Шлях до миру - через подолання ворожнечі (укр..)
 |
|
|
 |
|
|
Вже більше року Україна переживає найскладніший період у своїй новітній історії - військові дії на сході країни, радикалізація настроїв у суспільстві, серйозні економічні та фінансові труднощі ... У цій непростій ситуації особливу роль відіграє Українська Православна Церква. Сьогодні саме вона залишається чи не єдиним місцем, де люди, які розділені війною і взаємною ворожнечею, можуть почути один одного і через це прийти до взаємного прощення і покаяння. Саме Православна Церква може сприяти об"єднанню здорових сил суспільства, які щиро хочуть встановлення миру. Можливо, саме тому сьогодні почастішали нападки на неї з боку тих, хто, говорячи про мир, жадає продовження війни ...
Про роль Церкви, особливості її служіння у цей непростий час, про розповсюджувані навколо неї міфи - наша розмова з архієпископом Сумським і Охтирським Євлогієм.
- Владико, в чому полягає місія Церкви в цей непростий час?
- Сьогодні, як і дві тисячі років тому, головна місія Церкви Христової залишається незмінною. Її завдання - привести людину до Бога, до єднання з Ним через церковні таїнства. І як підсумок - привести людину до спасіння через усвідомлення та прийняття нею хресного подвигу нашого Спасителя Ісуса Христа.
Справжня віра проявляє себе в реальних справах милосердя, у виконанні заповідей Божих, що і складає основу соціального служіння Церкви. Сумська єпархія опікується знедоленими, хворими, засудженими, всіма тими, хто потребує допомоги. Наприклад, на багатьох наших парафіях організовані благодійні їдальні для малозабезпечених. Так, лише у Пророко-Іллінському храмі в Сумах в окремі дні харчується до 200 чоловік. В с. Кам"янка Тростянецького району церковна громада під керівництвом свого настоятеля утримує будинок престарілих, в якому знайшли притулок близько 30 людей похилого віку. Наші священики регулярно відвідують засуджених і тих, хто перебуває під слідством.
Безсумнівно, до найважливішої справі милосердя можна віднести і спільну молитву за мир в Україні, яку за згодою кожен день о 21. ось уже півтора року підносять до Бога наші православні брати і сестри у Христі.
З ініціативи Сумської єпархії та Сумської ОДТРК щорічно проводиться благодійна акція допомоги онкохворим дітям «До Світлого Дня - світлі вчинки». Це наймасштабніша благодійна акція, до якої щорічно приєднується велика кількість людей. Цього року вона проводилася вп"яте. Було зібрано пожертвувань на суму понад 530 тисяч гривень, які підуть на придбання лікарських препаратів для пацієнтів відділення онкогематології обласної дитячої лікарні.
І це лише частина того, що наша велика православна сім"я Сумської єпархії робить для свого рідного краю, стверджуючи в суспільстві християнські ідеали конкретними справами милосердя.
- Ваше церковне служіння багато років було пов"язане з Одеською духовною семінарією. На Сумщині Ви також з особливою увагою ставитеся до духовної освіти.
- Дійсно, мій церковний послух багато років був тісно пов"язаний з духовною освітою. З 1991 року я був викладачем Одеської духовної семінарії, потім багато років ніс послух ректора цього навчального закладу. Потреба в мудрих, освічених пастирях була і залишиться актуальною в усі часи. Тому діяльність єдиного на Сумщині Пасторсько-богословського духовного училища(СПБДУ) - предмет мого особливого піклування. Сьогодні СПБДУ - це 18 викладачів, які навчають 61 учня. З них 37 вчаться на стаціонарі і 24 - заочно. Всього в училищі викладається 30 навчальних дисциплін. Термін навчання - три роки, після чого випускники можуть продовжити навчання на четвертому курсі семінарії.
На даний момент зроблено багато для того, щоб забезпечити нормальні умови для навчання та проживання. У будівлі училища виконаний значний обсяг ремонтних робіт, організовано якісне чотириразове харчування. Навчання, проживання та харчування для студентів повністю безкоштовне.
Користуючись нагодою, запрошую в училище випускників шкіл, які мають намір присвятити своє життя служінню Богові.
Хочу додати, що одне із головних напрямків діяльності Сумської єпархії просвітницька та освітня діяльність, особливо серед молоді. Її мета відновити духовні, моральні та культурні засади, які одвіку були притаманні нашому православному народові. Так, парафії Сумської єпархії мають недільні школи для дітей, курси катехизації та лекторії для дорослих. Велика робота проведена щодо запровадження викладання навчального культурологічного предмету «Християнська етика в українській культурі» в загальноосвітніх школах області. Придбані навчальні посібники для учнів та методичні матеріали для вчителів, проведено курсову фахову підготовку викладачів. На сьогодні цей навчальний предмет вивчає 3341 учень Сумщини.
- Як ви прокоментуєте звинувачення на адресу УПЦ в тому, що вона не допомагає постраждалим від бойових дій, що не відспівує загиблих в АТО, не підтримує єдності України.
- Це приклади відвертої маніпуляції, розрахованої на те, що недосвідчена людина, почувши подібні звинувачення, повірить в таку нісенітницю і, як наслідок, сформує уявлення про антиукраїнський характер нашої Православної Церкви. При цьому тих, хто розпускає такі чутки, реальний стан речей зовсім не цікавить. Щоб у цьому переконатися, достатньо зайти на офіційний сайт нашої єпархії, де регулярно повідомляється про допомогу нашим військовим і мирним жителям, які постраждали від військових дій. Всі парафії Сумської єпархії неодноразово збирали гуманітарну допомогу для знедолених війною людей. Більше 60 (!) тонн вантажу було відправлено Сумською єпархією тільки в Успенську Святогірську Лавру, яка сьогодні стала притулком для сотень біженців, багато з яких - діти. Це продукти харчування тривалого зберігання, побутова хімія та одяг, дитяче харчування і предмети гігієни. Зазначу, що в Лаврі щодня харчується понад 3000 осіб.
Сумська єпархія з самого початку збройного конфлікту постійно допомагає військовослужбовцям-сумчанам. Адже багато з них - це рідні та близькі наших парафіян, які виконують свій військовий обов"язок. Наші священики неодноразово виїжджали в зону АТО, супроводжуючи зібрані на парафіях та придбані на пожертвування гуманітарні вантажі для військових (продукти харчування, одяг, взуття, ліки, засоби індивідуального захисту). Десятки тонн вантажу були доставлені сумчанам, які несуть службу в 27-му полку реактивної артилерії і 15-му батальйоні територіальної оборони. Ми підтримуємо контакти з командуванням цих підрозділів. Нещодавно створили єпархіальний центр духовної підтримки та реабілітації військовослужбовців, які брали участь у військових діях, а також постраждалих мирних жителів.
На жаль, духовенству єпархії (і мені особисто) неодноразово доводилося ховати загиблих. Ми постійно молимося за упокій їхніх душ. І жодного разу не було такого, щоб наші священики відмовлялися відспівувати православних воїнів.
Що ж стосується позиції нашої Церкви з приводу територіальної цілосності України, то Священний Синод УПЦ озвучив її в своїй заяві ще 24 лютого 2014 року: «В умовах важких випробувань ми зобов"язані зберегти єдину Українську державу і протистояти всім можливим способам її розділення. Звертаємося до всіх вірних Української Православної Церкви із закликом не піддаватися на провокації і ні за яких умов не підтримувати заклики, спрямовані проти територіальної цілосності України». 2 березня 2014 року Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Онуфрій (на той момент місцеблюститель Київської Митрополії) звернувся до Президента РФ з листом, в якому особливо підкреслив: «По праву, наданому мені Священним Синодом, звертаюся до Вас від імені всієї повноти Української Православної Церкви ... і прошу зупинити людське горе, запобігти розділенню нашої Української держави та Святої Церкви».
Нещодавно мені довелося спілкуватися з одним священиком з Донецька. Він розповів, як напередодні Великодня в його храмі на сповідь в одній черзі стояли військовослужбовці Збройних сил України і ті, хто називає себе ополченцями. Незважаючи на різницю своїх переконань, вони прийшли до одного і того ж священика, так як є синами однієї Української Православної Церкви. Тієї Церкви, яка невпинно молиться за якнайшвидше закінчення збройного протистояння. Саме про це у своєму нещодавньому зверненні в черговий раз говорив Блаженніший: «Ми повинні зробити все можливе, щоб припинити війну і встановити довгоочікуваний мир у нашій державі... Я закликаю православних, які перебувають сьогодні по різні сторони, побачити один в одному братів і стати на шлях примирення. Серед бурхливого полум"я пристрастей світу цього Церква покликана залишатися тим місцем, де панує мир, милосердя, покаяння і прощення для всіх ... Якщо ми не зупинимо війну в своїх серцях, вона буде тільки сильніше розгоратися зовні».
Сумчани, що несуть військову службу в зоні військових дій АТО, надіслали листа, у якому висловили свою стурбованість тим, що деякі політики та громадські активісти намагаються розхитати ситуацію, діють проти України, проти її територіальної цілосності, на користь ворогів українського народу. Вони щиро підтримують наші прагнення до суспільного миру і злагоди. Дякувати Богу, є люди, яким небайдуже, які хочуть зберегти дорогоцінний скарб миру на Сумській землі, не допустити тут хаосу і анархії. Ми молимось за те, щоб Господь не допустив порушення миру на Сумщині, щоб не дав збутися деструктивним намірам тих, хто руйнує українське суспільство, хто сіє розбрат.
- Чому ж тоді з вуст окремих політиків і громадських діячів сьогодні нерідко можна почути, що священики і віруючі Української Православної Церкви це майже вороги української державності...
- Справді, є превеликою скорботою те, що сьогодні з боку певних політичних і релігійних кіл розгорнута наклепницька кампанія щодо очорнення Канонічної Православної Церкви. При цьому її організаторів анітрохи не хвилює ні абсурдність висунутих ними звинувачень, ні те, що їх дії тільки посилюють небезпечну напругу в українському суспільстві. Мета, яку ставлять перед собою подібні діячі,- це не пошук істини, не досягнення суспільної злагоди, а вирішення своїх питань, далеких від декларованих ними патріотичних гасел.
Завдяки відомим технологіям, відбувається відверта маніпуляція свідомістю, в результаті якої частина суспільства, яка не знає реальної ситуації, починає сприймати наклепи на Церкву, як реальність. В результаті чого люди починають працювати на інтереси маніпуляторів, навіть не підозрюючи, що їх просто використовують.
Подібним чином «громадську думку» майже дві тисячі років тому використовували первосвященики Ізраїлю. Внаслідок чого народ, який раніше підносив осанну Спасителю, вже через декілька днів вимагав від Пілата «Розіпни Його!». Сьогодні те ж саме ми чуємо з вуст нинішніх ворогів Церкви Христової - «Розіпни!» За що? За те, що ми постійно молимося за збереження єдності України, встановлення миру і закликаємо до цього всіх політиків? За те, що намагаємося вгамувати тих, хто виступає за ескалацію насильства і ненависті? За те, що постійно допомагаємо мирним громадянам та українським воїнам, які перебувають в зоні збройного конфлікту?
У цій ситуації православним важливо не озлобитися, не впасти у зневіру (саме цього і домагається ворог роду людського), а, навпаки, - усвідомити, що через ці випробування Господь зміцнює нас, перевіряє щирість нашої віри. Що ж стосується ставлення до тих, хто вже став жертвою антицерковної пропаганди, то я закликаю всіх православних щиро молитися за них, пам"ятаючи слова Спасителя, Який, будучи Розіп"ятим на Хресті, просив: «Отче, прости їм, бо не відають, що творять».
Наведу тільки один із численних прикладів такої відвертої маніпуляції, в основу якої з самого початку було покладено свідому неправду. В березні цього року деякі місцеві ЗМІ розповсюдили інформацію про те, що парафіяни Спасо-Преображенського собору, яких було названо «сепарськимі собаками», нібито відняли у випадкового перехожого український прапор і розірвали його на шматки. Православних виставили у ролі затятих українофобів. Все це стало детонатором подальшого конфлікту, в ході якого радикали ображали і кидалися з кулаками на віруючих, погрожували розправою священству і мені особисто. З цього приводу навіть було проведено круглий стіл з дуже промовистою назвою: «Московський Патріархат - пропагандист сепаратизму на Сумщині?» Хоча насправді не було ніякого розірваного державного прапора, а «випадковий перехожий» розгорнув перед собором саморобні плакати образливого змісту проти Церкви. Вся ж «вина» православних полягала лише в тому, що вони попросили провокатора не загострювати ситуацію і відійти від входу в собор.
Я звернувся до організаторів вищезгаданого круглого столу і запропонував зустрітися, щоб подивитися один одному в очі і обговорити існуючі проблеми. Я був готовий особисто відповісти на всі питання, щоб заради громадського спокою зняти штучно створене протистояння. Здавалося б, люди, якщо вони насправді щиро прагнуть до встановлення громадянської злагоди в прикордонному регіоні, повинні були з готовністю відгукнутися на запрошення до діалогу. Але, на жаль, моя пропозиція так і залишилась без відповіді.
- Восени минулого року Сумська єпархія ініціювала перейменування однієї з вулиць обласного центру на честь Митрополита Володимира (Сабодана). Але депутати Сумської міськради виявилися не готовими підтримати цю пропозицію.
- Дійсно, тисячі сумчан підтримали ініціативу перейменування вулиці Борців революції на честь Предстоятеля Української Православної Церкви митрополита Володимира (Сабодана). Але ми бачили, у якій атмосфері готувалося прийняття такого рішення. Нам відомо, що на депутатів міської ради чинився тиск, ми знали, що ситуація дуже напружена. Тому заради збереження громадянського миру ми попросили відкласти прийняття рішення з цього питання. Ми не відмовились від ідеї найменування однієї з вулиць нашого міста іменем митрополита Володимира (Сабодана). Президент України підписав указ про перейменування всіх вулиць, які мають назви, пов’язані із радянським минулим. Ми вважаємо, що одна з таких вулиць могла би бути перейменована на честь митрополита Володимира. Це може бути вулиця, сквер чи площа.
Митрополит Володимир свого часу керував Сумською єпархією та проживав у Сумах. При ньому, незважаючи на труднощі того часу, не був закритий жодний храм. Люди кожного разу чекали його прибуття в Суми, дуже любили його проповіді, намагалися потрапити на богослужіння, які він відправляв у кафедральному Спасо-Преображенському соборі. Старі люди пам’ятають ці події, передають фотографії та інші свідчення про перебування його на Сумській кафедрі. Тому православні сумчани вважають за честь назвати одній із вулиць імя свого Архіпастиря і справжнього отця.
- Тільки за останні півроку в Сумській єпархії мали місце більше десяти пограбувань православних храмів. Як ідуть справи з розкриттям цих злочинів?
- Буквально днями злочинці осквернили і пограбували ще один, вже тринадцятий храм. При цьому не може не дивувати фактична бездіяльність правоохоронних органів. На всі мої звернення до них відповідей або зовсім немає, або вони мають характер формальних відписок - мовляв, ситуація під контролем. А відсутність належної реакції правоохоронців породжує у зловмисників почуття безкарності і провокує їх на нові злочини.
Наприклад, коли був пограбований храм святої Ксенії Петербурзької при першій міській лікарні, люди відразу ж звернулися до міліції. Це сталося вранці, а правоохоронці прибули тільки ввечері. При цьому вони навіть не вважали за потрібне пройти на місце злочину і спілкувалися з людьми, не виходячи із службового автомобіля. Що це, як не демонстрація зневажливого ставлення до захисту інтересів та законних прав православних? Чи варто дивуватися, що це породжує недовіру до правоохоронних органів, створює відчуття безвладдя і анархії. У такій ситуації ми просто змушені звертатися до керівництва держави, МВС, міжнародних організацій. До речі, останні все частіше виявляють стурбованість систематичним порушенням прав віруючих Української Православної Церкви - найчисленнішої конфесії на Сумщині та в Україні.
- Дані, які публікують окремі засоби масової інформації, говорять про те, що начебто кількість парафіян «Московського патріархату» зменшується. А як насправді?
- Так, справді, дехто цілеспрямовано дезінформує суспільство, широко розповсюджуючи чутки, що наші храми стоять майже пусті, що люди змінюють свою релігійну приналежність на користь більш «патріотичних церков», які проголошують «правильні» політичні гасла. Мета таких пропагандистських прийомів цілком зрозуміла. Створити в суспільстві враження, що все насправді так і є. Але реальність зовсім інша.
Станом на кінець 2014 року Українська Православна Церква має:
єпархій – 53;
єпископів – 85;
парафій – 11908;
усього священнослужителів – 11970;
монастирів – 228.
Сумська єпархія, яка є помісною Церквою тут, на частині Сумської області, продовжує нести місію Христову.
Канонічна територія Сумської єпархії розташована на території семи південних і центральних районів Сумської області України (Охтирського, Білопільського, Великописарівського, Краснопільського, Лебединського, Сумського, Тростянецького) та складається з 9 благочинницьких церковних округів, які відповідають адміністративно-територіальним кордонам районів Сумської області (за винятком лікарняного благочиння, яке носить екстериторіальний характер).
Загальна кількість парафій на кінець 2014 року - 213. Загальна кількість храмів - 180 (у тому числі каплиць, молитовних кімнат та інших молитовних приміщень). Церковне служіння на парафіях Сумської єпархії несуть 177 священнослужителів.
Принагідно хочу зазначити, що вірні Української Православної Церкви складають абсолютну більшість у порівнянні із кількістю представників інших конфесій Сумщини. Певною мірою цей факт відображає специфіку релігійного життя нашого Слобожанського регіону та його історії.
Останнім часом з’являються якісь цифри, що нібито говорять про переважання іншої конфесії на Сумщині. Але насправді такі дані не відповідають дійсності.
За своїми особистими спостереженнями можу стверджувати, що людей у наших храмах не поменшало, а навіть побільшало. Звичайно, у неділю чи на свята кафедральний собор традиційно відвідує багато людей. Але і в будні люди приходять на богослужіння, звертаються за порадою до священиків. Я нерідко буваю у соборі поза службами і можу свідчити, що навіть у будні тут багато віруючих.
І так це не лише у кафедральному соборі. Те саме мені говорять священики з районів: кількість людей, що приходять до сповіді та причастя збільшилась.
Ймовірно, це пов’язано із загостренням загальної ситуації в суспільстві, війною, життєвими труднощами. Але ж саме в такій ситуації людина відчуває особливу духовну потребу. І тому вона звертається до Бога, шукає духовної підтримки.
Незважаючи на шалений тиск з боку недругів Церкви, на спроби дискредитувати Церкву як антиукраїнську, непатріотичну спільноту, люди бачать, що насправді Церква послідовно робить справу миру, братолюбства, допомагає громадянам України, які виконують військовий обов’язок, дбає про нужденних мирних громадян. Тому люди приходять у наші храми, шукаючи спасіння та Божої допомоги.
- Деякі політики кажуть: вся проблема УПЦ в тому, що вона є «московською церквою», а тому виступає з антипатріотичних позицій. І якби вона об"єдналася з «київським патріархатом», то все було б інакше ...
- Ніякої «московської церкви» ні на Сумщині, ні в Україні немає. Є Українська Православна Церква, представлена у нас в області трьома православними єпархіями, парафіяни яких становлять абсолютну більшість усіх віруючих Сумщини.
Що ж стосується патріотизму, то про нього варто судити не по гучних заявах, а за реальними справами. А вони говорять про те, що віруючі Української Православної Церкви є справжніми патріотами України. Так, наша Церква в цілому зібрала понад 3000 тонн гуманітарної допомоги і більше 30 млн. грн. для тих, хто постраждав від військових дій. Це і є реальні справи. А гучні заяви недругів Православ"я - це лише чергова спроба очорнити Церкву Христову, створивши з неї образ ворога. До речі, саме цим прихильники розкольницьких угрупувань виправдовують захоплення храмів.
У 2008-2009 роках я своїми очима бачив, як представники так званого «київського патріархату» цинічно захоплювали православні храми на Сумщині. При цьому загарбники вчиняли осквернення святинь, що вже є безперечною ознакою відсутності у цих людей взагалі будь-якої віри і благочестя. Можу засвідчити, що на даний момент жодна парафія Сумської єпархії не перейшла в розкол. Духовенство та миряни, незважаючи на тиск з боку окремих посадових осіб, громадських і політичних діячів, залишаються вірними Канонічній Церкві.
Треба зазначити, що нинішній глава Сумської облдержадміністрації розуміє небезпеку міжрелігійного протистояння, тому докладає певних зусиль, щоб не допустити загострення ситуації. Для нас це особливо важливо, адже Сумщина - прикордонний регіон.
Що ж стосується нібито існуючого підпорядкування нашої Церкви Москві, то це - відверта брехня. Реальність же полягає в тому, що з 1990 року вона є повністю самоврядною, незалежною і автономною. Так, у нас абсолютно незалежний від Москви Священний Синод, Архієрейський і Помісний Собори, ми самостійно проводимо канонізацію святих, поставляємо єпископів, розпоряджаємося церковним майном і фінансами. З 1990 року ніякі кошти в Москву не відсилаються, так само як і не приходять звідти. За всіма ознаками наша Церква сьогодні фактично діє як автокефальна. Наприклад, ті ж греко-католики не мають такої незалежності - без згоди Папи Римського вони не можуть постачати єпископів. Папа Римський має пряму юрисдикцію над будь-яким приходом у світі. Патріарх Московський ніяких подібних прав в Україні не має. Нас з ним з"єднує тільки молитва, так само, як і з усіма православними Росії. Молитовне спілкування єднає нас і з єдиновірними братами в Польщі, Греції, Японії, США, Австралії та інших країнах. І ми не маємо наміру його руйнувати. Ті, хто радить нам приєднатися до «київському патріархату», далекі від розуміння церковного життя та її канонів. Адже «київський патріархат» не вважає церквою жодна Помісна Православна Церква світу. І навпаки - Українська Православна Церква усім без виключення православним світом визнається як єдина канонічна Церква на території України. Тому ніхто з православних не погодиться зрадити Христову Церкву на догоду прихильності політиків, які зовсім не розуміються на церковних питаннях. Ми сумуємо за тими, хто, перебуваючи в розколі, відпав від Церкви і постійно молимося за те, щоб вони якнайшвидше повернулися в материнське лоно Святого Православ"я, яке через рівноапостольного князя Володимира наші предки прийняли в Древньому Києві. Сподіваюся, що такий час невдовзі настане.
- Що би Ви хотіли побажати наостанок?
- Я хотів би подякувати за можливість донести мої відповіді до широкого загалу. А також побажати найголовнішого – благословенного Божого миру і злагоди! Нехай Бог укріпить нас усіх у прагненні миру!
Розмову вів Валерій Нікольський
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Путь к миру - через преодоление вражды (рус.)
«Если мы не остановим войну в своих сердцах, она будет только сильнее разгораться снаружи»
Уже больше года Украина переживает самый сложный период в своей новейшей истории - военные действия на востоке страны, радикализация настроений в обществе, серьезные экономические и финансовые... 
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
