Смаколики від Марії з Великої Писарівки
Наша землячка на Західній Україні продовжує волонтерити й підтримувати ЗСУ
МЕШКАНКА Великої Писарівки евакуювалася до Західної Ук-раїни і дарує гастрономічну насолоду всім бажаючим. Виготовляє на замовлення, але в основному безкоштовно, в межах волонтерських проєктів. Ось така вона - Марія Борода!
Після повномасштабного вторгнення родина Марії потерпала від ворога, як і всі інші мешканці прикордонної Великописа-рівської громади. А коли снаряд прилетів прямо на подвір’я, довелося евакуюватися. В родині - двійко маленьких діточок (сину на той момент було п’ять років, а донечці - усього рік).
- Залишатися вдома з дітьми було дуже нерозумно, адже, окрім того, що це великий ризик для їх життя, так ще й дитинство в них відібрати! - розповідає Марія про прийняття важливого рішення навесні 2022 року. - То-му ми виїхали в нікуди, головне - подалі від тих жахіть, що коїлися в Великій Писарівці. Заїхали аж на Західну Україну. Населений пункт, де зупинилися, обрали навмання, аби там можна було спокійно жити. Так ми опинилися в невеличному містечку Воло-чиськ Хмельницької області.
З чистого аркушу
На 2015 рік у Волочиську мешкало майже 19 тисяч населення. Зі слів Марії Бороди, навесні 2024 року в місті було офіційно зареєстровано 1500 переселенців.
- Ми одразу почали шукати роботу, житло, школу для сина, - каже Марія. - Я влаштувалася комерційним агентом на «Укрза-лізницю». Взагалі після школи я закінчила Харківський національний університет міського господарства ім. Бекетова за спеціальністю «Екологія та ра-ціональне природокористування». Чоловік також працевлаштувався, дітей віддали до садочка. Донечці на той момент не було й двох років, але вона сама попросилася в садок, тож оформили і її. Житло орендували, почали звикати до нових умов.
Без хобі - ніяк!
Вдома в Великій Писарівці Марія займалася випічкою різних кондитерських десертів, які ви-готовляла на замовлення. А в евакуації все значно складніше: тут потрібні не стихійні підробітки від замовлення до замовлення, а повноцінна робота зі стабільним доходом. Та, на жаль, посада комерційного агента «Укрзалізниці» цю потребу хоч і закривала, але приносила більше мінусів, ніж плюсів.
Рятувало заняття улюбленою справою - випікання смаколиків. Але через офіційну роботу з чітким графіком у Марії не залишалося часу на хобі, і це дуже гнітило. Не було життєвих сил, щоб існувати далі. Аби остаточно не впасти в депресію, жінка покинула роботу і віддалася хобі.
- На «Укрзалізниці» робота була на мінімальну зарплату, але мегавідповідальна, - розповідає переселенка. - Моїм завданням було паркування вантажних по-тягів, складання договорів з міжнародними компаніями тощо. І я не встигала відвезти випічку, виготовлену на замовлення, бо ще займаюся й доставкою. Тут потяг, а тут торт везти! І я увесь день мріяла, коли ж уже піду з кабінету додому і спокійно собі пектиму!
Далі від війни - жорсткіша конкуренція
Безболісно звільнившись із «Укрзалізниці», Марія змінила робочий офіс на домашню кухню. Вирішила відновити кулінарну справу, якою так успішно займалася в Великій Писарівці. Опублікувала оголошення в соцмережах, що приймає замовлення на випічку, і почала очікувати клієнтів.
Та, на жаль, у тиловому населеному пункті, де вирує бурхливе життя з офлайн-навчанням, розвагами та святами, конкуренція виявилася доволі високою, і розпочати власну справу тут важко.
- Тут на кожному кроці - кав’ярні та пекарні зі смаколиками, - каже Марія. - Нічого екс-клюзивного я людям запропонувати не можу, адже кулінарна ніша заповнена й без мене. Та навіть якщо й траплялося якесь замовлення, то ніякого заробітку з нього я не мала. На торті виручка виходить 500 гривень, але якщо його робити з декором та іншими прикрасами, то взагалі нічого не залишається. В мене опустилися руки. Тому, раз не вийшло перетворити хобі на за-робіток, вирішила присвятити себе волонтерству: бути корисною людям безкоштовно!
Поринула в волонтерство
Все почалося з того, що організатори першого в Волочиську ярмарку-виставки «Сплетіння та-лантів» побачили в Інстаграмі роботи Марії, запросили її взяти участь. А далі почали запрошувати переселенку на інші благодійні заходи - з новими порціями смаколиків.
 |
|
|
 |
|
|
І вона з задоволенням пекла. Вже скоро волонтерство настільки поглинуло жінку, що це стало основною її діяльністю: сама пече, сама торгує, сама гроші на ЗСУ перераховує, сама й майстер-класи проводить з розпису пряників тощо.
Марія не просто випікає те, що вміє, або ж те, рецепти чого знайде в відкритому доступі в Інтернеті. Вона постійно вдосконалюється та підвищує рівень свого кулінарного розвитку. Зна-чущою подією для неї стали курси від відомої кондитерки Євгенії Періг, які проходили у Львові. Щоправда, за ці курси Марії довелося заплатити самій - 13 тисяч гривень. Але на це коштів не шкода!
Пізніше переселенка виграла грант на кондитерські курси, які оплатив благодійний фонд. А потім цей же БФ подарував Марії морозилку та кухонний комбайн. Ще через деякий час - сушарку для пастили та принтер для харчового друку. В знак подяки Марія приготувала благодійникам чизкейк до чаю, і їхні менеджери пізніше сказали, що, навіть не любивши солодкого, з’їли чизкейк! Як вона стверджує, благодійники все це зробили, тому що помітили в ній потенціал розвитку кондитерського бізнесу. Але поки з бізнесом не виходить, жінка відточує майстерність у волонтерських заходах.
- Я пішла волонтерити в Раду з питань ВПО в Волочиську, а згодом поринула в волонтерство з головою, - ділиться Марія. - Мене дуже підтримує моя родина, ма-ма з бабусею спеціально приїздять з Охтирки до Волочиська за 1000 км, щоб мені допомогти. Поки я навчаюся на курсах та займаюся волонтерством, вони займаються моїми дітьми, миють посуд після випічки, а також після ярмарків, закуповують продукти тощо.
Влітку волонтерські заходи проходили щодня. Як для дітей, так і для дорослих. Марія на них проводила майстер-класи з розпису пряників. А ще - для щоденних ярмарків випікає торти, сирники, чизкейки та розвозить цю продукцію по магазинах. Місцеві волонтери домовилися з власниками торговельних точок про продаж випічки та збір коштів для ЗСУ. Тож тепер у Марії з’явилися нові добровільні обов’язки.
Восени та взимку навантаження на Марію збільшується. На-приклад, 29 листопада вона пекла 100 штук пряників для майстер-класу. А вже 3 грудня - знову стояла цілодобово біля плити, випікаючи нову партію пряників кількістю 100 штук для дітей військових.
- Це все я роблю безкоштовно, на благодійній основі, - за-значає Марія. - Попросив місцевий депутат, щоправда, продукти приніс. Ну, як я йому відмовлю, якщо я вже два роки печу місцевій владі на всі великі свята! От і зараз, сотню пряників напекла, майстер-клас провела, ще два попереду. А я вже сьогодні не маю сил. Повністю виснажена. За дві доби лише дві години поспала і взагалі нічого не їла. А завтра знову їхати волонтерити. Хочеться порадувати діток, тому вирішила пекти імбирно-медові пряники для розмалювання. Вже випекла близько 500 штук, провела купу майстер-класів.
На наше запитання, а як реагують свої діти на те, що мама постійно зайнята чужими, Марія відповіла, що й сама розуміє, що волонтерство затягнуло її вже занадто, та в той же час каже собі: «Якщо не я, то хто?!»
- Мій син якось сказав, що вдома в Великій Писарівці він торти їв часто, а тепер - зрідка, бо печу тільки для ярмарків і на замовлення, - зізнається співрозмовниця. - Замовлень зараз ста-ло значно менше, бо продукти подорожчали, і в людей немає можливості купувати ті зефірки чи пряники.
Відчуття провини не дає права на відпочинок
Попри величезне навантаження з випіканням кондитерських виробів, їх розвезенням по магазинах, проведенням майстерок та іншими обов’язками на добровільних засадах, якими Марія зайнята цілодобово, вона взяла на себе ще й важку фізичну роботу з фасування продуктових наборів у холодному приміщенні та видачу їх внутрішньо переміщеним особам. Звісно ж, це аж ніяк не жіноча справа. Але Марія - безвідмовна.
- У неділю хочеться приділити час сину й доньці, але не вийде - треба бігти до волонтерського осередку, розвантажувати ящи-ки, фасувати продуктові набори для ВПО, - продовжує героїня статті. - Бо як я можу відпочивати, коли Рада волонтерів попросила мене видати гуманітарні набори? Це дуже важко, звісно ж! Минулого разу я фасувала 400 наборів, спину зірвала. Але не піти не можу. В мене відчуття провини, коли кличуть допомогти, а я буду відпочивати!
Хочеться додому
Марія з родиною в евакуації з весни 2022 року. Все тут начебто в них добре. Синочок Кіріл хо-дить до школи, в нормальний, світлий, просторий клас із вікнами, а не підвал. Донечка відвідує дитячий садочок. Про таке дитинство мріють сотні українських мешканців прикордонних громад, позбавлені цих базових речей. Але, з іншого боку, ті дітки - вдома. І Кіріл також хоче додому. Постійно про це каже мамі. А от маленька Вікуся вже й не пам’ятає рідної Великої Пи-сарівки...
Навесні 2024 року до Хмель-ниччини переїхали й батьки чо-ловіка Марії. Їх великописарівський будинок зруйнував ворог. А нещодавно російські військові пошкодили й житло, в якому мешкає рідна тітка Марії з дітьми. Дядько ж нашої героїні, який замінив їй батька, зник безвісти на війні.
Проте ми щиро віримо в те, що війна закінчиться і після перемоги всі повернуться до своїх рідних домівок! І наша неймовірна Марія Борода пектиме смаколики для своїх земляків. На своїй затишній домашній кухні.
Оксана Ковальова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
