«На фронт пішов добровольцем»: воєнна історія мешканця Кириківки, що на Великописарівщині, Сергія Гордієнка

До війни Сергій мав абсолютно невійськову спеціальність, але після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого твердо вирішив стати до лав української армії та захищати рідну землю.

Спочатку звернувся до Охтирського військкомату, а потім, так і не отримавши відповіді, у Велику Писарівку.

- Обіцянки затягувалися, тож пішов на фронт добровольцем, - розповідає Гордієнко. - І то, мене взяли лише завдяки наполегливості і бажанню піти. 22 травня, на свято Миколая, пройшов перше бойове хрещення, потім від-правили на схід. Це не було страшно, бо це було вперше.

Завдання - збивати літаки

Сергій Гордієнко служить у роті зенітно-ракетних військ.

- Наше завдання - збивати літаки противника і навіть раке-ти, - каже наш співрозмовник. - Коли йде бій чи наступ, ми прикриваємо роту від ворожої авіації. Якщо навіть не впорались із завданням і літак в небі не збили, то часто все одно після нашого вистрілу ворожий літак звертає з цілі, боячись бути знищеним. А ми тим самим зберігаємо дуже багато життів тих хлопців, на яких могли скинути ракети або бомби.

Щоб вижити, потрібно слухати

У батальйоні, де служить Сергій, близько десяти земляків. Кожен займається своєю справою: хто - в зв’язку, хто водій, хто ще кимось.

- Мені подобається, що я потрапив саме сюди. Проте тут багато важкого бахкання - це дуже давить на голову, і ти увесь час знаходишся в шоковому стані, бо не знаєш, де, коли і що вистрелить або зірветься, - каже воїн із Кириківки. - Тут увесь час потрібно прислухатися до прильотів, щоб вижити.

Хочеться домашнього борщу...

В цілому продуктами наші вій-ськові на позиціях забезпечені. Готують собі самі на вогнищі в казанках.

- Меню довільне, раціону та режиму харчування ніхто не дотримується: їдять що, коли, як та де прийдеться... Війна. Але дуже хочеться домашніх страв, бо вони - найсмачніші.

Все самі

Що ж стосується обмундирування, то Сергій зізнається: зброю, каску та бронежилет видали, а от все інше довелося придбати самому. Що власним коштом, що завдяки волонтерам, з якими зв’язалася донька.

- Дуже хотілося б, щоб громади звертали на нас увагу, - говорить військовий. - Багато селищних рад допомагають своїм хлопцям. І всім хочеться такої підтримки - най це буде навіть якась дрібничка... Бо коли такої уваги нема, почуваєшся, ніби ти з інтернату і тебе нікому провідати...

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Пам’ять на полотні у 42 метри

РІДНІ загиблих воїнів, художники та волонтери у Сумах створили спільну картину розмі-ром 42 на 2,5 м, аби увіковічити пам’ять полеглих у боях захисників. Її планують розміс-тити на Баранівському кладовищі, поряд із Алеєю слави, де нині ховають загиблих воїнів.

Рідні загиблих розповіли,...

Кишенькові пічки для бійців

ПРО таких, як Сергій Марущенко, кажуть: має не тільки золоті руки, а й таку саму голову. Він - учитель праці однієї з сумських шкіл, який спроєктував і виробляє пічку, що вміщається в кишені. Вага нагрівального пристрою не перевищує 150 грамів.

Педагог створює похідні на-грівачі...

Патрульна виборола першість у номінації фітнес-бікіні

У Львові відбувся відкритий чемпіонат України WABBA 2022, у якому взяла участь інспекторка сектору зв’язків із громадськістю патрульної поліції Сумської області Марина Горьковська. «Для нашої колеги це були вже не перші змагання, - зазначають у патрульній поліції. - Займатися цим...