П’ять місяців у полоні: звільнена з Оленівки глухівчанка розповіла про перебування в російській неволі
НОВИНА про те, що 17 жовтня відбувся обмін полоненими і на територію України повернулися 108 жінок, облетіла весь світ. Серед звільнених були й дві мешканки Сумщини: одна з Глухова, друга - з Кролевеччини.
 |
|
|
 |
|
|
Ми зв’язалися з 26-річною глухівчанкою Олександрою Крученко, познайомилися з нею ближче і поговорили, звісно, й про жахливий період неволі.
Виявляється, після закінчення медичного училища ще в 2016 році дівчина присвятила себе захисту держави. Спочатку в складі Сумського прикордонного загону служила медиком на ВПС «Зернове», а пізніше її перевели на Донеччину - інспектором-фельдшером.
Повномасштабне вторгнення застало Олександру в Маріуполі: Саша несла службу в торговельному порту. Якраз 23-24 лютого була її зміна. Звідти в той же день зі співслуживцями вони переїхали на завод «Азовмаш», де пробули до 13 березня. А потім із бригадою морської піхоти вирушили на прорив до «Азовсталі».
«Прорив - це коли все місто опинилося в кільці - в оточенні ворога, і необхідно пробиратися не-відомими шляхами під обстрілами, - розповідає глухівчанка. - На «Азовсталі» ми перебували до тих пір, поки 17 травня не відбулася евакуація з подальшим обміном за наказом командування».
Бункер
Більше двох місяців, з 13 березня до 17 травня, Олександра в числі прикордонників, нац-гвардійців та правоохоронців (усього майже 300 осіб, з яких лише три жінки, решта - чоловіки) знаходилася в підвалі. Це було глибоке приміщення, не придатне, щоб там жити, тому довелося його хоч якось пристосовувати. «Ліжка зліпили з чого тільки могли, їли коржики з борошна, яке хлопці десь роздобували, - згадує жахіття підземелля Олександра. - А милися як прийдеться».
17 травня ніхто нікому нічого не пояснював, сказали лише одне: це наказ і він не обговорюється. Та всі і так розуміли, що це - єдиний шанс залишитися живими, бо подальше перебування в бункері означало вірну загибель.
Полон
З підвалу виходили групами і йшли на міст, де їх чекали російські солдати і направляли до автобусу. Потім відвезли до Оленівки і розселили в СІЗО. В камерах перебувало до 30 осіб віком від 18 до 60 років.
«Умови - жахливі, та мене це не лякало, - каже Саша. - Я жодного разу навіть не заплакала. Хоча мої співкамерниці поводилися по-різному: в кожної свій характер. Хтось проявляв емоції, не витримував і зривався. Але в цілому всі трималися. Адже ми - жінки!»
Зі слів Олександри, в Оленів-ському полоні знаходилося приблизно три тисячі тих, хто в погонах, і цивільних. Перебування в полоні обмежувало пересування, тобто - звичайна тюрма. Щодо тортур, то фізичних знущань по відношенню до Олександри не застосовували, насильницьких дій не було. Щоправда, тиснули психологічно: викликали на допити і наполягали на зміні громадянства, казали, що Сумщина буде росій-ською. Та молода жінка чітко стояла на своїй позиції і вірила, що її рідна земля, як і вся Батьківщина, залишиться українською.
Взагалі на утримання в неволі Олександра не нарікає. «Не по-сміхалися, але й не били», - так вона характеризує ставлення ро-сійських інспекторів до полонянок.
Годували не дуже, але й голодом не морили. В меню були каші (ячка, перловка, пшоно), а також варена курка. Хто мав бажання - міг долучитися до роботи на городі та кухні. Глухівчанці запропонували консервувати помідори, які там вирощували, і вона погодилася. Працювати доводилося під відкритим небом - імпровізована кухня була розташована у дворі. Зі слів Олександри, вона чітко розуміла, що готує для своїх побратимів, які перебувають тут, тому і намагалася, щоб у кожного в тарілці були томати!
Та все ж таки, незважаючи на більш-менш задовільне харчування, всі полонені втратили у вазі. Саша схудла на 10 кг.
В Оленівці прикордонниця була з 17 травня до 1 жовтня. Чим рятувала свою психіку від важких думок та нервових зривів? Каже, що наглядачі давали жінкам у камеру книжки. Переважно - класичну літературу та вірші. Що цікаво, серед поетів були й українські автори.
Материнська молитва
Важко собі навіть уявити, що пережили за ці п’ять місяців батьки дівчини Сергій та Світлана, у яких Сашунєчка (як вони її лагідно називають) - єдина донька!
Мама писала листи по різним інстанціям, їздила на мітинг з приводу звільнення, а головне - щиро молилася, просячи у Бога повернення дитини живою.
За ці довгі місяці пані Світлана з чоловіком отримали лише дві вісточки від доньки. Обидва рази полоненим дали зателефонувати зі своїх телефонів. Розмови тривали близько хвилини - цього було достатньо, аби сказати найголовніше: живі, здорові, усіх любимо та хочемо додому...
Коли в слухавці Світлани пролунав довгоочікуваний голос Саші: «Мамо, я вдома!» - жінка не могла в це повірити. Вона впевнена, що це Господь почув її молитви! Нарешті донечка в числі 108 жінок звільнена з полону!
Обмін
Олександра Крученко розповідає, що ні вона, ні інші бранці навіть не здогадувалися про те, що готується обмін. 1 жовтня полонених з Оленівки повезли у Воронізьку область, потім - у Таганрог. Після того - до Криму. А звідти вже в Україну. Про те, що звільнена з полону, глухівчанка дізналася, вже коли її обміняли і вона ступила на українську землю.
Зараз вона проходить обстеження та реабітілацію в столичному шпиталі. Поруч із нею знаходяться найрідніші - мама і тато, які просто не можуть повірити в те, що родина воз’єдналася, і з їх дитиною все в порядку.
Службу продовжить
Чи повернеться Саша до лав захисників вітчизни? Звісно! Адже вона - не лише прикордонниця, а ще й медик. Зараз її знання з надання першої медичної допомоги вкрай необхідні, і дівчина не може лишити країну без свого професійного внеску в Перемогу!
Оксана Ковальова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Таких людей - одиниці: сумчанка декілька років допомагає Сумському товариству захисту тварин
НАША прекрасна колега, чудовий журналіст і бізнес-вумен Олена Вовченко ще й дуже чуйна людина, що любить братів наших менших і допомагає їм всім, чим тільки може!
Сумське товариство захисту тварин похвалилося своєю «супергероїнею»: «Олена вже де-кілька років двічі на тиждень приходить... 
Туфлі на низькому каблуку: елегантність, яку зручно носити щодня
Не кожна пара туфель має вимагати особливої нагоди. Іноді найцінніше взуття в гардеробі - це саме те, яке виглядає акуратно, додає образу жіночності, але не змушує рахувати кроки до кінця дня. Туфлі на низькому каблуку добре підходять для міста...
UPG продовжує розширювати мережу: чергова АЗС розпочала роботу на Сумщині
Мережа АЗС UPG надалі розвиває автозаправну інфраструктуру Сумщини, інвестуючи у її відновлення. Компанія відкрила ще одну АЗС в місті. Нова станція вже працює за адресою: м. Суми, просп. Лушпи 6/2 Станція пройшла технічну підготовку перед запуском: очищення резервуарів, оновлення обладнання та перевірку точності наливу...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
