Нелегкий фронт дитячих медиків

Тож коли почалося вторгнення ворога на Сумщину, одним із завдань адміністрації було надати можливість вчасно дістатися додому діткам, які були на профілактичному лікуванні, з хронічними захворюваннями та тим, хто на той час уже частково отримав терапію.

- Коли я ранком їхав на роботу, то на вул. Роменській вже вишикувалися колони транспорту, який залишав місто, - згадує директор обласної дитячої лікарні Ігор Змисля. - Тож виписку довелося організувати швидко - поки ще не було замкнуте кільце. У нас лишилися пацієнти, які потребували активної медичної допомоги. Десь 115-120 дітей було постійно, окрім того, ще й батьки наших пацієнтів. Згодом, після бомбардування 40-ї підстанції до нас перевели обласний Будинок дитини - з малюками та колективом. Пізніше їх першим конвоєм евакуювали за кордон, а паліативних дітей через пару тижнів ми реанімобілем доправили до Києва (на лікування в Інституті серця). Незважаючи на виклики, пов’язані з воєнними діями, ми жодного дня не припиняли свою роботу, лікуючи як сумчан, так і дітей з районів.

Лікарня, що стала прихистком не тільки для маленьких пацієнтів

Викликів, як зазначає Ігор Федорович, було чимало. Це стосувалося й доїзду колективу на роботу (з першого дня у місті перестав курсувати громадський транспорт), й основних моментів життєзабезпечення лікарні - опалення, харчування, ліки... Адже логістичні шляхи постачання через ворожі блокпости були порушені. «Постало питання, що ми будемо робити, коли в нашій котельні закін-читься паливо (деревина, пелети, щепа), - продовжує керівник. - З’ясувалося, що його нам вистачить лише на 10 днів. А на вулиці - мороз. Місто було в оточенні, тому постачальник не мав змоги доставити паливо в Суми. Тоді відгукнулося керівництво облагролісу - допомогли нам із деревиною. Особлива історія з електроенергією, яка в лікарні має бути завжди, незважаючи на будь-які обставини. Дякуючи нашому власнику (облраді) у нас раніше було встановлено альтернативне джерело живлення - генератор. Ми його обслуговували, підтримували технічний стан. Але у нашій лікарні є неонатальне відділення, де лікуються найменші пацієнти, тому ризикнути - відключити живлення й перевірити, як спрацює альтернативне, - ми не могли. Ніхто не піде на ризик, поставивши під загрозу життя малюків, які ще не спроможні самостійно дихати й знаходяться на ШВЛ. А вони у нас є завжди! Тому ми хвилювалися, як спрацює система, якщо щезне світ-ло. Коли через бомбардування це все-таки сталося, у нас не було перебоїв. Навіть ніхто не помітив, як відбулося переключення на альтернативне джерело енергопостачання! Це врятувало життя не тільки найменших пацієнтів, а й тих, хто знаходився в реанімації чи на операційному столі».

Закупівлю медикаментів, яких на той час було не так багато, профінансували фундація «Дім Рональда МакДональда» разом із благодійним фондом «Хавас» та привезли їх на свій страх і ризик, коли не було гуманітарних коридорів. Підключилися й благодійники з канадської діаспори. Із продуктами харчування, коли бази зачинилися й не було можливості їх закупити, медзаклад виручали волонтери. Долучилися небайдужі люди з Сумського, Недригай-лівського, Тростянецького та інших районів, які просто телефонували і пропонували допомогу. Косівщинська птахофабрика забезпечила яйцями та м’ясом. «Так були сформовані запаси, щоб годувати не тільки хворих дітей, а й батьків також, - уточнює керівник. - До того ж після вибуху в районі Веретенівки у деяких наших співробітників було пошкоджене житло - ми їх прихистили в лікарні».

Велика територія - надійні заходи безпеки

У першій половині березня була загроза бомбардування медзакладу - коли з’явилася інформація, що орки збираються знищити дитячу лікарню в Сумах, тому що, мовляв, там розміщується штаб військових. Про який саме лікувальний дитячий заклад йдеться - ніхто не уточнював. На той час ворог уже скинув бомби на пологовий у Маріуполі, тож очікувати можна було чого завгодно. За словами директора лікарні, кожного дня працівники закладу перевіряли бу-дівлі та територію, чи немає там російських міток.

- У нас дуже велика територія, ми її обходили щодня, - розповідає Ігор Змисля. - Уявіть, ми знаходили якісь позначки та мітки, намальовані люмі-несцентною фарбою. І немало. На будівлях, даху гаража. Ми знали про такі мітки й те, що від них треба позбавлятися. Щось стирали, зафарбовували... Хтось це робив у дитячій лікарні! Під час бомбардувань, які були на Веретенівці, у нас повилітали шибки. Перший раз вибуховою хвилею вибило 10 вікон, а в черговий приліт вилетіло 35, подекуди позривало двері, замки. Спрацювало правило двох стін - ніхто з дітей, батьків та персоналу не постраждав. Ще з самого початку війни, порадившись із колективом, батьками, ми вивели пацієнтів із палат, розмістивши ліжка в коридорах (за двома несучими стінами). Пізніше це уберегло всіх від можливих ушкоджень. Також у лікарні цілодобово працювало сховище. Ось так ми жили весь час, допоки були в оточенні.

Із 24 лютого і по сьогодні жоден напрямок надання допомоги не призупинявся ні на хвилину. Оперуємо, лікуємо, виходжуємо...

Жахи війни: як врятували 4-річне сонечко з Роменської

А ще - обласні дитячі лікарі рятували життя пацієнтів не тільки від хвороб, а й від поранень, спричинених війною. Коли від ворожих бомбардувань постраждали діти в Охтирці - їх не вдалося забрати до Сум, де більші можливості надання допомоги. «Ми зв’язувалися з екстренкою, проте дістатися до Охтирки через окупований Тростянець було нереально, - згадує директор. - Ці нелюди просто не пропускали швидкі, які мали б доправити до нас поранених дітей. Це було жахливо! На жаль, тоді медикам 7-річну дівчинку не вдалося врятувати...»

За життя 4-річної травмованої крихітки-сумчанки, яку називають донькою лікарні, обласні лікарі боролися, докладаючи максимум зусиль. Її доставили після бомбардування вул. Роменської, де загинуло понад 20 людей, серед яких - діти. «Знаєте, це - особлива дитина, як сонце, - розповідає Ігор Федорович. - У неї були досить складні травми, забої, переохолодження (внаслідок вибуху дівчинку викинуло на сніг), але наша донечка впоралася. Така маленька, але дуже сильна. Дівчинка багато пережила, тож нехай буде здорова та щаслива!»

Таке, як зізнається Ігор Федорович, забути неможливо. Пробачити - також. Хоча лікарня була підготована до прийняття поранених - як дорослих, так і дітей. Але ж - не таких маленьких... «Ми сподівалися на краще, однак, розуміючи, що таке війна, - готувалися до гіршого. Відкрили додаткові операційні, від-працювали алгоритми допомоги (на той час Охтирка мала вже багато звернень з приводу поранень), провели тренування. Це наш фронт - ми маємо прикрити його у будь-якій ситуації...»

Ольга Петльована

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Литва допоможе з обладнанням

УХОДІ повномасштабної війни, розпочатої росією проти України, за досить короткий термін КП «Міськводоканал» необ-хідно було адаптуватися до умов воєнного стану та швидко переорієнтувати свою роботу на збереження життя пра-цівників і забезпечення мешканців міста водою в разі надзвичайних...

Сумщина і операція «Націоналізація»

ЧЕРЕЗ російську агресію на межі виживання виявилися не тільки пересічні українці, а й бізнес. Немало підприємств після обстрілів втратили виробничі площі або логістику, працівники вимушені були виїхати...

Поступово ситуація виправляється. Але на Сумщині є ще одна проблема. Історично...