Художник - це не професія, а доля…

Активна творча й громадська діяльність митця на культурній мапі Сумщини розпочалася з 1958 року. Він довгий час викладав малюнок і живопис у Сумській народній студії образотворчого мистецтва, працював художником на заводі, стояв біля витоків заснування художньої школи ім. М. Лисенка, дбав про збагачення обласного художнього музею ім. Онацького.

Залишилася велика творча спадщина митця, яку сумчани пам’ятають за численними виставками, в тому числі в худож-ньому музеї. З нагоди ювілейних дат там відбулося кілька персональних експозицій, після яких Володимир Олександрович залишав у дарунок свої твори, що нараховують понад сотню. Це станкові графічні цикли, пейзажні мотиви різних пір року, особливо вирізняються осінні вулички старого міста та живописний Псел, сповнені поетичним філософським змістом... В його полотнах завжди було щось щире і невичерпне, вони спонукають до роздумів, пошуків відповіді на споконвічні питання. Здається, що картини написані просто, але за легкістю та простотою завжди виразно відчувалася духовна глибина їх автора.

Як все починалось

Шлях Володимира Олександровича у живописі розпочався з гуртка образотворчого мистецтва. Туди він прийшов записуватись у 1943 році: «Хочу малювати». Керівник гуртка запитав у хлопця: «Ти приніс свої малюнки?» Володимир показав. Але вчитель погортав їх і сказав: «З тебе толку не вийде». І зачинив перед ним двері... Хлопчик заплакав і пішов. Йому було дуже прикро. Але жагу до творчості це не спинило. І за 10 днів юний митець прийшов знову. І цього разу керівник гуртка вийшов і сказав: «А, ти прийшов? Ну, заходь!» І після цього розпочалося щастя Володимира Смирнова.

Розпочалася його робота, яка тривала практично без перерви. Його полотна захоплювали поціновувачів пейзажу. А художник, у свою чергу, завжди був вдячний тим, хто цікавився його картинами. «Я вам дякую за те, що ви всі прийшли до мене. Якщо вам сподобалися роботи, я задоволений. Ну, а якщо не сподобалися - я засучу рукави і працюватиму знову. Тож низький вам уклін за те, що ви тут!» - казав Володимир Смирнов.

Про важливе

Кожна його картина особлива. Але, мабуть, найглибша - «Коли виповниться 100 років». Нею художник, зображуючи старця з палицею та порожньою полотняною сумкою через плече, говорить про те, що все багатство людини - не в сумці, а в серці! І що краще за сапфіри сяє небо і яскравіше смарагдів блищить листя берез.

По-філософськи сприймав Володимир Смирнов і долю митця. Свого часу він зробив такий висновок: «З роками я зрозумів, що художник - це не професія, а доля. Бо про творчість я думаю 24 години на добу».

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, колегам Художника. Сподіваємося, завдяки багатому творчому надбанню Володимира Смирнова він житиме й житиме в пам’яті людей. Адже Художники не вмирають, вони повертаються до нас своїми роботами і лишаються поруч...

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Нова марка «Нескорена Сумщина»

ВУКРАЇНІ випустили ще кілька благодійних поштових марок, які присвячені роботі українських залізничників під час евакуації. Їх друкують у межах проєкту «Власна марка».

На нових колекційних марках зображені вокзали Тростянця та Києва. Їх автор - художник-дизайнер Максим Музичко....

Шалена мотивація допомагати

РОМАН - одинадцятикласник. Йому 16. У майбутньому хоче стати прикордонником. Він неодноразово долучався до розборів завалів у Охтирці та Тростянці в складі Сумського будівельного батальйону.

Сам Рома із Доброславівки Охтирського району. Тож, аби дістатися до місця збору волонтерів,...