Сумському волонтерському рухові «МИ ТУТ» терміново потрібне нове приміщення
КОЛИ чоловіки воюють – жінки тримають тил! При цьому їм ще й вистачає часу допомагати хлопцям на фронті. Яскравий приклад – жінки-трудівниці волонтерського руху «МИ ТУТ», які, без перебільшення, своїми руками наближають нашу Перемогу.
Стрічка до стрічки, ниточка до ниточки - вони плетуть маскувальні сітки, костюми, накасники, «кікімори»… Окрім захисних обладунків, виготовляють такі потрібні домашні речі – подушки, килимки, сидушки, шиють постільні комплекти і навіть труси. Майстрині – звичайні сумські жінки, у багатьох із яких чоловіки, брати, зяті зараз на фронті, об’єдналися, щоби бути корисними.
Їх очільниця Лариса Гніденко, яку дівчата поправу називають мозковим центром, показує нам місце дислокації осередку, який вже понад три місяці знаходиться в приміщенні «Чарівного замку» в Сумах. «А знаєте, чому ми називаємося волонтерським рухом, а не центром чи фондом? - цікавиться пані Лариса. – Ми постійно рухаємося вперед та розвиваємося. Намагаємося підлаштуватися під потреби хлопців. Вони нам інколи «підкидають» такі завдання! Наприклад, виготовити маскувальне спорядження для автомату. Тож руки, матеріали та донати нам потрібні завжди! Чим більше людей долучиться – швидше настане Перемога!». Окрім постійного волонтерського «кістяка», який на трудовому фронті щодня, приходять і новенькі. Як ось дві жіночки з мікрорайону, які відгукнулися на запрошення про допомогу й вправляються в плетінні маскувальних сіток.
Основна частина бойової команди, розповідає Лариса, зустрілася ще на початку війни в одному з сумських храмів, де плели сітки. Там невеличке приміщення - поміщався лише один станок. А хотілося зробити набагато більше! «Ми розуміли, що треба розширятися, бо стало надходити дуже багато замовлень, - згадує жінка. – Треба «кікімору» - прибираємо сітку. Знадобилася сітка – відставляємо «кікімору»… Тож почали шукати приміщення. Я розуміла, що потрібен осередок у мікрорайоні, де може бути багато рук. Ось допомогли добрі люди – безкоштовно пустили у вільні приміщення «Чарівного замку».
Першим, хто зробив волонтеркам замовлення, був Андрій Авраменко - заступник командира та начальник штабу 15-го окремого стрілецького батальйону, який загинув 28 червня у Миропіллі. «Мені довелося брати учать в акції до Великодня «Передай смаколик воїну», які ми готували нашим сумським військовим, - згадує очільниця руху «МИ ТУТ». - Андрій забирав випечені паски та різні солодощі. Так і познайомилися. Замовлення ми виконали 27 числа, а наступного дня його не стало. Так і не встиг забрати сітки, «кікімори»… Дуже тяжко згадувати, адже для нас це була перша близька звістка про смерть, яка болить і донині».
Після цього волонтерки стали працювати з подвійним запалом – будь-які перепони у порівнянні з цією втратою (на жаль, і іншими) здавалися такими незначними.
«А може жилетки під броніки, щоб хлопцям було тепло?»
Приміщення, де жіночки працюють з кінця травня, умовно поділено на декілька цехів. В одному шиють, в інших – кроять, ріжуть смужки, розплітають трикотажний чи вовняний одяг на нитки, зберігають готові замовлення та готують передачі на передову…
Рідні сестри Ірина та Неля – неабиякі майстрині! Обидві працюють у швейному цеху, беруться навіть за незвичні замовлення бійців. «Я взагалі люблю шити, - розповідає пані Іра, яка за фахом інженер-технолог виробів зі шкіри. - Ще коли ми тільки починали, до нас звернулися хлопці, щоб ми щось додали до форми, аби це було схоже на «кікімору». Розпороли, де треба, вшили стрічки – вийшло! Потім вирішили удосконалити цей напрямок – стали виготовляти легенькі плащі-накидки на основі підкладкової сітки. Самі придумали форму й тепер шиємо. Потім справа дійшла до маскувальних «секретів» для зброї. В хід пустили відходи виробництва. Неля, в залежності від виду зброї – «прикрашала» її різної довжини смужками. Один хлопчик прийшов і замовив «ковдрочку», щоб заховати зброю. Як виявилося, вона потрібна для снайпера. Вчилися, як то кажуть, на ходу. Які вже тут лекала! Хіба знав раніше, що доведеться таким займатися? Буває, ніч не спиш – думаєш, що та як потрібно зробити».
- Коли нам принесли ситцю та постільної тканини – взялися шити наволочки, простирадла, підковдри, які передавали лікарням, що надавали допомогу пораненим, - додає пані Неля. – Працювали й вдома. Із матеріалів, які не підходять для плетіння сіток, - в’яжемо крючком килимки, сидушки, жилетки. Роботи вистачає усім.
Яна, в якої чоловік військовий, взагалі не вміла шити. Свого часу прийшла до «Чарівного замку» зробити для чоловіка замовлення та й лишилася волонтерити. Науку шиття вже освоїла на відмінно, навіть купила собі швейну машинку. А ще молода жінка вишиває прапори для наших бригад – нитками та стрічками.
Доки ми спілкувалися зі швачками – до волонтерського осередку завітала жіночка, яка запропонувала принести кашемірової тканини. Майстрині відразу придумали їй застосування – пошити жилетки під броніки, щоб бійці не мерзли, адже скоро стане зовсім холодно.
«Просто дівчинка» та благодійник із Нідерландів
Про рух «МИ ТУТ» знають навіть за кордоном. Одного разу Ларисі зателефонував чоловік із Нідерландів і запропонував допомогу. «Надіслав нам кошти, хай це не такий великий донат, проте в нашій справі дуже важливий, - говорить Лариса Гніденко. – Є небайдужі сумчани, які нас підгодовують. Працюємо ж до пізнього вечора! Одна жіночка спече пиріг чи компот зварить – принесе й піде. Навіть не знаємо, як її звати. Дідусь із паличкою – ледь пересувається – з пенсії 200 гривень заносить. А одна дівчинка кожного місяця нас відвідує. Ми всі пожертви занотовуємо до журналу, тож коли запитали, як її записати - відповіла: «Пишіть просто…» От вона у нас «Просто дівчинка». Ми вдячні усім, хто підтримує як може. Дитячі садочки, які поряд, приходили цілими колективами – нарізали матеріали для сіток. Дітки роблять свій внесок – продають власні поробки. Часто з храмів приносять кошти. Недавно Єврейський центр організував виставку вишитих картин, а виручені від продажу кошти принесли нам».
Гроші волонтерам вкрай потрібні. Адже необхідно закупити основу на сітку та спеціальний матеріал, рулон якого вартує 5 тис. грн. Маскувальні сітки чи «кікімори» з мішковини чи тканини при намоканні дуже важкі, до того ж легко брудняться. «Ми тепер використовуємо тканину, яка називається спанбонд, - розказують волонтерки. - Це такий синтетичний матеріал, практично невагомий, не намокає, дуже зносостійкий і витримує високі температури. Його використовують у сільському господарстві, будівництві, медицині, меблевому виробництві. До речі, «кікімори» ми не тільки шиємо, а й плетемо. Під кожне замовлення маскувального костюму чи сітки – своя схема кольорів. Є для лісу, лугу, степу. Навіть – для кукурудзи».
«Можу не тільки шкарпетки, шапки та светри…»
Пані Валентина – рукодільниця зі стажем, вміє плести як спицями, так і крючком. Вдається все: шкарпетки, шапки, светри, костюми… Раніше до майстрині стояла черга з бажаючих. Тепер її називають головною по «кікіморах». Жінка виділяє час між роботою та городами (а доки туди добирається, може сплести килимок чи сидушку). «Нічого надскладного у виготовленні маскувальної амуніції немає, головне – швидко засвоїти схему, яка полягає в тому, щоб зламати силует, - демонструє майстриня роботу на рамці. – Одному важко, потрібна ще людина, яка формує пучечки для плетіння. Самій, коли плести з ранку до вечора, вдається виготовити, приміром, два рукава. Тож беру з собою сваху, яка складає та подає пучечки (входять нитки, смужки пікселю та спандбонду). Це нелегко, адже потрібно підбирати, бути зосередженим. Кольори різні – ось цей маскувальний костюм поїде на Херсон. Інша сітка, яка натягнута – то вже для іншого плащу. Хочемо перейти на спанбонд, щоб наші «кікімори» не так намокали, адже попереду осінь. Коли сильно зморюємося – кажу, що хлопцям набагато важче…»
***
Роботи у волонтерок – багато. Тільки на маскувальні сітки черга складає більше 2,5 тис. кв. метрів! Проте так склалося, що тепер волонтерському рухові «МИ ТУТ» потрібне нове приміщення. «Перед тим, як ми сюди заїхали, нас попередили, що медичний центр, який знаходиться в «Чарівному замку», буде розширятися, - розповідає пані Лариса. – Ще до війни вони тут планували облаштувати реабілітаційне відділення, провести реконструкцію. Щось вже почали робити, але коли почалося вторгнення - роботи призупинилися. Тепер реабілітаційний центр дуже на часі. Нас на ці площі пустили безкоштовно, за що ми дуже вдячні. Тепер вони планують відновити роботи. Зараз шукаємо новий дах над головою. Проблема в тому, що знайти безкоштовно нічого не вдається. Власники різних приміщень правлять орендну плату, яку ми не зможемо потягнути. А в муніципальних приміщеннях нам доведеться сплачувати за комунальні послуги. Тут ми не платили ні за світло, ні за воду. Були під надійним прихистком. Нам запропонували приміщення в «Чарівному замку», але воно невеличке, ми там не помістимося. Хіба що сітки з рамами туди перенесемо. Для інших напрямків місця недостатньо. А ще ми плануємо виготовляти вакуумні борщові набори. І не тільки… Ми звертаємося до всієї спільноти Сум, щоб нам допомогли з приміщенням. Нехай це навіть будуть декілька локацій в різних районах міста. Дуже розраховуємо на небайдужих.
Чекаю на дзвінки: 050 809 63-31 (Лариса Гніденко).
Для бажаючих підтримати фінансово – картка 4149 6090 0393 1575 (Приват). Єднаємося, боремося, віримо в ЗСУ й ПЕРЕМОГУ!
Ольга Петльована
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
