - це продовження історії. Недарма українську хустку називають генетичним кодом нації. У скрині кожної господині здавна були хустки на всяку потребу: на щодень, до церкви, на весілля, для сватання, на скорботу... Відтворити усі способи вив’язування хустки, як говорять Світлана Смірнова та її колега Ольга Вовк, клопітка справа. Тут все залежить від регіону, віку жінок тощо. Однак 30 варіантів жінки освоїли.

Прабабуся хустки - намітка

На майстеркласі, де зібралося біля 30 охочих, продемонстрували декілька способів, як раніше українки носили головні убори. «Варто нагадати, що наші жінки, як у минулому, так і донині, всьому світу диктують свою моду, адже українки - ще ті модниці, - підкреслила Світлана Смірнова. - Навіть покривши голову хусткою, ми не перетворюємося на бабцю, а виглядаємо дуже красиво та ошатно. Жіночність у нас закладена ще з колиски!»

Прабабусею хустки, розповіла Ольга Вовк, була намітка. Вона сягала до 5-7 м у довжину та була близько 30-70 см завширшки. Зазвичай цей атрибут виготовлявся з полотна. Існувало до тридцяти способів вив’язування намітки на голові. Найпоширеніший - коли один кінець полотна пропускали під підборіддям, а другий спадав на спину. Ще - вив’язували намітку, складаючи по довжині в п’ять разів та зав’язуючи на потилиці в бант або вузол. Були й складніші варіанти - коли обидва звисаючі кінці та петлю із частини полотнища залишали ззаду.

«У нашій колекції є справжній рушникоподібний головний убір із вибіленого лляного полотна, - демонструє Ольга. - Там, де чоло, та по краях - вишивка. Уявляєте, як таке довге полотно жінка майстерно вив’язувала собі на голову?! З бантами та вузлами - виглядало гарно! Заміжні жінки, до речі, не показували свого волосся».

Приміряти на себе цю намітку згодилася поважна пані Ганна Петрівна, з якою майстрині «Мальви» познайомилися на виставці.

Хустка, що коштувала як корова

З часом намітка стала ширшати та коротшати - так з’явилася хустка. Одружена жінка, яка ще не мала дітей, вив’язувала такий головний убір «ріжками» наперед (як ми зараз називаємо - «солоха). Незаміжні дівчата прикрашали голови стрічками, віночками, лопотушками, а поверх (якщо спека чи навпаки прохолодно) вдягали хустку. Влітку - білу, простеньку, без квітів та візерунків, взимку - більш цупку.

А взагалі хустка супроводжувала дівчину від народження. Великі хустки з тонкого полотна на ярмарках коштували дуже дорого. Саме тому найкращі хустки великого розміру носили тільки заможні пані і зазвичай тільки на великі свята - Великдень чи Різдво. Хустку купляв батько дочці на весілля - або ж дуже добрий господар своїй дружині. Гарне головне вбрання інколи коштувало як корова. Тож хустка була не просто обов’язковим головним убором, а ще й реліквією, що передавалась із покоління в покоління.

«Якщо хустка виглядала багато, то, відповідно, заможною була і родина, - додає Ольга Вовк. - Молоді дівчата носили білі або яскраві хустки, старші жінки - темні, а вдови - лише чорні. Хустки також мали різний розмір: маленькі були більш повсякденними, великі одягали на свята».

Вив’язували оригінально. Наприклад, способом «Корабель» (краї скручують і зав’язують на маківці так, що схоже на вітрила корабля). Чи - «Вушка», коли використовують велику квітчасту хустку з китицями. Їх ховають та накручують краї навколо вух. Край для краси можна викласти на спину або ж - загорнутися як палантином, коли зимно. Ще - способом «Турчанка» (коли краї схрещуються на голові).

Очіпок - буденний та святковий

На кожен день очіпок виготовляли з дешевих матеріалів (як варіант - шматочків тканин, що лишилися), святковий шили з дорогих купованих тканин. Бідніші жінки робили святковий очіпок з домашнього полотна, але надзвичайно вигадливо його декорували вишивкою, складочками, кольоровими швами, мереживом, бантиками.

«Щоб очіпок тримав форму, його намазували тістом та тримали в печі, - розповідає Світлана Смірнова. - Тоді він ставав твердим. Ще закладали як обідок свячену вербу. На вулицю жінка надягала очіпок, а зверху покривала його хусткою, щоб було красиво».

Очіпок одягали й незаміжні дівчата. Відмінність полягала у способі носіння. Жінки пов’язували хустки поверх очіпка (знімали його лише перед сном), а дівчата - без нього, показуючи своє волосся.

Ірина Чирченко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Конотопські метеоприлади - у 3D-муралі

В столиці з"явився реалістичний стінопис, присвячений метеорологам і військовим

МИСТЕЦТВО та наука зустрілися на стіні будівлі Українського гідрометеорологічного центру у форматі 3D-муралу.

Ця цікава тривимірна композиція відображає значення та різнобічні аспекти діяльності...

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній