Поїхали в санаторій, а виявилося - в евакуацію
Чому переселенці з Сумщини повернулися з тихої Західної України на прикордоння
ТРИНАДЦЯТЕРО дітей та десять дорослих, яких евакуювали та вивезли з Сумщини до Буковини евакуаційним потягом, повернулися на буремне прикордоння...
Які ж проблеми спіткали переселенців? Чому мешканці області з безпечного місця вирушили додому - розбираємося.
5-кілометрова зона
Великописарівська громада розташована в безпосередній близькості від росії: в деяких населених пунктах кордон з ворогом проходить майже по обійстях місцевих мешканців.
Враховуючи те, що армійці безперестанку б’ють по території громади з різних видів озброєння, в кінці травня 2023 року керівництво області рекомендувало жителям населених пунктів із 5-кілометрової зони евакуюватися. Адже через потужні масовані обстріли практично у відірваній від світу зоні люди жили без електропостачання, Інтернету та зв’язку майже рік...
Однак навесні цього року обстріли посилилися настільки, що 20 березня статус громади змінився з території можливих бо
йових дій на територію активних бойових дій. Ворожі атаки тепер тривали майже цілодобово. Тож місцевим мешканцям вже довелося евакуюватися за допомогою МНС, поліції, волонтерів та благодійників.
За тиждень, з 12 по 18 березня, рашисти скинули на Великописарівську громаду майже 200 потужних керованих авіаційних бомб, стираючи населені пункти з лиця землі, вщент руйнуючи інфраструктуру та житлові будинки.
А по школі, розташованій у самому центрі Великої Писарівки, російська армія вдарила (вперше в Україні) важкою авіабомбою ОДАБ1500. Після удару такої бомби в небо піднялася хмара диму і пилу заввишки в
1 км. Цей термобаричний снаряд завдав ураження на площі 500 кв. м.
На цей час на території Великої Писарівки перебували діти (загалом по громаді на той момент їх було 80). Тому в громаді була оголошена примусова евакуація населення.
Родина Юлії та Олексія (з двома дітками 5 та 12 років) ховалася в підвалі власного будинку, а коли вибухи вщухали, господар виходив надвір, розпалював багаття і грів воду на каву та чай.
Шляхом примусової евакуації дану сім’ю разом з іншими мешканцями Великописарівської громади (13 дітей, серед яких - одномісячне немовля, а також 10 дорослих - їх батьків) доправили до села Круглик Чернівецької області.
 |
|
|
 |
|
|
На новому місці
Виснажених та втомлених, на пероні залізничного вокзалу їх зустріли представники Чернівецької ОВА. Новоприбулих заселили в гуртожиток, спеціально відремонтований під місце комфортного проживання (МКП).
Кожній родині виділили окрему мебльовану кімнату. Місця спільного користування - кухня, санвузол і душова.
- Ми тут перші переселенці, - був задоволений сучасними умовами Олексій одразу ж після прибуття. - На кухні нова сучасна техніка: два холодильники, дві мікрохвильовки, дві плити, дві пральні машинки. Харчування організованого немає, але нас тут усім забезпечують - волонтери та місцеві жителі приносять та привозять продукти, а також речі першої необхідності.
За тиждень чоловік розповів, що діти нарешті за два роки війни спокійно виспалися! 5-річна Настуся пішла до дитячого садочку, який працює при цьому ж гуртожитку. А син ходить до школи, щоправда, навчається дистанційно в своїй сумській школі, але в Круглику переселенцям виділи окремий клас із комп’ютерами. Таким чином, діти і соціалізуються в новому середовищі, і зв’язок зі старим світом не переривається.
Не все так казково
Ще за тиждень думка в ВПО змінилася, вони почали скаржитися на погані побутові умови: вже кілька днів сидять без води, адже колодязь не розрахований на таку кількість користувачів природного ресурсу.
- Ми не можемо ні помитися, ні їсти зварити, ні речі попрати, ні унітаз змити, - обурювалися люди. - І взагалі, в гуртожитку дуже холодно, опалення вимкнене, діти похворіли, ми також. Ніхто вже не ходить ні до садочку, ні до школи: застудилися.
Та найголовніша причина невдоволення мешканців Великописарівської громади була в тому, що їх нібито... надурили. Обіцяли відпочинок у санаторії, щоб діти оздоровилися, а завезли в зовсім інше місце, та ще й без води.
- Тому ми шукаємо волонтерів, щоб нас відвезли додому, - каже Олексій. - Мало того, що ніякого санаторію ми не побачили, так ще й за свої гроші маємо додому самі діставатися! А в нас уже ні копійки ні в кого немає: витратили все на їжу та ліки.
Після цієї розмови ми звернулися за коментарями до керівництва с. Круглик. У відповідь почули: «Переселенці наразі перебувають у складному морально-психологічному стані. Їх тут нічого не влаштовує, вони агресують та висувають суцільні претензії щодо побутових умов. А найголовніші претензії стосуються обіцяного санаторного відпочинку, заради якого вони і їхали
за тисячу кілометрів майже дві доби».
Попри всі ці обставини, напередодні до МКП приїздили три телеканали - знімати, як чудово облаштувалися жителі багатостраждальної Сумщини на Буковині! І це ще більше роздратувало переселенців, у яких на чужині загострилося відчуття справедливості. Мовляв, ну як можна піаритися на людському горі?!
Самовільно покинули МКП
На третьому тижні люди зателефонували нам зі словами: «Все, нарешті ми вже вдома! Щойно приїхали до Охтирки!»
Юлія, мама двох дітей, розповіла наступне:
- Набридло ходити брудними. Колодязь, із якого качається вода, висох. Ми звернулися до волонтерів, а ті попросили пожежників, щоб привезли нам воду хоча б помитися перед дорогою та випрати одяг. До того ж соціальні служби нам постійно погрожували, що заберуть дітей - мовляв, через те, що не віддаємо їх до сільської школи. Але ж наші діти на дистанційці у своїй! Та найголовніше наше розчарування - нам казали, що ми їдемо лише на три тижні, а три тижні вже пройшли, нас ніхто не везе додому...
Тож Юлія з земляками винайняли мікроавтобус, завантажили в нього речі, сіли та й поїхали. Спочатку до Чернівців, потім потягом до Києва, після того іншим потягом - до Сум, і нарешті автобусом до Охтирки.
Директорка Центру надання соціальних послуг Хотинської громади Наталія Проскурняк має іншу версію того, що сталося:
- Ми забезпечили переселенців гарними умовами та усім необхідним. І хоча харчування в МКП й не передбачене, але ми потурбувалися, аби в них все було: організували волонтерів та мешканців села, які приносили продукти. ВПО залишалося купити собі хіба що хліба. Медичне обслуговування ми також надали, приїжджали амбулаторні лікарі. Ніяких нарікань на нас не було - все всіх влаштовувало!
На запитання про воду пані Наталія відповіла, що перебої з водою дійсно були. Але «всі люди мають заощаджувати природні ресурси та розуміти ситуацію».
Що ж до погроз стосовно дітей, то цей факт очільниця Центру надання соціальних послуг спростовує - немає підстав для вилучення їх із родин.
Наталія Проскурняк зазначає, що з переселенцями в Круглику працювали психологи: війна наклала свій страшний відбиток на людей, які довготривалий час мешкали під постійними обстрілами. Перш за все спеціалісти приводили до ладу психічний стан дорослих: вони були дезорієнтовані та схвильовані. Бо були налаштовані зовсім на інше, а не МКП.
Дитячі розваги теж були заплановані в приймаючої сторони. Але, на жаль, до них черга не дійшла, бо вирішення побутових та соціальних питань розтягнулося в часі. А переселенці, так і не дочекавшись поїздки хоча б до найближчої цікавинки - Хотинської фортеці, повернулися на своє прикордоння.
Те, що вони самовільно покинули гуртожиток, для всіх стало шоком. Адже ВПО зобов’язані заздалегідь повідомити про свої наміри звільнити приміщення. Та вони порушили ці правила. Щоправда, залишили за собою чистоту й порядок.
Аналізуючи ситуацію, пані Наталія впевнена: вони зробили для мешканців Сумщини все, що могли, а головне - надали їм безпеку! Тут спокійно, ракети над головою не літають. А все інше - не таке важливе зараз.
Що з санаторієм?
Як нам пояснили в відділі в справах дітей Сумської області, дійсно, була пропозиція батькам оздоровити синів та доньок на Західній Україні, а са
ме - в санаторії Вижниці. Вони погодилися. А вже перед самим від’їздом виявилося, що Вижниця зайнята...
От і вийшло, що 23 мешканці прикордоння, які подолали понад тисячу кілометрів з чотирма пересадками, опинилися зовсім не в тому місці, куди їхали дві доби.
Більше того, ніхто їх не повезе назад додому, як обіцяли. Адже додому вороття вже немає. Територія Великописарівської громади суворо охороняється військовими.
Де зараз знаходяться ці 13 дітей, меншому з яких усього два місяці, та їх 10 батьків, які 18 квітня приїхали з Буковини? Посадовці впевнені: в Охтирському районі їх прихистили небайдужі місцеві мешканці. Скільки може тривати таке розселення та що буде далі - невідомо.
- За допомогою ніхто з них не звертався, - налаштовані оптимістично в відділі в справах дітей.
Оксана Ковальова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
На Сумщині поменшало учнів та вчителів
За даними Міністерства освіти і науки України, на початок 2023/2024 навчального року в Сумській області налічувалося 352 заклади загальної середньої освіти. У них розпочали навчання більше 92 тис. учнів, що на 4% менше показника минулого навчального року. Майже на стільки ж скоротилася... 
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
