«Мама» - звучатиме українською!

Після повномасштабного вторгнення російських агресорів життя цих хлопчиків та дівчаток докорінно змінилося: замість затишних кімнат вони перебували в підвальному приміщенні, куди під завивання сирени їх похапцем зносили та зводили працівники установи...

А 25 березня дитячий будинок у складі 75 діточок віком від двох місяців до 4 років та 12 співробітників вирушив у евакуацію до Європи. Як все відбувалося, газеті «Ваш Шанс» розповіла його директор Галина Литвиненко.

До місця прибуття діставалися два тижні: дві пересадки по Україні з Сум до Львова, потім від кордону до Равенсбургу (Німеччина) вже одним автобусом. Дорогою чисельність підопічних поступово зменшувалася. П’ятеро малят вибуло - їх забрали біологічні батьки, зустрічаючи в різних містах по маршруту.

Евакуаційну дорогу витримали не всі

У Києві всіх підопічних тимчасово прихистив у себе в Інституті серця Борис Тодуров: перевірити стан здоров’я дітей та підправити його. Далі рушили не всі: в інституті залишилися малята з вадами серця та іншими важкими хворобами. Для них дістатися до столиці вже було подвигом. Хоча що тут - усього якихось кілька годин... Продовжувати подорож означало приректи дітей на сер-йозні проблеми, адже попереду - дві тисячі кілометрів шляху! В умовах війни цю відстань герої статті долали 16 днів.

Одне двомісячне немовлятко довелося терміново оперувати - його і без того хворе серце вже ледь билося від перевтоми. Тож найслабших та виснажених, які могли не пережити дорогу, оформили до медичного закладу, а тих, хто має проблеми зі здоров’ям, але все ж таки може подолати далеку відстань, - везли реанімобілем. Інші їхали автобусом. Усього кордон перетнули 63 вихованці Сумського спеці-алізованого дитбудинку.

Нове тимчасове життя

Шлях від Сум до кінцевої зупинки в німецькому місті Равенсбург тривав два тижні. Це ще раз підтвердило правильність рішення залишити дітей. Сумчанам надали будинок для людей похилого віку, який ті адаптували під себе, тобто - під перебування з малятами. Впоратися з такою кількістю вихованців на чужій території було непросто: інша країна, інші закони. Мовний бар’єр заважав вирішувати важливі питання. До того ж не вистачало робочих рук. Директорка розмістила оголошення, сподіваючись на допомогу евакуйованих землячок. Мовляв, все одно жінки сидять без роботи на соціальні виплати. Чому б і не зайнятись волонтерством, допомагаючи сиротам? Але бажаючих не було: українки приходили на одноденне стажування і більше не поверталися. «Цілодобово бути мамою - дуже важко», - з розумінням поставилася до цього Галина Іва-нівна. Адже доглядати дитину - це не просто погратися з нею, а годувати, купати, перевдягати, вкладати спати тощо.

Врятували становище три німкені, які зголосилися безкоштовно допомогти українським знедоленим малятам. А директорці довелося всі вісім місяців самій варити дітям суп. Бо централізоване постачання їжі відбувалося лише один раз на день - в обід. А от сніданок, полуденок та вечерю готували самі. Щоправда, продуктами харчування були забезпечені добре: всього вистачало!

Додому!

Вісім нелегких місяців перебування в Німеччині ще раз довели, що в гостях - добре, а вдома - краще! Тому сумчани вирішили повертатися в Україну. Поки що зупинилися на Івано-Фран-ківщині в дитячому санаторії.

18 листопада на рідну землю потрапили 54 дитини, а дев’ятеро залишилися в паліативному цен-трі Німеччини на лікуванні.

Галина Іванівна розповідає, що попри зовсім маленький вік підопічні дуже раділи поверненню в нашу країну: вдивлялися у віконця, так зворушливо тримаючись за шибку крихітними долоньками! Зі слів директорки, серед плюсів знаходження в Україні - те, що тепер хлопчики та дівчатка зможуть спілкуватися зі своїми батьками. Нехай ті колись і зрадили їх. Окрім того, кілька дітей вже є кандидатами на оформлення в різні форми сі-мейного виховання, серед них одне маля чекає усиновлення, а друге - повернення до біо-логічних мами й тата.

Коли в Суми?

На наше запитання, чи скоро дитбудинок буде в Сумах, у відповідь почули, що наразі триває необхідна підготовка до прийняття вихованців. Примі-щення закладу обладнують згідно зі всіма вимогами. Поки діти перебували за кордоном, персонал перетворив той страшний підвал, у якому малеча ховалася на початку березня, у зручне та затишне бомбосховище. Як тільки військова адміністрація дозволить привозити туди дітей - одразу й вирушать додому.

Найголовніше, що з вуст маленьких українців слово «мама» звучатиме українською! Деяких крихіток у Німеччину вивозили зовсім маленькими - молодшому хлопчику було всього два місяці. Зараз діткам майже рік, і вчитися говорити вони будуть вже на рідній землі, рідною мовою!

Оксана Ковальова

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Сумщина підтримала Херсонщину і Миколаївщину

КІЛЬКА тижнів тому ЗСУ звільнили Берислав, що на Херсонщині. Тікаючи, росіяни руйнували і мінували все, що могли. Це дуже знайома для Сумщини ситуація. Але наразі в громаді вже поступово налагоджується життя.

До цього долучилась і Сумщина. Представники області доправили незламним...

Ворог нищить будинки мирних мешканців

21 листопада - протягом дня ворог обстріляв Глухівську, Середино-Будську, Хотінську та Зноб-Новгородську громади.

У Середино-Будській громаді, по прикордонному селу якої близько 11:30 випустили 10 мін, пошкоджень зазнав Будинок культури та приватна оселя місцевих мешканців. Люди...

Антибіотики: приймаємо відповідально!

СВОГО часу Александер Флемінг, який відкрив перший антибіотик ще 94 роки тому, сказав: «Прийде день, коли будь-хто зможе купити пеніцилін у будь-якому магазині, і від неправильного використання бактерії стануть резистентними до пеніциліну».

Відтоді відкрито або синтезовано сотні...

Не на часі? Є дієвий приклад!

УКРАЇНА швидко позбувається всього, що пов’язувало з колишнім «братнім» народом, який підступно напав майже рік тому. В першу чергу це стосується назв вулиць, населених пунктів, пам’ятників, які несуть у собі хоч якусь «руськість».

У Сумах група з проведення експертного обговорення...

Донор із Сум врятував життя

ВІНСТИТУТІ серця МОЗ України 22 листопада виконали аж дві трансплантації нирок - завдяки чому врятували життя двох пацієнтів. Особливим є те, що донор був із Сум, а реципієнти знаходились у Києві. Проте боротьба за людське життя не зважає на відстань!

Пересадка донорських органів...