Війна у ХХІ сторіччі? Просто нонсенс!

Повертаючись, казав: «Війни у ХХІ сторіччі бути не може, це просто нонсенс!»

Не вірив у війну

Не вірив навіть 24 лютого, коли на початку 6-ї години ранку дізнався, що російські танки вже йдуть колонами по нашій землі...

«Жаху не було, була лише впевненість, що це все не по-справжньому і от буквально зараз усе закінчиться. Пам’ятаю, як пройшов пішки з Хіммістечка до центру міста: машин обмаль, велетенські черги біля банкоматів, на заправках».

Приблизно о 8-й годині ранку дружина Станіслава виїхала з Сум у напрямку Лебедина, сподіваючись, як і всі, що там буде спокійно, буде можливість поїхати далі, вглиб країни. Але згодом з’ясувалося, що Лебедин опинився в зоні запеклих боїв та обстрілів.

«Сам я точно знав, що залишусь у Сумах, бо тут мій дім і живуть мої батьки, які відмовились виїжджати навіть тоді, коли була змога», - говорить Станіслав.

Команда і трофейна техніка

Сидіти склавши руки чоловік не міг. Побачив оголошення про набір до лав тероборони міста. Разом із сусідом надіслали заявку, аби захищати Суми. «Зранку 26 лютого з сусідом ми поїхали записуватись до лав добровольців, - каже Стас. - І вже звідти, не втрачаючи часу, - забирати перші трофейні БТРи, які стояли за містом. Ось тоді вперше в житті я дізнався, як це - бути водієм такого транспорту!»

У перший день такої «по-їздки» в центрі Сум стояло три БТРи з повним боєкомплектом. Тоді надійшла інформація про російський БТР, який застряг у районі Василівки.

«Це була перша найнебезпечніша подорож містом. Адже на руках було багато зброї, а відрізняти наші БТРи від ворожих тоді ще ніхто не міг... Там же, біля трофею, вперше побачив 200-го орка. І ось у той момент я нарешті відчув, що все по-справжньому...»

Чоловік говорить, що серце стукало з шаленою швидкістю, бо було відчуття, що це кінець і зовсім скоро порожнє місто, яке захищали тільки звичайні добровольці, ті, що, як і він сам, не були в армії до цього, буде штурмувати ворог. Але саме завдяки цим людям місто вистояло, і той шок швидко минув.

«Так і почали ми їздити спочатку по району, а потім по області в пошуках трофеїв, а їх було багато. Часто-густо техніка знаходилась у найнесподі-ваніших місцях, де б нормальна людина її не те що не залишила, а навіть не поїхала би. Танки були в таких хащах та болотах, що не було відповіді, що ж за карти привели сюди орків. Географія подорожей областю з кожним тижнем ставала все ширшою. Одного разу мобільний показав повітряну тривогу в Полтавській області - так далеко заїхали в пошуках недобитків з технікою! Все привозилось одним КРАЗом, рвалися троси, ланцюги, але техніку справно поставляли до ангарів, де такі ж добровольці ремонтували її та відправляли на нуль. Пишаюся цими людьми. Вони справжні герої! Останній трофей ми забрали наприкінці травня, після чого вже було зрозуміло, що ворог сюди більше не піде. На той час укріплювався кордон, повертались військові, все почало приходити до нормального ладу».

Надалі основною роботою «підрозділу» Станіслава була доставка трофеїв до міста та пошук запчастин для відновлення техніки і відправки її у бій. Допомагали всі: волонтери, підприємці, лісгосп і пересічні сумчани. Хто допомагав грошима, інші - запчастинами, хтось допомагав знайти мехводіїв.

Віра в перемогу

Наразі чоловік перебуває у лавах 117 окремої бригади ТрО. Станіслав запевняє, що зараз кордон захищений у повному обсязі і тільки самогубці можуть піти у наступ на Сумщину. Адже всі побратими чоловіка, як один, стоять на захисті рідної землі.

«Вірю у швидку перемогу, але не будую повітряних фортець. Кожен день на фронті гинуть наші побратими, кожен день наш кончений сусід обстрілює мирне населення, кожен день він несе загрозу. Тож навіть із думками про швидку та неминучу перемогу зупинятися не можна. Треба робити все, що можемо, для свого особистого внеску в перемогу України! Ну, а після перемоги є ідея фікс: побачити доньку, обійняти її, а потім злітати на відпочинок у Домініканську республіку. Ну й, звичайно, вийти на роботу, за якою я дуже сумую і чекаю, коли повернусь туди, де нормальне мирне життя», - підсумовує Станіслав Камаєв.

За матеріалами 117 окремої бригади тероборони

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

Помилковий вирок правосуддя

У ДАЛЕКОМУ 2011 році проти Сергія Калача (ім’я змінено) слідчий Сумського відділу УМВС порушив кримінальну справу. Чоловіка підозрювали в скоєнні злочину за декіль-кома статтями Кримінального кодексу - ч. 2 ст. 198 (придбання, зберігання чи збут майна, одержаного кримінально-протиправним...

Дитячий табір - під заставу

МИНУЛОГО тижня Окружна прокуратура міста Суми затвердила та направила до суду обвинувальний акт стосовно на той час генерального директора ПАТ «СМНВО ім. Фрунзе».

Його зловживання повноваженнями спричинило підпри-ємству майнову шкоду в розмірі 25,5 млн грн, а також за фактом умисного...

Рідкісна хвороба - унікальні ліки

НА початку грудня Каб-мін підтримав пропозицію Міністерства охорони здоров’я вперше закупити ліки для дітей зі спінальною м’язовою атро-фією (СМА).

Про це повідомили на сайті профільного міністерства.

9 грудня уряд вирішив придбати дев’ять видів ліків за договорами керованого...

російські терористи атакують мирні будинки та інфраструктуру

12 грудня - після 22-ї години ворог випустив по Середино-Буді 11 снарядів із артилерії. Вибух пошкодив два будинки, один із них - багатоквартирний. У квартирах вибиті вікна, пошкоджений дах.

А от одноповерховий дім повністю зруйнований: пряме попадання снаряду. Стеля пробита наскрізь,...

Дев’ята терористична атака росіян: влучання в енергосистему, п’ять загиблих у Кривому Розі, серед них - півторарічний хлопчик

РАНКОМ 16 грудня ворог вкотре завдав масованого ракетного удару по нашій державі. За уточненими даними, російські окупанти випустили 70 крилатих та чотири керовані авіаційні ракети. Цього разу ворог вдарив ракетами Х-555 і Х-101 з літаків Ту-95, також атакував «Калібрами» з Чорного...