На Сумщині російський агресор зруйнував третину села і перевернув долі його мешканців
Подружжя з с. Шевченкове економило буквально на всьому, аби заробити грошей і хоча б на старості пожити «по-людськи». Проте не судилося: ворог за лічені хвилини знищив усе, що вони надбали за довгі роки. Пенсіонери, яким вже перевалило за 70, залишилися без даху над головою…
Через можливе мінування території та зірваний міст 13- кілометровий маршрут до села перетворився на суцільні об’їзні польові шляхи за принципом: «Крок вправо, крок вліво – смерть!». Як же тут живуть люди?
5 корів, 4 бики, 25 овець, кролі та кури – таке чималеньке господарство тримала родина з с. Шевченкового Великописарівської громади. 46-річна Наталія з чоловіком Олександром, а також батьки жінки - Олександр Іванович та Надія Петрівна Кіхтьови (71 та 70 рік) займались переробкою молока, виготовленням та реалізацією продукції з нього. Роботи вистачало всім, адже треба було товар возити на продаж до Харкова, і вдома комусь залишатися – порати худобу. Важка фізична праця в домашньому сироварному цеху давала досить непоганий прибуток, стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Як розповіла нам сама Наталія, вона ще на початку 90-х працювала на місцевій пекарні. А потім пішла в декретну відпустку, народила сина та більше на роботу не вийшла. «Зрозуміла, що працювати на себе – вигідніше для родини, - каже жінка. – З мене часто дивуються знайомі: мовляв, все життя просиділа з тими коровами, нічого не бачила, ніде не була, ніде не відпочивала. Та я їм відповідаю, що щаслива й так. А більше мені нічого й не треба!».
Чорна мить
Та все рухнуло однієї миті. Того злощасного ранку 25 серпня о 6.30 Наталя з чоловіком виїхали на базар, де вони продають молоко та сир, а вже о сьомій в селі розпочалися ворожі обстріли. Про те, що горить село, господарі дізналися, озирнувшись назад і побачивши чорний дим. У Шевченковому Кіхтьови мали три обійстя з десяти жилих дворів, що залишилися в населеному пункті. З трагічної випадковості, саме всі три господарства і були охоплені вогнем та зруйновані вщент агресором, який випустив по житловому масиву снаряди з САУ та мінометів...
Кіхтьови повернулися додому і поривалися до своїх будинків, хотіли врятувати їх, але працівники МНС їх туди не пускали: було дуже небезпечно! Тож довелося селянам, серця яких розривалися на шматочки, просто спостерігати за тим, як язики полум’я зжирають все, що надбали батьки Наталії за все життя!
Осколки розірваних снарядів господарі зібрали до старої каструлі. Тепер цей воєнний трофей російських вибухівок буде зберігатися разом з обгорілими дідовими медалями з Другої світової війни, які днями, під час розгрібання завалів, знайшов на горищі син Наталії та Олександра.
Скляний оберег бізнесу
Наталія повела нас по зруйнованому будинку, показала, що де було. Виявляється, нещодавно в житловому приміщенні був зроблений добротний ремонт. Син ще й пожартував: тепер й одружуватися можна! Дуже символічно, адже в грудні минулого року бабуся з дідусем відсвяткували свій 50-річний ювілей подружнього життя!
Але плани не здійснилися: будинок перетворився на суцільне згарище. Наталія дістала зі згарища дві кришечки від горщиків для запікання картоплі: вони збереглися цілими. Та найцікавіше, що якимось дивом вціліла скляна трилітрова банка! Неймовірно, адже все це - після вибуху, від чого будинок, що називається, злетів у повітря, а зірвані дерев’яні балки плавали по ставку!
Пані Наталя розцінила це як знак: молочному бізнесові – бути! Все налагодиться! Найголовніше, що жити родина залишається на рідній землі і заробляти собі на життя буде власними руками, на своєму городі та господарстві.
Копієчка до копієчки…
Дуже шкода батьків сину Олександра Івановича та Надії Петрівни Сергію. «Вони все життя, з молодості, важко працювали, заробляючи, - каже чоловік. – Копієчку до копієчки складали, економили буквально на всьому!».
Зі слів співрозмовника, батьки весь час відкладали життя на потім. «Заробимо собі на гідну старість, тоді й поживемо по-людськи», - таку стандартну фразу чув син від мами й тата завжди, коли дивувався їх жорсткій економії.
Головне, що живі
Але за лічені хвилини все перевернулося, і ключовим стало слово «поживемо», адже подружжя дякує Богу, що взагалі залишилися живими! Як з’ясувалося, від вірної загибелі людей врятувало те, що вони трохи довше, ніж зазвичай, затрималися з господарством на подвір’ї. Снаряд влучив у будинок, а осколок з нього наскрізь прошив цеберко, яке тримала в руках пенсіонерка, стоячи посеред двору. Страшно навіть уявити, що було б, якби люди сиділи в хаті!
До речі, на той момент небезпечно було знаходитись і в укритті. Господарі сховалися в підвалі, але вибуховою хвилею відірвало двері, полум’я увірвалося до приміщення і обпалило людей. Фатальних наслідків вдалося уникнути лише завдяки тому, що вони сиділи не біля входу, а в кімнаті, розташованій збоку.
Сіра зона
Наразі Кіхтьови оговтуються після наслідків рашистського нападу. Військові настояли на тому, аби мешканці селища виїхали звідти в більш безпечні місця. Адже безпосередня близькість до кордону ставить під велику загрозу людські життя, а також не дає змоги нашим захисникам вести активні бойові дії, як того вимагає ситуація.
Село, в якому було усього десяток жилих будинків, зараз спустіло і перетворилося на зону відчуження.
Що тепер?
Сім’я переселилася до Великої Писарівки, в екстреному порядку вирішивши питання з худобою та іншим господарством. Частину корів, биків, баранів, кролів та птиці за безцінь здали різникам, які закуповують м’ясо. Щось перевезли з собою, а когось залишили на старому обійсті.
Через складні обставини і ризики процес годування тварин перетворився на справжнє випробування. Аби не наражати себе на небезпеку, з Великої Писарівки до Шевченкового Кіхтьови їздять не напряму за 13 км, а через Харківську область (!), а це – приблизно 100 км в обидва боки…
Шукають хату
Паралельно з цим родина зайнята пошуками житла. Купити нове господарство вже немає можливості, а от доживати віку удвох, спокійно насолоджуючись заслуженим відпочинком – найголовніше щастя для Олександра Івановича та Надії Петрівни, які пережили справжнє жахіття. Та і Наталії з чоловіком хочеться мати свій куточок і особистий простір, адже в них – своя сім’я.
Все це без допомоги земляків та небайдужих людей – нереально. Тож, хто бажає долучитися до доброї справи – може зробити свій внесок, переказавши посильну суму коштів на рахунок постраждалих: Приватбанк 4149 4991 4321 7907 - Краснокутська Валентина Євгеніївна.
Номери тел.: 099 934 2210 та 096 914 9237
Оксана Ковальова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
💙 Telegram
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
