Партизанська страшилка для орківських колон

СУМЩИНА як прикордонна з росією область однією з перших потрапила під масовану навалу сухопутних військ окупанта. Колони ворожої техніки, які зранку 24 лютого стрімко рухалися населеними пунктами області, наводили жах на мирних мешканців. Людей охопила паніка, невідомість...

Не розгубилися справжні чоловіки, які, навіть не маючи до-свіду у воєнній справі, прийняли рішення чинити опір російським загарбникам. Як місцеві партизани, що згодом поповнили лави добровольчих формувань та ЗСУ, боронили Сумщину - ми дізнавались у бійців на місці дислокації добровольчого формування №9 Сумської міської тергромади.

Доки їдемо в авто - розмовляємо з начальником штабу добробату та депутатом облради Борисом Пересадьком. «Коли все почалося, у нас у Тепличному зібралися чоловіки (АТОвці, мисливці та ін.), - згадує Борис Васильович. - Багато було небайдужих. Ми самоорганізувалися, вже другого дня виставили пости, вели спостереження на підходах з боку Білопільського та Конотопського шляхів. Чергували в нічний час, слідкували, щоб не було мародерів. Кожен робив те, що міг. Мене за віком не взяли ні в територіальну оборону, ні в ЗСУ - тож згодом знайшов себе в добровольчому формуванні. Наш підрозділ був створений на базі стець-ківських партизан. Дотепер багато бажаючих поповнити ряди добробату, тож беремо з випробувальним терміном. Наразі ми чергуємо на блокпостах та охороняємо порядок на території Стецьківського старостинського округу».

13 безстрашних місцевих

Боєць із позивним «Рибак» родом із Кияниці, яка знаходиться майже на кордоні з ворогом. Тож коли орки посунули на нашу територію, почув відразу - навкруги стояв такий гуркіт, що дрижали хати. «Танки, піхота рухались у напрямку Хотіні, - розповідає бо-єць. - Більше 320 одиниць техніки нарахували! Перше, що спало на думку: як зупинити? Що можемо: пляшки, горюча суміш... Хоча розуміли, що на техніку не підеш із голими руками. Зброї тоді ще не було. 26-27 лютого підтягнулися хлопці із Сум, Стецьківки - ми зустрілися, поговорили і вирішили створити партизанський загін. Нас було 13 чоловік, командир - позивний «Пенсія», з досвідом. Почали партизанити. Жили в лісі. Їздили майже по всій території Сумського району (від Сум до Юна-ківської митниці). Це була зона нашої відповідальності. Чергували вдень і вночі. Пересувалися на власних машинах, на своєму бензині. Серед нас було декілька контрактників (учасники АТО), які тримали зв’язок із військовими».

Віктор «Хотаб» - зі Стецьківки. Позивний отримав ще в АТО. На початку повномасштабного вторгнення, щоб записатися до тероборони, двічі зимою велосипедом їздив до Сум. «Там мені сказали: їдь додому - ми тобі зателефонуємо, - розповідає «Хотаб». - І ось тоді дорогою я зустрів нашого «Пенсію». Він поцікавився, чи вмію я стріляти. А як же! Я ж воював. Так я опинився в партизанах. Військовий досвід дійсно згодом знадобився в бою. «Пенсія» був гранатометником, я - кулеметником. Коли довелося брати росіян, тримав їх на мушці...»

За словами «Рибака», пізно ввечері 6 березня він якраз закінчив чергування і прийшов змінитися, як тут - тривога. Зі сторони Хотіні рухалася російська техніка. «У нас вже були раніше підготовлені позиції, де зустрічати окупанта, - згадує боєць. - Усі тринадцятеро вирішили вступити в бій. Ніхто не вагався. Одяглися (були маскувальні халати, бронежилети й каски, хоча не у всіх), взяли зброю. Виїхали в сторону Стецьківки, де Стокозий яр, розділилися на дві групи. Шестеро відправилися в бік Кровного, де орки за-

стрягли на мосту, а семеро - в Іволжанське. Окопів не було, вночі сніжок розкидали, розмістилися під деревами. Вранці 7 березня почули гуркіт - рухалася колона тилового забезпечення. Ми розпочали бій. Стріляли з автоматів, гранатометів. Нам вдалося зупинити цю колону (підбили з десяток бензовозів та «КамАЗів»), у тому числі влучили в броньований санітарний автомобіль «Лінза». Загалом після цього бою ми здали у батальйон тероборони сім ворожих машин. На жаль, один наш боєць Валерій від розриву ворожої гранати отримав важке поранення в голову... Він був прооперований у лікарні Св. Пантелеймона, де йому вживили металеву пластину. Наразі йде збір коштів для лікування та реабілітації за кордоном...»

Бій, як зазначають партизани, тривав 5-7 хвилин. Далі - най-цікавіше. Коли хлопці зупинили орків і наблизилися до них у маскувальних халатах, ті їх прийняли за спецназівців. Тож на заклик: «Здавайтеся, ви оточені!» - підняли руки. «Ми почали кричати, що вони під прицілом снайперів, - розповідають бійці. - У ворога паніка! Дійсно, вони подумали, що нас багато. Перших шістьох взяли, а один, офіцер, втік до лісу й цілився нам у спину з автомату. Та хлопці знайшли його по слідах. Ще залишалася «Лінза», яка перевозила окупантів. Їх ми також забрали. Як виявилося, один снайпер все ж утік - бігав нашими лісами, пробирався до Юнаківки. Йому на підмогу зі сторони кордону виїхали два російських танки, БТР і броньований «Тигр». Та їх добре підсмажили наші побратими, які прибули для підкріплення, відправивши за «руським корабльом». Так ось у тому бою ми взяли 14 росіян».

Як «пакували» орків до іменної автівки «Гуцула»

Фото, де російські полонені стоять на фоні історичної будівлі у Сумах, облетіло соцмережі. Так ось, це саме ті військові рф, яких «вибили» Стецьківські партизани. І сфотографував їх на власний телефон Іван Васильович «Гуцул», чия мисливська Toyota Land Cruiser, яка, до речі, носить ім’я господаря, доправила їх до Сум. Коли орків взяли в лісі - постало питання їх транспортування. Адже 14 чоловік ні до якого легковика не помістяться. Проте це не про нас, українців! До іменної автівки «Гуцула» влізли всі. «Коли ми їх обшукали, обеззброїли - стали пакувати до позашляховика, - згадує місцевий партизан, а нині боєць добровольчого батальйону №9 Олександр із позивним «Терьоха». - Вони, звичайно, були дуже налякані. Адже поряд серйозні люди, які до того ж озброєні. Тож набилися в автомобіль майже усі. А ось один усе ніяк не поміщався - не влазила нога. Тоді командир групи жартівливо пригрозив: «Так, у кого нога не поміщається, побіжить за «Гуцулом». Відразу всі помістилися! Ще й місце лишилося».

Як згадує сам Іван Васильович, серед полонених був один морпіх-медик. Він умовив тих, хто був у «Лінзі», скласти зброю. «А так вони виходили зі зброєю і гранатами, мабуть, були готові померти, щоб не здаватися», - говорить чоловік. - Були дуже налякані. Не очікували, що їх візьмуть партизани».

Із рибалки - відразу в бій!

Сергій із позивним «Досай» зустрів початок війни в рідній Хотіні - зранку 24 лютого з товаришами поїхав на рибалку, аж тут ракети. Вже о пів на сьому ранку зібрав речі - і до військкомату. Хотів спочатку до прикордонників (служив раніше за контрактом), та хлопці вже згідно з наказом виїхали в інше місце. «Вже о 8-й ранку був у військкоматі в Сумах, - розповідає чоловік. - Мене відправили на медкомісію. Там я показав відео, де ворожі колони вже пройшли Хотінь і рухаються на Постольне. Лікарка навіть не повірила! Часу на огляд не було - тож швидко визнали «придатним». Опісля нас посадили в автобус - у районі артучилища отримали зброю. Вже о 13.30 відбувся перший бій на Гамалія з ворогом. Я вистріляв відразу чотири магазина. Потім ми перегрупувалися, під’їхали наші БМП (аж додалося бадьорості!) - наступний бій був близько пів на восьму вечора. Ми взагалі думали, що в Сумах нікого не лишилося. Та підтягнулося наших багато! Насипали оркам тоді жорстко. Підбили тех-ніку - кадри з цього бою з’явилися вже зранку 25 лютого. Нас згодом змінили, ми переночували в артязі, люди підгодовували, чаї носили. Адже я як поїхав у спортивному одязі - так і лишився воювати. Півдня ми ще там були, і поступила команда «відбій».

Додому поверталися групками. Адже в Сумах було неспокійно. Знайомі допомогли з ночівлею. Вже 27-го зранку чоловік повернувся в село. «Зустрівся з хлопцями-однодумцями, і стали ми партизанити, - уточнює Сергій. - Лісівники нам підсобили з житлом, ми визначилися з позиціями (у кожного було своє місце). І чекали свого часу. Вже 3 березня лісівники повідомили, що в лісі помічені чужі сліди. Зробили своїми силами оточення, обшукали місцевість. В результаті «Гуцул» зі своїми хлопцями взяли чотирьох росіян у полон. Один - коригувальник із супутниковим телефоном. Люди були непрості. Їх відвезли до Сум. А вже потім, 6 березня, було орі-єнтування з приводу ворожої колони. Спочатку пройшла бойова техніка (їй передувала розвідка з квадрокоптерів). Слідом - матзабезпечення з медичною броньованою «Лін-зою». Був бій, і кількість полонених була вже більшою...»

- Ми були зорієнтовані на те, щоб зупиняти рашистські колони, - додає Олександр «Терьоха». - Нам говорив командир: потрібно не тільки щось зробити корисне, а й лишитися живими. Наш «Пенсія» слухав усіх - проте рішення завжди приймав сам. Із самого початку ми знайомилися з мешканцями сіл. Налагодили зв’язки. Розуміли, що де відбувається і де ми повинні бути. Найпотужніша машина - у «Гуцула», де хочеш проїде. Щоб не наслідити - зупинялися, багато проходили пішки. Так одного разу вийшли на орків, коли надійшла інформація від лісничих. Перестрілки не було, хоча рашисти були повністю озброєні. Як виявилося, вони манівцями бродили не один день, виморилися, їли сніг. Один взагалі був у чоботях. Тож у бій вступати в них не було сили. Стали проситися, щоб ми їх відпустили й довезли до кордону. Для мене тоді це була перша зустріч із ворогом».

* * *

- Хлопці у нас надійні, - підсумовує комбат добровольчого формування №9 Олег Акименко. - Із самого початку війни місцеві стали на захист своєї територіальної громади. У нас підготовлені позиції для оборони та захисту. Наші бійці - партизани, дійсно відважні, які можуть зупинити ворога. Ось тому Сумщина і перетворилась на страшилку для орківських колон.

Ольга Петльована

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

На Великописарівщині здетонували 11 мін!

Протягом тижня рашисти постійно обстрілювали прикордонні громади Сумщини з різних видів зброї.

26 липня - Середино-Будську громаду накрили мінометним вогнем - 14 прильотів. Внаслідок цього обстрілу були пошкоджені вікна в будинках, паркани, лінія електропередач та трансформатор....

Як будуть працювати ТРЦ?

МИНУЛОГО тижня ке-рівник Сумської ОВА Дмитро Живицький підписав розпорядження щодо максимального забезпечення захисту населення під час війни.

Так, у документі йдеться про те, що районні військові адмі-ністрації, а також міські голови Конотопа, Охтирки, Сум, Шостки, Ромен, Глухова...

У лісництві додалося совенят!

Сумське обласне управ-ління лісового та мисливського господарства нагадало історію про трьох совенят - Тишку, Гришку і Лахмача, що оселились у Великобобрицькому лісництві і стали улюбленцями відвідувачів дендропарку (до речі, Тишка і Гришка - це дівчатка).

Цих совенят у квітні минулого...

На Сумщині шахраї видають себе за керівника Сумської ОВА!

Минулого тижня голова Сумської ОВА Дмитро Живицький розповів про те, що останнім часом до нього почали доходити дивні факти: невідомі люди телефонують, представляючись ним особисто або його помічниками чи радниками, і просять надати кошти як гуманітарну допомогу!

Також надсилають...

Перша виставка mail-art на Сумщині

УДЕНЬ 140-річного юві-лею відомого україн-сько-американського художника-футуриста та одного з головних діячів українського авангарду Давида Бурлюка (1882-1967) в Лебединському міському художньому музеї представили Міжнародну виставку mail-art Futurism: 140-th Anniversary of the Artist...

Новий етап медичної реформи

НЕ встигли пересічні громадяни призвичаїтися до нововведень медичної реформи, як уже розпочинається її новий етап. Наразі МОЗ та обласні адміністрації працюють над відновленням роботи лікарень на звільнених від ворога територіях Київської, Черні-гівської та Сумської областей.

Прийняте...

Захист солдата рф, який розстріляв пенсіонера з Сумщини, домігся пом’якшення вироку

Першому засудженому за воєнні злочини росіянину, сержанту 4-ї гвардійської Кантемирівської танкової дивізії Вадиму Шишимаріну змінили вирок. Замість довічного ув’язнення він рішенням суддівської колегії отримав 15 років тюрми.

Таким чином Шишимарін отримав змогу бути обміняним і...

З великого обійстя - кухня та сковорідка...

ГЛУХІВЧАНИ Ганна Тихонівна та Федір Кін-дратович в одну мить втратили все, що наживали довгі роки... Їй - 79 років, йому - 80... Ворожий снаряд влучив у обійстя пенсіонерів, зруйнувавши вщент будинок і всі господарські споруди.

Того злощасного дня по Глухову були артобстріли і ракетні...

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній