«Я воюю за своїх рідних і за всіх дітей»
Історія роменчанина - бійця штурмової роти, який нині служить у підрозділі БПЛА
ЩОБ долучитися до українського війська, Богдан (позивний «Батон») із друзями в 2022 році вийшов із тимчасово окупованої частини Сумщини і вже понад три роки воює на фронті.
Він добровільно підписав контракт зі 128 Окремою гірсько-штурмовою Закарпатською бригадою Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ ЗСУ. Чоловік переконаний: вій-на - це справа молодих.
Нещодавні варварські обстріли російськими окупантами середмістя міста Суми лише посилили мотивацію «Батона» та його побратимів знищувати загарбників - де б вони не перебували.
«Лада» та бій в Охтирці: почалася реальна війна
Богданові 30 років, до повномасштабної війни він працював водієм у приватній фірмі в м. Ромни на Сумщині. Чоловік не готувався до війни, планував і далі займатися мирною працею. А за два дні до російського вторгнення навіть купив машину - «Ладу» 9-ї моделі. На якій встиг покататися… один день.
 |
|
|
 |
|
|
- То була наворочена «дев’ятка» - сидіння від KIA, титанові диски, шкіряний салон, - згадує Богдан. - Я купив її в Охтирці, замовив нові дорогі речі для тюнінгу й віддав на СТО, щоб довести до досконалості. Приїхав до друга в Охтирку, а вранці 24 лютого знайомі дзвонять і кажуть - почалася війна, росіяни до міста підходять! Ми не могли в це повірити, і тут чуємо: один вибух, другий!.. І бачимо, як дві наші «бехи» заїжджають у лісопосадку й починають маскуватися. А далі на вулиці з’являється колона машин, піхота з червоними смужками. І наші БМП починають їх розносити. У тому сум’ятті ми з товаришем кинулися в машину - росіяни відкривають вогонь у відповідь. Перед нами загорівся Volkswagen Caddy, інша машина злетіла з дороги. Якимось дивом ми вирулили звідти… Це був перший бій в Охтирці…»
Сховавши машину в гаражі місцевого мешканця, Богдан пішов до товариша на квартиру, щоб перечекати. Хлопці сподівалися, що все це ось-ось закінчиться, ніхто не вірив, що почалася реальна війна.
Він був свідком, як українські воїни знищили передову рашистську ДРГ, як ліквідували групу загарбників на вантажівці… Побачив, як внаслідок обстрілу російською артилерією його машина перетворилася на купу понівеченого заліза…
170 км пішки, аби дістатися своїх
А потім хлопці вирішили пробиватися до своїх. За кілька днів друзі подолали 170 кілометрів (значну частину довелося йти пішки) та дісталися до Ромен. Богдан одразу записався в новостворене ДФТГ (добровільне формування територіальної громади), яке чергувало на блокпостах, тренувалося, але в бойових діях участі не брало. А незабаром у місто на реабілітацію після поранення приїхав його товариш - боєць штурмового підрозділу 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади з позивним «Біляш».
- І я вирішив разом із ним піти воювати, - продовжує Богдан. - «Біляш» спочатку не повірив, думав, жартую. Але коли він зібрався, я теж швидко спакував усе необхідне й поїхав разом із ним. Спочатку ми прибули в Мукачево. Пригадую, як зайшли до побратимів «Біляша», що лікувалися там після поранень, і він промовив: «Ось, привів вам нового бійця, він підписує 3-річний контракт із гірсько-штурмовою ро-тою». Хлопці так дивно на мене подивилися, але оцінили…»
Перший штурм «Батона»
У Богдана - давні проблеми зі спиною й коліном, до того ж була пробита легеня (невдало впав на арматуру). Однак на ВЛК він приховав свої хвороби, поїхав у навчальний центр, а в травні 2023-го прибув у свій гірсько-штурмовий батальйон 128 ОГШБр на Запорізькому напрямку, де пройшов злагодження в складі штурмового відділення, яким командував Володимир Шліхта (позивний «Поляк»). Він багато років працював у Польщі й повернувся в Україну, як тільки почалася повномасштабка. В боях «Поляк» виявився справжнім тигром. І дуже грамотним командиром.
|
|
|
 |
|
|
І перший штурм «Батона» відбувся саме під його командуванням, коли вдалося успішно атакувати ворожі позиції та звільнити село.
Пізніше в бійця було багато інших штурмів та інших небезпечних бойових завдань. Його роту кидали на найважчі напрямки, наприклад - коли треба було повернути втрачені позиції. Він навчився не боятися, виживати й перемагати!
«Як зрозумів, що не витягую, перевівся в підрозділ БПЛА»
Коли в бойових діях почали масово використовувати дрони, нашій піхоті довелося міняти тактику, призвичаюватися до нових умов. Заїжджати на позиції на техніці стало небезпечним, і хлопці по 5-7 кілометрів серед ночі йшли пішки, несучи на собі по 40 кг боєприпасів, спорядження та провізії.
Тож проблеми зі спиною й коліном Богдана загострилися, він не міг носити великі вантажі чи витягнути пораненого товариша, сам кілька разів лікувався в шпиталі. І як тільки зрозумів, що не витягує, перевівся в підрозділ БПЛА.
Спочатку працював із FPV-дронами, далі перейшов на ретранслятор (збільшує для FPV-шників робочу відстань, покращує картинку). Як колишній штурмовик, він розуміє, наскільки важлива робота дронів для піхоти.
Неодноразово бувало так, що підрозділ Батона розбивав ворожі колони ще на підході до наших позицій, зберігаючи життя своїх піхотинців.
А під час одного бойового виїзду Богдан отримав поранення - поруч вибухнув ворожий FPV-дрон. Боєць потрапив на лікування в шпиталь.
- Я приїхав у нашій фірмовій футболці 128 ОГШБр, - розповідає боєць. - Там недалеко був військовий навчальний центр, і хлопці періодично теж потрапляли на лікування - хто з ангіною, хто ще з чимось (не бойові поранення, а хвороби). Видно було, що молоді, зовсім «зелені». На перекурі вони звернули увагу на мою футболку й питають: «То ти зі 128 ОГШБр? Штурмовик?» -«Так, - відповідаю, - зі 128 ОГШБр, був штурмовиком». «Ого, - вигукує один. - Я теж хочу в 128 ОГШБр стати штурмовиком!» І я подивився на нього точно так, як колись ті поранені хлопці в Мукачевому на мене…
«Вважаю, що все зробив правильно!»
Однак Богдан не шкодує, що пішов у ЗСУ й обрав справжній бойовий підрозділ.
- Вважаю, що правильно тоді зробив - служив у штурмовій роті, поки вистачило здоров’я, - говорить чоловік. - І тут, у підрозділі БПЛА, мені теж пощастило з товаришами й командирами. Коли вперше прибув сюди й представився по статуту: «Солдат такий-то, прибув на нове місце служби…», командир «Ганс» відповів: «У нас так - ми живемо сім’єю, тут братерство, а не «статутщина». І хлопці прийняли мене дуже добре, ми всі близькі між собою. Але й своїх товаришів із піхоти не забуваю, хоча дуже важко згадувати загиблих…
У Богдана є дівчина з Сумщини, котра приїхала в зону бойових дій і зняла житло, щоб бути ближче й періодично бачитися. Пара незабаром планує одружитися, а далі - стати батьками. У бійця також є син від першого шлюбу, котрий зараз із матір’ю за кордоном, але постійно на зв’язку з батьком. «Я воюю за своїх рідних, а також за всіх дітей, яким тут жити. Щоб потім, після всього, мені не було соромно перед ними!» - каже наш земляк.
Щоб дізнатися більше про можливості служби та стати частиною легендарної 128 ОГШБр - телефонуйте за номером +380 50 665 6700.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
