«Життя собаки звичайного»

Оповідання юної талановитої письменниці «Життя собаки звичайного» журі конкурсу визначило кращим у номінації «Діти для дітей». Вероніка - вихованка гуртка «Юні журналісти» міського центру позашкільної освіти - Малої академії наук.

За словами керівника гуртка Тетяни Стась, у дівчинки вже близько 20 оповідань, дев’ять із них об’єднані в збірку «Несподіваний Всесвіт» (тема тваринного світу, різних його представників). Усі ці твори посідали призові місця в різноманітних літературних конкурсах. Опо-відання «Життя собаки звичайного» - добра та зворушлива історія про песика-безхатька Рекса, його пригоди та пошуки господарів. «Це реальна історія з мого життя, - розповідає Вероніка. - Я написала оповідання про Рекса, який чотири роки є нашим домашнім улюбленцем. Рекс добрий, але з характером красунчика. Я намагалася передати словами його думки, емоції, норов».

Ось що із цього вийшло: «В одному маленькому, але дуже гарному містечку, яке майже навпіл перетинає невеличка річечка, жив собі песик. Він був красенем! Хоча ні, так не скромно говорити про себе. Просто гарним. Ця історія про мене. Так, я - собака. Ви здивовані? Та в цьому немає нічого особливого, адже собаки також уміють думати, а деякі, такі, як я, взагалі відрізняються великим розумом. Ми можемо мріяти, радіти і сумувати, розмовляти своєю собачою мовою, маємо почуття власної гідності. Узагалі, ми майже такі, як люди, навіть кращі. І те, що вони не розуміють тварин, зовсім не означає, що ми гірші за них...

...Що ви знаєте про собаче життя на вулиці? Мабуть, нічого. Більшість людей, щоб не брати гріх на душу, просто завозять кудись непотрібних домашніх тварин. Куди саме - взагалі не важливо. «Кого очі не бачать, того серцю не жаль», - говорить народна мудрість.

А чи замислювались ви коли-небудь, що бідолашне створіння робитиме за містом, скажімо, у лісі? Ви думаєте, що непогано буде йому десь поблизу смітника. Вважаєте, що оточуючі коти і собаки будуть раді, якщо новий мешканець двору забере їжу, яку вони могли б з’їсти самі? Гадаєте, що коли жалісливі бабусі й дідусі побачать цуценя, одразу ж вишикуються в чергу, щоб погодувати? Це зовсім не так, скажу я вам. Закони вулиці жорстокі. Тут кожен сам за себе...

...Мені сподобалось бути Рексом. Я зрозумів, що завжди хотів називатись саме так. Це звучить гордо. Я виросту великим сильним собакою, і навіть оті вреднючі коти мене будуть поважати та боятись.

«Звичайно, я - Рекс. Не хочу бути якимось Дружком», - вирішив я, зібрався з силами, підняв голову і завиляв хвостом.

«Я буду боротись, - подумав я і хотів гавкнути, але не вдалося. - Гаразд, трішечки відпочину і як гавкну. І всі навкруги знатимуть, що я не малесеньке цуценя, я - Рекс!»

Прочитати оповідання пов-ністю можна за посиланням: https://okhtyrkamr.gov.ua/життя-собаки-звичайного/.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Сумський кулібін і ВАЗ на дровах

Мешканець Сумщини в пошуках альтернативи бензину та газу переробив свій легковик

УКРАЇНЦІ вже кілька місяців потерпають від нестачі пального та того, скільки воно зараз вартує, причому великої різниці - бензин, газ чи дизпаливо - немає... Але є ентузіасти, які знайдуть вихід із...