«Було більше 300 поранених військових»

43 дні лікарі та медичний персонал Охтирської районної лі-карні залишалися на роботі, надаючи допомогу пораненим. Їх було багато - особливо в перші дні війни, коли треба було мобілізувати всі сили, щоб не розгубитися, вправно та швидко виконати необхідні втручання. Адже в мирному житті з такими травмами та ураженнями зазвичай нікому стикатися не доводилося. Лікарня на цей час перетворилася у військовий шпиталь.

- На другий день війни було багато поранених, загиблих, - згадує міський голова Охтирки Павло Кузьменко, якому також як лікарю довелося взяти до рук скальпеля. - Одночасно до лі-карні доставляли десятки хворих із пораненнями та переломами кінцівок. Із однієї операційної виходили - в іншу заходили. Паралельно працювали хірурги, інші спеціалісти. Було більше 300 поранених військових. Привозили посічених осколками дітей. Це - жахливо... Лікарня для медичного персоналу стала другим домом. Люди працювали цілодобово. Імпровізована операційна була облаштована в підвалі. Тут зберігалися ліки, перев’язувальні матеріали. У лікарні навіть жили люди, які через дії окупантів втратили свій дах на головою. Бувало, що не було світла, то працювали з генераторами, мали запаси води. Проте намагалися відновлювати все досить швидко. У нас лікарня не зупиняла свою роботу ані на день - як працювала, так і працює нині.

Лікували в медзакладі й поранених мирних - після артоб-стрілів дитячого садочка з важкої артилерії, масованих бомбардувань ракетами «повітря-земля» найбільш густонаселеного мікрорайону «Дачний», коли росіяни пошкодили ракетами 15 житлових будинків, а 20 людей отримали травми. За час ро-сійської агресії чимало було постраждалих... На жаль, і померлих.

У лікарні згадують, що хворих не полишали ні на хвилину - хіба що при бомбардуваннях доводилося спускатися до підвалу. У травматологічному відділенні - де, здавалося б, лікарі та медсестри до всього вже звикли - від побаченого кров холонула в жилах. Біль, поранення, багато важких хворих. Усі сподівалися, що ці жахіття скоро скінчаться....

Проте вони продовжувалися. Хірург Іван Бабич пішов на чергування 23 лютого, а додому повернувся через півтора місяця. «На ранок 24 лютого по закінченню чергування я мав іти додому відпочивати, - розповідає лікар. - Проте, як виявилося, мої руки потрібні були тут. Ми залишилися разом із дружиною, яка працює медсестрою. Вона мені відразу сказала: «Я буду з тобою!» Так і лишилися у лікарні на 43 дні...»

Будинок сім’ї Бабич орки розбомбили на початку березня, проте лікар не опустив руки - відвойовував у смерті кожного пораненого. «В жодного бійця ми не побачили ні страху, ні пригнічення - у всіх горіли очі, - говорить лікар. - Нам вони казали - робіть свою роботу, а ми з усім впораємося!»

Війна від Охтирки вже відступила, проте у медиків і до цього часу роботи вистачає. Окрім звичайних стаціонарних хворих, обходів та призначень, допомоги потребують пацієнти з «військовими» травмами, а ще - з пораненнями від вибухівок. Ними орки «щедро» начинили нашу Сумщину. Тож медики Охтирської лікарні не тільки в часи бомбардувань на відмінно склали тест на людяність та професіоналізм, а й надалі продовжують виконувати свою роботу.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Сумська екстренка оновилася

УСУМАХ відкрили оновлене приміщення Першої підстанції Центральної станції екстреної медичної допомоги. На цю подію Сумський обласний центр екстреної меддопомоги чекав із 2019 року.

Свого часу в районі залізничного вокзалу знаходилося їхнє аптечне відділення, навчально-тренувальний...