Емоційна клітка: вихід - є!
У Сумах із журналістами відверто поспілкувалися ветерани та їх рідні
СУСПІЛЬСТВО потрібно готувати до взаємодії з ветеранами, і в цій ро-боті медіа відіграють дуже важливу роль - переконана представниця ГО «Громада ветеранів» та дружина ветерана Таїсія ПАВЛЕНКО.
В умовах триваючої війни та її наслідків психоемоційне здоров’я українців зазнає колосального тиску. Особливо вразливими є ветерани. Вони не завжди готові назагал показувати свої справжні емоції, біль втрат, хо-ваючи свої почуття у своєрідну емоційну клітку. Але вихід із цієї ситуації точно є!
«Ти як?»: здолати бар’єри!
11 квітня на базі Сумської обласної універсальної наукової бібліотеки відбулася зустріч ветеранів та членів їх сімей із представниками медіаспільноти. Захід «Емоційна клітка. Вихід є!» тривав понад півтори години, аби поговорити про наболіле та почути кожного.
За великим рахунком ми зібралися, щоб спитати у ветеранів «Ти як?», здолати бар’єри, які в них є при спілкуванні з медіа, та про їх емоції, - зазначила Таїсія Павленко. - З початком повномасштабного вторгнення у всіх була емоція страху, яку може здолати тільки гнів. Наших хлопців саме гнів підняв проти несправедливості. Ветерани - люди зі сталевим нервами, проте й на сталі залишаються шрами. Ми маємо разом знайти вихід із цієї емоційної клітки.
 |
|
|
 |
|
|
За словами автора ідеї - начальника групи комунікацій Сумського обласного ТЦК та СП Олександра БОНДАРЕНКА, са-ме такий започаткований формат дозволить дати вихід емоціям: «На цьому майданчику людина може висловитися і бути вислуханою. Ставлення суспільства до ветеранів значною мірою формується через медіа - через те, як їх зображують в ефірах, на шпальтах і в соцмережах. У четвертий рік повномасштабної війни над-звичайно важливо, щоб інформаційне поле залишалося чесним, чутливим до правди й не знецінювало досвід людей, які пройшли війну. Ветерани й ветеранки мають бути не лише героями новин, а й учасниками діалогу. Лише так можлива їх справжня інтеграція в мирне життя».
«За що ми воювали?»
У кожного з бійців - своя історія, емоції та досвід. Майже всі запрошені починали свій шлях від початку повномасштабного вторгнення, партизанили на рідній Сумщині. Деякі були ще й учасниками АТО.
«Про війну публічно я ні з ким не спілкувався, - згадує Олег. - Коли повернувся додому в 2015 році, був неприємний випадок, коли мене разом із маленькою донечкою водій маршрутки «попросив» покинути салон. Хоча я йому пропонував оплатити проїзд. Такі прикрі приклади намагаюсь тримати при собі. Моя дружина навіть багато чого не знає, особливо про бойовий досвід. Так, я військовий, який відразу став на захист нашої Сумщини, виконував свої завдання. А як інакше? Все, що відбувалося, як мовиться, лишається за кадром. Після поранення намагався влаштуватися на роботу. Сам пересуваюся за допомогою милиць, ще й за батьком доглядаю. Звертався у різні місця, а мені кажуть: «Кріпись, солдат, ти ж справляєшся, для чого тобі гроші?»! Прикро за таке відношення до військових, які на війні втратили здоров’я. Хотілося б, щоб була повага до людей у формі. Зазвичай ті, хто багато через що пройшов, небагатослівні. Тримають все в собі… Особ-ливо коли повертаються в цивільне середовище. Дуже важко пе-релаштуватися. Багатьох тягне назад…»
Негативні емоції, коли вже край, хлопці намагаються якось «нейтралізувати». «Хтось розмовляє з дзеркалом, хтось дає собі викричатися на березі річки, аби не бути агресивним у суспільстві, - додають інші. - Поки не згуртуємося, аби щось виріши-ти, - ніхто не чує. Одному важко. Бригада тебе списала, а суспільство тебе не приймає».
«Повезло мені трішки, що живий»
Віталій із позивним «Лівша» поділився своєю історією. «Коли все почалося у 2022-му - заклеїли вікна, понабирали води, нарізали й понакручували бинтів, а потім пішли прибирати бомбосховища, аби діткам та бабусям було де ховатися від вибухів, - згадує чоловік. - Після охороняв один із мостів Сум, трохи попартизанив, а далі пішов служити в інший підрозділ. Нас поганяли, повчили - і поїхав на роботу. Був поранений у серпні 2023 року. Ну що, по-щастило, що живий, дякуючи хлопцям, які витягли. Кажу - ли-шайте, а вони врятували!»
|
|
|
 |
|
|
Після цього чоловік пройшов лікування в госпіталі, протезування нижньої кінцівки та реабілітацію. «Скрізь було дуже гарне відношення, де я лікувався та протезувався. У Хмельницькому госпіталі мене лікував військовий лікар-хірург із «Азовсталі» Де-нис Гайдук. Я йому теж дуже вдячний. Вже списаний. Зараз доначу нашому війську. Зай-маюся онучкою. Слава Богу, все добре. Жалітися нема на що», - підсумував Віталій.
Про що не варто запитувати у військового
Заступник командира роти з психологічної підтримки персоналу Олексій КУЗНЕЦОВ, який служить у бойовому підрозділі та працює з діючими військовими, зазначає, що перед спілкуванням спочатку з бійцем треба налагодити контакт.
«Не завжди людина, яка знаходиться в екстремальних умовах, в іншій реальності, готова відкритися, - зазначив психолог. - Потрібно підібрати слушний мо-мент, коли можна задати питання. Якщо боєць не готовий - просто поговорити, вислухати. Ве-теран і діючий військовий знаходяться в різних психологічних станах, по-різному будуть реагувати на однакові питання. Це треба враховувати! Не варто задавати питань «Коли закінчиться війна?». Боєць на нулі інколи навіть не має зв’язку! Коректно буде поцікавитися про нього - чим він займався раніше, чому вирішив стати до лав, чим планує займається в майбутньому. Часто оцей ланцюжок до майбутнього витягує людину з подавленого стану. Навіть запитаннями бійців потрібно підштовхувати до надії на майбутнє, що він повернеться додому і там теж буде потрібен. Так піднімається мотивація!»
Продовження буде
Як зазначив Олександр Бон-даренко, проблеми ветеранів треба озвучувати: «Важливо розказати історію кожного. Ми ці-леспрямовано не готували красивих меседжів і спікерів, хотіли дати можливість їм сказати про те, що найбільш наболіло. Тепер будемо шукати вихід, працюючи з кожним окремо і з усіма разом. Плануємо робити такі зустрічі й надалі з медичними, соціальними працівниками, з працівниками ТЦК. Розповідати історії й вирішувати проблеми. Аудиторія ветеранів у нашій країні зросла в рази, і це люди зі своїми, інколи досить специфічними проблемами, які можуть допомогти вирішити в тому числі й медіа. Це важливо, щоб люди чули, щоб суспільство змінювалося і ставало максимально ветераноорієнтованим».
Ірина Чирченко
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
«В мене немає дому»… - куди звертатись?
Роменщина та інші райони запрошують до себе евакуйованих людей з прикордоння
У ГРОМАДАХ Роменсь-кого району є не лише вільні будинки для ВПО, а й можливості для працевлаштування.
Так, Роменська РВА веде ре-єстр приватних будинків для розміщення ВПО. На сьогодні із 48 запропонованих... 
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
