Репресоване кохання: погляд у минуле

Про «польську операцію» НКВС і щемливу історію однієї української родини

ПІД час політичних репресій 1937-1938 років (Великий терор) в СРСР було проведено «польську операцію». Тоді відповідно до наказу НКВС СРСР №00485 від 11 серпня 1937 р. репресій зазнали громадяни СРСР польської національності. В результаті операції із серпня 1937-го по вересень 1938-го було розстріляно 111 091 етнічного поляка, у тому числі по Україні 47 327 людей.

Сумчанин Ігор Сокур довгі роки не знав про те, що в історії його сім’ї є таємна сторінка, яка по-в’язана з давніми подіями.

	Справа Ястрежемського

- Моя мама Людмила Іванівна Грекова народилася у 1916 році в сибірському глухому містечку Бо-дайбо, де мій дід та її батько перебував у засланні за свою революційну діяльність. Дід мій за національністю грек із феодосійських греків, де діаспора існувала з давніх давен. У Феодосії він почав займатися революційною діяльністю, там же був заарештований та засланий. На засланні познайомився з місцевою дівчиною з родини старовірів. Вони одружилися. Після Жовтневої революції родина Грекових переїхала жити до Сум. Тут мама закінчила технікум цукрової промисловості. Працювала технологом хімічної лабораторії на хлібозаводі №2. Мої батьки одружилися у 1949 році. Але в мене ще був старший брат Олег, який мав прізвище Греков. Він народився у 1938 році. Помер у 2001-му.

Про його батька я нічого не знав. Лише те, що він був поляком. Мама якось розповіла, що прийшли одного разу люди додому, заарештували його і більше він ніколи не повернувся. Це був 1937 рік, - розповідає Ігор Сокур.

Дослідити цю історію взялася сумська краєзнавиця Олена ПРИЙМАЧ.

- Від початку взагалі ніякої інформації про цю людину у нас не було, крім того, що по-батькові Олега було Стефанович. Але пізніше Ігор Сокур зв’язався з ріднею по брату і дізнався, що ймовірного батька звали Ястрежемський Стефан Августович. Згідно з електронною базою «Національний банк репресованих» такий чоловік був репресований у 1937 році, але він проживав у Вінницькій області. Яким чином Людмила Грекова та Стефан Ястрежемський могли бу-ти пов’язані, треба було досліди-ти, - розповіла Олена Приймач.

Цифрову копію справи на С. А. Ястрежемського дослідниця отримала з Державного архіву Він-ницької області.

За що розстріляли Стефана

Ястрежемський Стефан Авгус-тович народився 23 грудня 1906 року у с. Бирлівка Бершадського повіту Подільської губернії (пізніше Вінницька область) у родині збіднілого польського шляхтича, який працював управителем маєтку поміщика Собанського.

На момент арешту в 1937 р. Сте-фан працював начальником електростанції на цукровому заводі у с. Ободівка. Заарештований 19 листопада 1937 р. У постанові про арешт вказано, що «Ястрежемсь-кий - контрреволюційно налаштований поляк-націоналіст, у 1925 році завербований у польську контрреволюційну шпигунську організацію, за завданням якої він збирав шпигунську інформацію та займався шкідництвом на виробництві».

	Акт про розстріл

У справі міститься єдиний протокол про допит від 2 грудня. Слідчий - молодший лейтенант держбезпеки Позняков. Ястре-жемський себе винним визнав: до шпигунської організації належав, про неї у НКВС не доніс. 3 грудня він власноруч написав зізнання, в якому зазначив, що спілкувався переважно з друзями-поляками, слухав польське радіо, листувався зі знайомим з Польщі Тарковсь-ким, який нібито завербував його до шпигунської організації. За шкідництво на виробництві був визнаний факт пожежі у кабінеті інженера цукрового заводу.

Співробітники Ястрежемського по цукровому заводу теж дали покази проти нього. Начальник автоколони Раков повідомив, що під час ремонту машин у 1934 році Ястре-жемський, який тоді працював автомеханіком, ремонтував так, що після ремонту в машинах плавилися підшипники та заїдали поршні. Шо-фер Сикирявський згадав, що під час проведення зборів у клубі цукрового заводу вимикали електрику через перенавантаження електромережі, а ще Ястрежемський часто слухав польське радіо, за що мав догану від керівництва. Контролер Сафронович, який знав Стефана

з малих років, заявив, що Ястрежемський «намагався вивести з ладу цукровий завод шляхом підпалу в кабінеті головного інженера Сандлера». Слюсар Городецький розповів подробиці підпалу: «Сандлер довірив його кабінет та пішов, а Ястрежемський ремонтував телефонний апарат і після ремонту пі-шов. Але залишив увімкненим електрообігрівач, який загорівся». Втім, пожежа була вчасно ліквідована.

Матеріали на Ястрежемського та ще кількох десятків поляків з Вінниччини були після нетривалого слідства відправлені обласним НКВС до Москви. Подальшу долю людей вирішувала так звана «двійка». Позасудове винесення вироків у рамках національних операцій (крім польської були німецька, латиська, грецька, чеська й інші) передбачало наступну процедуру. Списки на осіб, які були віднесені в ході слідства до І категорії (яких варто було засудити до розстрілу) та ІІ категорії (ув’язнити), подавалися від обласних управлінь НКВС у формі альбомів (списки та короткі висновки у справах) до столиці СРСР. Там рішення  виносили дві особи (звідси назва «двійка»): народний комісар внутрішніх справ СРСР Єжов та прокурор СРСР Вишинський. Вони підписували надані списки і цим затверджували вирок.

	Людмила Сокур

Протокол №584, в якому до розстрілу засудили 113 поляків з Вінниччини, був підписаний 20 грудня 1937 року. Прізвище Ястре-жемського там останнє, 113-те.

Після отримання з Москви звістки про винесений вирок його мали виконати негайно. Стефана Ястрежемського разом із сімнадцятьма іншими засудженими було розстріляно 9 січня 1938 року опівночі. Вирок виконав комендант Вінницького управління НКВС Бельський.

Реабілітували Ястрежемського у 1989 році. Тоді, через п’ятдесят років після подій, остаточно реабілітували всіх неправомірно засуджених. Згідно з довідкою сільради с. Ободівка, на той момент ніхто з родичів Ястрежемського на території села не проживав.

Батько Олега

То яким боком Стефан Ястре-жемський був до Олега Грекова?

- З Державного архіву Сумської області я отримала цифрову копію запису про народження Олега Грекова, - розповідає Олена Приймач. - Він народився 7 березня 1938 року у Сумах. Мати Люд-мила Іванівна Грекова, 21 рік. У графі «батько» нічого вказано, крім імені Стефан. А на звороті аркушу в двох реченнях постала вся історія та розгадка.

Заявником про народження Олега був дід Іван Кирилович Греков. Він приніс до міського відділу ДРАЦС свідоцтво про народження Людмили Грекової та довідку з по-логового будинку про народження нею дитини. У графі «місце роботи» матері вказано: змінний хімік у Обо-дівському цукровому комбінаті. От-же, події розвивалися, скоріше за все, наступним чином. Після закінчення технікуму цукрової промисловості в Сумах Людмила, ймовірно, отримала призначення на роботу в Ободівку, на цукровий завод. Там вона познайомилася зі Стефа-ном і вони побралися. Коли його заарештували, вона поїхала в Суми до батька, де народила дитину. Щоб захистити доньку й онука, які могли серйозно постраждати як «члени сім’ї зрадника Батьківщи-ни», старий революціонер пішов на підлог: приховав факт її одруження з С. Ястрежемським. Син Олег був записаний на дівоче прізвище матері - Греков, а вона стала матір’ю-одиначкою.

	Олег Греков у півтора роки

Все життя Людмила приховувала факт першого шлюбу. Навіть про своє перебування на Вінниччині не розповідала. Цим пояснюється і те, чому жінка довго відкладала особисте життя на потім. До 1956 року, коли почалися процеси реабілітації по засуджених у 1937-1938 роках, рідні нічого не знали про долю репресованих. Як Ястрежемська вона була офіційно одружена. А можливо, Людмила таки очікувала, що Стефан може повернутися. Цього вже ніхто не взнає.

Як отримала актовий запис про народження Олега Грекова, я повернулася до справи Стефана і ретельно, сторінка за сторінкою перечитала усе. Остан-ній папірець, на який я не звернула спочатку уваги, - та сама довідка з Ободівської сільради у 1989 році. Де вказана дружина Людмила Іва-нівна Ястрежемська. Ну, що скажеш: треба ретельно вивчати документи, - підсумовує дослідниця.

З Олександром Со-куром, батьком Ігоря, Людмила побралася у 1949 р. Во-ни прожили разом щасливе життя. Олександр був фронтовик Другої світової, мав поранення. Помер у 1986 р. Людмила Іванівна Сокур (Грекова) прожила 93 роки, по-мерла у 2008-му. Вона мешкала в однокімнатній квартирі, яку отримав ще її чоловік - ветеран війни.

У Олега Грекова в шлюбі народилися два сина: Олег та Олек-сандр. Онуки Стефана. Польської рідні ніхто з них не знає.

На згадку про щастя

Для Ігоря Сокура інформація про те, що його мати в молодості жила та працювала у Вінницькій об-ласті, була повною несподіванкою. Він думав, що все відбулося тут, на Сумщині. На старій потрісканій світлині, яку він знав з дитинства, але ні-коли не звертав уваги на зворотній напис, застигли три молоді жінки, які перед тим гралися у сніжки. Об-сипані снігом, вони щасливо посміхаються невідомому фотографу.

- З дитинства пам’ятаю це фото. Мама (вона у центрі) з подругами. Але ніколи не звертав уваги на підпис на звороті: «12 лютого 1937 року, Ободівка». Припускаю, що одна з дівчат, та, що зліва, могла бути сестрою Стефана. А фотографував він. Кому б ще так відкрито могли посміхатися дівчата? - розмірковує Ігор.

Молоді та щасливі, вони посміхаються невідомому фотографу. Пев-ні, що попереду у них гарне життя: робота, сім’я, кохання - звичайні мрії таких молодих та щасливих. А як воно склалося насправді, ми вже знаємо: біль, страх, втрата, невідомість до кінця. Але нехай ця розповідь скінчиться саме цією світлиною. На згадку про таке коротке, але все-таки щастя.

Настя Макаренко

Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook

п»ї

Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня

Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...

UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині

Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...

Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.

Ukr.net – новини провідних компаній