На таких, як «Прораб», тримаються наші рубежі!
Історія сумського будівельника – нині бойового командира механізованої роти 158 ОМБр
ПОЧАТОК повномасш-табного вторгнення для багатьох сумчан став відправною точкою для того, щоб згуртуватися та протистояти російській на-валі. Біль, розпач, гнів переросли в спротив. Хтось партизанив, волонтерив… До лав захисників стали добровольці, які залишили свою роботу, дім, родину, аби боронити рідну землю.
Серед них - Олександр Гай-дабрус (позивний «Прораб»). Тоді чоловік не роздумуючи пішов до військомату. Та з мобілізацією відразу не склалося. Тож свій запал сумчанин спрямував на допомогу захисту рідного міста, яке понад місяць знаходилося в облозі. Завж-
ди був там, де потрібно. До-помагав на блокпостах, підтримував хлопців продуктами,
займався волонтерством. Дру-жина Тетяна теж не стояла осторонь - плела маскувальні сітки…
Нині Олександр на посаді командира механізованої роти 158 ОМБр ще з початку літа знаходиться на бойових позиціях на Курському напрямку, де разом із хлопцями з усієї України утримує рубежі Сум-щини. На їх рахунку - бої за Андріївку, Кіндратівку, Степ-не… По суті, чоловік боронить рідні Суми. За цей довгий час перебування на передовій чо-ловік лише декілька разів відвідав рідну домівку, де на нього завжди чекають дружина та 15-річний син Нікіта. «Там не має вихідних, - зізнається командир. - Немає коли - робота триває цілодобово…»
- Олександр із тих, хто ви-різняється своєю відповідальністю та мужністю, - зазначає заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу 158 ОМБр Сергій Гаранька. - Він у бригаді ще з початку її формування - у лютому буде два роки. Спо-чатку був командиром взводу, тепер у його підпорядкуванні понад сотня бійців. Для них командир - товариш, наставник. Глиба, на якій тримається усе! Адже там, де хлопці, - справжня війна. Вона поряд, неподалік Сум. У лютому 2022-го багато хто говорив, що якщо війна дійде до міста, то стане на його захист. Однак бачимо зовсім іншу паралельну реальність: Суми, де звичним життям живуть цивільні чоловіки, та фронт за декілька кілометрів, який тримають такі, як Саша. Та все ж без підтримки та поповнення хлопцям дуже важко вистояти…
Від виконроба – до «Прораба»
Олександру Гайдабрусу - 39 років, він родом із Сум. В цивільному житті отримав де-кілька фахових освіт. Працю-вав геодезистом, інженером-будівельником. Будував у столиці котеджні містечка, також - мости, дороги. Війна чоловіка застала в Сумах, де він працював виконробом на одному із будівельних підприємств.
- Тоді десь до 8-ї ранку я не міг усвідомити, що таке може статися, - згадує Олександр. - Та коли колони росіян поповзли по місту, відразу вирішив, що треба ставати на захист. Дізнався, де локація воєнкомату, пішов туди записатися. Тоді сказали, що в непідготовлених немає потреби. Згодом пішов знову, записали «на олівець». Були якісь проблеми з документами - і нарешті, через деякий час, все уладналося.
Спочатку в навчальному центрі пройшов базову загальновійськову підготовку, після у Львівській академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Са-гайдачного - підготовчі курси молодшого лейтенанта на ко-мандира взводу. По розподілу потрапив у новостворену 158 ОМБр. А вже з червня 2025 року по бойовому розпорядженню ми працюємо на Кур-ському напрямку.
 |
|
|
 |
|
|
Люди різні,як і в цивільному житті
Налагодити роботу з бійцями, як зізнається Олександр, було не важко. «Всі хлопці - різні, як і люди в цивільному житті, - говорить командир. - У мене й раніше було у підпорядкуванні по 70, а то й 200 людей. На війні у кожного свої завдання - як і на будівництві. Від-даються накази, ставляться задачі. Звісно, вони бойові. Все треба контролювати, до кожного бійця свій підхід. Всі хлопці в основному ж з цивільного життя. Тільки деякі мали бойовий досвід…»
Командний пункт від «нуля» знаходиться на відстані до 2 км. Аби мінімізувати втрати - заводиться по декілька бійців. Ко-мандир «вживу» вибирає по-зиції. Поступово відбувається накопичення. Потому - виставляється рубіж. Все відбувається під чітким контролем та за участі командира. «Головний ворог - паніка, - зазначає Олександр Гайдабрус. - У зоні постійного коригування вогню - це синонім смерті. Когось треба заспокоїти, комусь дохідливо пояснити. Декого - відповідно навичок чи досвіду - перевести на іншу посаду, де людина точно себе проявить і буде корисною. Хлопці непогані - справляємося. Хоча важко їм, але ж - війна. Стріляти є чим. Із забезпеченням теж все добре».
Робота на рубежі, звісно, тяжка. Та й умови не з домашніх. Холопці живуть у бліндажах - про суті в землянці, де нині зараз холодно і сиро. Запалити багаття - зась: ворог відразу «накриє». Влітку - спе-ка, тож провіанта та іншого забезпечення намагаються за-кинути «дронами» по максимуму. Заміна особового складу - залежно від ситуації.
А ще - постійні прильоти ФПВішкок, вилазки та атаки «сусідів», зміна позицій… «Во-рог підготовлений, озброєний, теж тримає нашу сторону під контролем. Та все ж наші хлопці краще виконують свої бойові задачі», - зізнається Олек-сандр.
Порятунок під обстрілами
Попри те, що у бойового ко-мандира чимало чеснот, важливою є його людяність та турбота про особовий склад, за-значає Сергій Гаранька. «Хочу на цьому окремо наголосити, - продовжує заступник командира батальйону. - Обов’язків в Олександра дуже багато. По-чинаючи із звичайної людської підтримки, забезпечення і за-кінчуючи координацією бою. Але це не той бій, як ми звикли бачити у фільмах про другу світову. Це зовсім інша війна, більш технічна (ФПВішки, розвідувальні літальні апарати то-що). Йде постійне «просочування» невеликих груп ворога. Тож завдання підопічних Олек-сандра - утримати рубіж оборони.
Коли хлопці на позиціях, а йде захід противника, то Олек-сандр ними управляє. Як то кажуть, веде по «радійці», відслідковуючи ситуацію на моніторі. Хлопці близько майже нічого не бачать, особливо якщо це ранок чи пізній вечір. Тож командир завжди на чеку, у фокусі уваги, без його пильності було б важко, хоча він і знаходиться на відстані».
Одного разу, як пригадує Сергій Гаранька, коли група за-ходила на бойові позиції, ворог відкрив вогонь. Під час артилерійського обстрілу два бійці загинули, були й поранені. У решти військовослужбовців ви-никло заціпеніння, із якого їх потрібно було вивести, аби ще не сталося втрат. «Олександр тоді зірвався з місця, за 6 кілометрів приїхав туди, де було гаряче. Сам під обстрілами та постійними польотами ФПВі-шок, ризикуючи своїм життям, забрав та вивіз 200-х та поранених, тим самим зберіг особовий склад. А ще - привів до тя-ми інших хлопців, аби вони не втрачали бойовий дух».
Командир механізованої роти 158 ОМБр Олександр Гайда-брус має грамоти та подяки від командира військової частини, також нагороджений Почесною відзнакою Сумської місь-кої ради «За заслуги перед містом».
Ірина Чирченко
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
