новини

В областной научной библиотеке - выставка свадебных веночков Сумщины ХХ века

19.05.2021 10:48

В экспозиции - реплики веночков, свадебные фотографии, небольшие ознакомительные тексты. Автор реплик - Анна Гавриленко. В создании выставки деятельное участие принимала ее сестра Виктория. Свою выставку они назвали «Коли ішли в квітках».

Анна Гавриленко родилась и выросла в с. Ямное Великописаревского района. Окончила СумГПУ им. Макаренко по специальности «Изобразительное, декоративное искусство, реставрация». В настоящее время работает ведущим методистом отдела нематериального наследия Сумского областного научно-методического центра культуры и искусств. Свадебные веночки - ее хобби. Мы попросили Анну рассказать о выставке подробней. Сестры предоставили развернутый ответ-статью. Ниже мы приводим ее с сокращениями.

«Це перша в місті Суми виставка реплік традиційних весільних віночків із різних сіл області. Джерелами для реплік слугували старі весільні фото з родинних архівів і приватних збірок, збережені автентичні весільні віночки та матеріали етнографічних досліджень. Загалом представлено вісім реплік віночків із Недригайлівщини, Роменщини, Великописарівщини, Охтирщини й ін. А ідея назви виставки виникла із розповіді, зафіксованої в етнографічній експедиції. Так, одна з мешканок Великописарівщини розповідала про власне весільне вбрання: «В такі года, як ми, ішли в квітках, усі в квітках». Представлені репліки повторюють віночки як початку ХХ століття, так і 1950-1960-х років.

Весільні віночки з різних районів Сумщини мають свої особливості. Ці святкові головні убори різняться конструкцією, матеріалом, техні-кою виконання елементів. Най-більш незвичними, на думку авторки реплік, є віночки з с. Ямне, що на Великописарівщині. Процес виготовлення такого віночка є доволі тривалим. Так, на створення триярусного вінка пішов майже місяць.

Весільний віночок у традиційній українській культурі є знаковим головним убором. Саме цей головний убір використовували дівчата на виданні. І обов’язково весільний вінок вдягала наречена. Віночок згадується і у весільних піснях, зафіксованих етнографами понад сто років тому: «Не йдіть, дружечки, тихо, / Крешіть підківками, / Світіте вінками, / Як небо зірками».

Традиційно весілля було останньою можливістю дівчини вдягти вінок. Побутував окремий весільний обряд, коли з нареченої, котру часто називали «молода», знімали віночок і пов’язували хустку. Це позначало її перехід зі статусу дівчини у статус жінки, молодиці. Одружена жінка більше не мала права вдягати віночок. Старожили одного з сіл на Буринщині розповідали про це так: «Молода здавала молодецтво в неділю. Свашки ізнімають вінок і запинають платок. Просто так: віночок ізняли, а платок запнули. І вже вона здала молодецтво, все».

Цей весільний момент також закладено у концепцію виставки: під кожен весільний віночок підкладена хустка. Така подача підкреслює особливу роль віночка у традиційному весільному обряді. Презентацію реплік доповнено весільними ретро-світлинами, текстами весільних пісень та фрагментами експедиційних записів, з якими також можна ознайомитися на виставці».

Владимир Калиниченко


Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:

💙Telegram

💛Facebook


п»ї