Наш новий мешканець з’явився у нас випадково. Коли ми ввечері поверталися з прогулянки з собакою, з кущів на мого чоловіка щось вискочило, з криком, чимось схожим на мяяяяяяяяв. І чоловік одразу почав мене вмовляти: «Давай заберемо додому він же голодний раз так кричить і він мене вибрав». Я погодилась, хоча були великі сумніви стосовно того, як на це подивиться наша собака, вона хоч і невеличка, але звикла що вся увага її і вся територія також.

Коли ми прийшли додому донька побачивши це чудо була в захваті. Одразу ж визначились, що займатися ним буду не я. Я люблю собак, а от від котів не в захваті.

Дома ми зрозуміли, що пускати його в квартиру можна тільки через ванну кімнату. Одразу вимили від блох, висушили, він на наш подив віднісся більш менш спокійно, на скільки це можливо. З нашою собакою теж відразу подружився, вірніше віднісся до неї, як до матері, а вона до нього, як мачуха. Ім’я вибирали дуже ретельно та довго. Назвали ЧЕРІ (вишенька), тому, що відразу було не зрозуміло кіт чи кішка.

Потім у нього виявилось багато різних болячок з якими ми боремося і в ветеринарній лікарні ми вже, як свої (мабуть його викинули на вулицю помирати), але зараз не про це.

Через місяць чоловік поїхав у відрядження, ми залишилися в чотирьох не рахуючи рибок в акваріумі. Чері кожний ранок працював, як будильник піднімаючи мене, після того як продзвенить справжній будильник, спочатку тихенько, а потім, якщо я не встаю, то виходив в коридор і починав нявчати дуже голосно. І ось нарешті, вихідні, субота, я люблю в такий день поспати по довше, будильник ніхто не заводив. Наш Чері почав мене будити, коли я подивилася на годинник не було ще навіть п’ятої ранку, а він кричав на всю квартиру все голосніше, я на нього розізлилась, але встала і пішла дивитись куди він мене так кличе. Вийшовши в коридор я почула якийсь не зрозумілий звук, виявилось, що зі стелі в туалеті вже капає вода, нас затоплювали сусіди і поспи я ще трошки побігло б в кухні і в коридорі. Ось так наш живий будильник врятував нас від потопу.

Вже пройшло більше року з того часу як він у нас живе, він перетворився з кошеняти в справжнього кота, і так, і працює живим будильником, але тільки після того як дзвенить справжній, на вихідних нікого не чіпає поки не встануть самі. Крім того в нього дуже багато інших гарних звичок про які можна розповідати і розповідати. Навіть з собакою вони граються не роблячи один одному боляче і на це так цікаво дивитися, скільки б раз це не повторювалось.

Хотілося б ще звернутися до усіх людей, якщо ви чи ваша дитина хоче завести вдома якусь тваринку, перш за все добре подумайте - це велика відповідальність, його потім не можна взяти і просто викинути, якщо він щось нашкодив чи захворів, він вже від вас залежить і любить вас. Завжди розраховуйте свої сили та можливості.

Голосов: 159, рейтинг: 4.42

-1   -2   -3   -4   -5