Режисер Роман Козак хоче поставити на сумській сцені «Вестсайдську історію»
До початку вистави «Пер Гюнт» залишається менше години. Разом із режисером-постановником цього дійства Романом Козаком ми сидимо в одній із акторських гримерок і розмовляємо про театр.
Щоразу до приміщення забігають заклопотані співро-бітники з різними поточними справами, і Роман миттєво роздає їм низку колежанських порад. Одна з найбільших турбот - як краще розмістити камери столичних телевізій-ників, що цього ж вечора вестимуть пряму всеукраїнську трансляцію сценічної постановки щепкінців.
- Хвилюєшся? - запитую в Романа.
- Не зовсім, - відповідає він цілком впевнено. - У нас чудовий, професійний колектив, за який можна бути спокійним. Вистава виходить уже втретє. Деякі з попередніх помилок ми врахували. Тож я переконаний, що все буде чудово. (Наперед зауважу, що Роман виявився абсолютно правий. Спектакль завершився під бурхливі овації глядачів і викликав шалену хвилю захоплених емоцій. - О.К.)
З іншого боку, певне хвилювання все ж таки є, - продовжує Роман. - Бо, я вважаю, коли актор чи режисер зовсім ніяк не переживає перед виходом на сцену, тоді його можна вважати духовно напівживим.
- У давньоіндійському епосі існує одна відома притча. До старого мудреця прийшов молодий учень і запитав: «Гуру, життя - це сон?» - «Так, - відповів учитель, - життя - це сон, але сон реальний». Якщо перефразувати це запитання відносно театру, яку б від-повідь ти міг би дати в цьому сенсі?
- Театр - це, безумовно, сон. Адже глядач свідомо йде на те, щоб до деякої міри погодитись на перебування в стані реального сну і навіть обману. Водночас цей сон повинен залишити в його пам’яті дуже потужні емоції. І ці емоції мають бути не порожніми, а сповненими глибокого соціального змісту. Саме в цьому я бачу головну місію театру. Інакше для чого ж тоді він існує?
- Деякі сучасні теоретики культури стверджують, що головне завдання мистецтва - розважати публіку, дати їй відчуття естетичної насолоди та самозадоволення...
- Категорично не погоджуюсь із такою позицією. Безумовно, при постановці сценічного твору слід враховувати особливості сучасного мислення. Його потужну кліпову динаміку. Тому швидка зміна декорацій, гра акторських інтонацій, музичних тактів і таке інше мають відбуватись у досить жвавому темпоритмі. Але це не може слугувати самоціллю. Бо театр - це насамперед спілкування з актором, з його душевним і духовним станом, а не примітивний кон’юнктурний пошук голого епатажу.
- Існують різні погляди на режисерську професію. Якої думки про цю творчу іпостась режисер Роман Козак?
- Справді багато чого залежить від індивідуальності самої режисерської особистості. Скажімо, одні режисери більш схиляються до тематики самотності, іншим здається досить цікавою тема гостросоціальних викликів. Стосовно себе я можу зауважити, що ближче за все до мене проблематика особистості. А саме: хто така людина? Не загалом, а мається на увазі конкретна особа. Заради чого вона живе? До чого прагне? Саме в «Пер Гюнті» цей смисловий ряд, на мій погляд, виражений з максимальною потугою. Не випадково ця постановка мала ще одну паралельну назву - «Сповідь загубленого «Я». Адже одна з провідних ліній сюжету вистави - пошук головним героєм своєї самоідентифікації. І це з філософської точки зору дуже близько до мого бачення дійсності. Чудово, що сама творчість Ібсена, як і кожна справжня драматургія, дає досить тверде підґрунтя для таких міркувань.
- Мабуть, через це ти не зовсім прихильний до сучасного драматургічного матеріалу?
- До певної міри це справді так. Бо, на мій погляд, зараз відчутно не вистачає гарної драматургії. Мені надсилають багато п’єс сучасних авторів, однак, чесно кажучи, допоки я не знайшов серед них такого твору, який би схвилював мене до глибини душі.
- Більшість твоїх сценічних робіт мають досить масштабний характер. Зокрема, це помітно у виразних габаритних декораціях. Чи не варто було б піти дещо іншим шляхом, спростивши простір сцени лише до деяких матеріальних символів?
- Зрештою можна було б піти і цим шляхом. Однак, віддаючи перевагу великим формам, я як постановник вистави переслідую принаймні дві головні цілі. По-перше, цим самим враховуються потреби того самого кліпового мислення, яке характерне для сучасного глядача. Нагадаю: воно потребує динаміки, епатажу, яскравої картинки, яка могла б міцно утримувати глядацьку увагу від початку до кінця дійства. Це особливо необхідно для такої великої сцени, як наша, щепкінська. По-друге, габаритні декорації виконують надзвичайно суттєву смислову функцію. Вони матеріально і наочно уособлюють собою ту потугу зовнішніх обставин, з якими доводиться вести боротьбу головному героєві вистави. І це зайвий раз підкреслює весь глибинний драматизм ситуації.
- Театральні Суми повняться чутками, що ти працюєш над новим, дуже відповідальним творчим матеріалом. Йдеться про всесвітньовідомий мюзикл «Вестсайдська історія», який за популярністю посідає друге місце серед бродвейських музично-драматичних шоу. Чому ти зупинив свій вибір саме на цьому амбітному проекті?
- Останній мюзикл під назвою «Моя леді» поставлений на нашій сцені три роки тому. Тож навіть з точки зору репертуарної політики настав час для чергового оновлення. До того ж є бажання до певної міри бути першовідкривачем. Адже «Вестсайдська історія» жодного разу в світі не виходила українською мовою, а також ніколи до цього часу взагалі не була поставлена саме в Україні. Між іншим, «Сірано де Бержерак», який із успіхом зараз іде на сумській сцені, також вперше вийшов до глядача саме українською. Крім того, знаменитий бродвейський мюзикл - це осучаснений Шекспір зі своїми Ромео та Джульєттою. Він вщент наповнений яскравими пристрастями, неймовірними сюжетними ходами й несподіваними режисерськими рішеннями.
- Чи готова трупа до такого грандіозного сценічного вті-лення?
- У нас міцна професійна команда, яка ладна впоратись із будь-яким складним завданням. Я люблю цей колектив, хоча і тут, як і скрізь, не минається без поточних труднощів. Мені здається, все складеться на користь очікуваного успіху.
- Роман з театром триває?
- Так.
- Дякую, Романе!
Бесіду провів Олександр Кугук
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
