Окружний адмінсуд скасував накази голови ДПСУ стосовно зміни дислокації Сумського кадетського корпусу: що далі?
Переведення Сумського державного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. Харитоненка до Хмельницького - гостра тема, яка вже декілька місяців поспіль хвилює громадськість.
Прикро, але незважаючи на перемовини обласної влади з Держприкордонслужбою, якій підпорядкований заклад,, звернення колективу та батьків, залишити нашу кадетку в Сумах так і не вдалося. Новий навчальний рік для дітей розпочався в Хмельницькому. Більш того, заклад вже й перереєстрували в цьому місті.
Хоча Сумський окружний адмінсуд, куди з позовом звернулася профспілкова організація ліцею-інтернату та ГО «Сумське кадетство», ще 15 серпня своїм рішенням визнав протиправними та скасував накази голови Держприкордонслужби, які стосуються зміни дислокації закладу, переміщення персоналу, матеріально-технічної бази для здійснення навчального процесу та звільнення працівників, що не зголосилися на переведення. Рішення набрало законної сили 23 вересня - Держприкордонслужба не подала апеляцію. Однак поки що нічого не змінилося…
Як так сталося, що ліцей, який був створений родиною сумських меценатів Харитоненків і по праву вважається однією з візитівок нашого міста, спіткали такі випробування? Невже війна стала приводом для того, щоб скориставшись ситуацією, його знищити? Представники колективу та керівник закладу, генерал-майор Юрій Свідлов розповіли про те, як все починалося та з чим їм довелося зіштовхнутися у відстоюванні сумської кадетки.
Про евакуацію 24 лютого та відновлення дистанційного навчання
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, ліцей-інтернат працював у звичайному режимі. «Не було ніякої паніки, - згадує Юрій Свідлов. – Зранку було поставлене завдання командирам рот і вихователям – організовано провести підйом, сніданок та паралельно зв’язатися з батьками і почати евакуацію ліцеїстів (у стінах закладу знаходилося 396 учнів). Черговий отримав команду попередити педпрацівників, що занять не буде і вони на роботу не виходять – до відповідного розпорядження. Зазначу, що на той час у нас працювала комісія адміністрації ДПСУ на чолі з полковником Олегом Фігурою, до складу якої входило 4 офіцери. Тож зранку я чекав, що вони приїдуть до нас та зорієнтують, як бути далі. Проте ніхто так і не з’явився, на зв"язок вони не виходили. Не було ніяких розпоряджень й з адміністрації по лінії чергових. Але всі завдання, згідно з ситуацією, виконувалися, про що я як начальник закладу через рапорти інформував голову Держприкордонслужби. Того ж дня я видав наказ №43 «Про зміну режиму роботи ліцею» та №44 «Про участь у забезпеченні здійснення заходів національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії», яким визначалися завдання для наших військовослужбовців та окремої категорії працівників.
Паралельно з проведенням евакуації, за словами керівника, частина офіцерів ліцею була направлена за зброєю. Однак у Прикордонній комендатурі швидкого реагування (де зберігається зброя ліцею) на 9.20 нікого не було, склади були зачинені, а ворота - відкриті. «Я наказав нашому офіцеру уточнити обстановку в управлінні прикордонного загону – але там теж було пусто, а черговий та його помічник, перевдягнуті в цивільне, якраз залишали своє місце, - уточнив Юрій Іванович. – На 13-ту годину евакуація кадетів завершилася (про що я телефоном повідомив директора Департаменту персоналу ДПСУ, полковника Ігоря Левадного), залишалося 22 дитини з других регіонів, які згодом були розселені в сім’ї сумських батьків, на 14.30 військове містечко №1, де розташований заклад, було пусте. Тобто ми – офіцери, вихователі знаходилися там самі. В цій ситуації я наказав офіцерам переодягнутися в цивільну форму одягу, усім відбути до місць помешкання та знаходитися на зв’язку. Близько 15.00 ми зачинили заклад – там залишився помічник чергового. А вже о 15.10 по дорозі я зустрів колону ворожої техніки….».
Перше вогневе зіткнення було того ж дня в районі КПП ліцею – близько 16.20, коли підбили ворожу техніку. Тоді постраждав паркан навчального закладу. А вже 2 березня зранку військове містечко №1 було обстріляне двома ракетами (повітря-повітря). Одна з ракет влучила в місце колишнього фонтану – потужною хвилею з південної сторони будівлі, де розміщалася 2-га та 3-я рота ліцею, вибило склопакети та частково пошкодило дах. «Є акт обстеження, згідно з яким біля 20% цієї будівлі зазнало часткових пошкоджень, - зазначив начальник ліцею. - Значних руйнувань там не було. Ми позакривали вікна, все прибрали. Будівля збережена, проте потребує ремонту. Але ж 80% споруди абсолютно придатні до продовження навчального процесу…»
Як розповідає керівник, із початку війни він разом з офіцерами не покидав Суми: «Що ми робили? На добровольчих засадах брали активну участь у формуванні одного з підрозділів по захисту міста, охороняли майно ліцею, займалися навчанням бійців з професійної підготовки, а в кінці березня, коли ворог вже відступав із Сумщини, ще й долучалися до фіксації та експертизи заподіяних ушкоджень».
Про навчальний заклад, за його словами, адміністрація ДСПУ згадала лише на 37 добу початку агресії – коли область звільнили від окупантів. 21 березня в ліцеї був відновлений освітній процес із залученням дистанційних технологій. «Коли Адміністрація Держприкордонслужби з’ясувала, що ми є, діти навчаються, несподівано після цього 31 березня з’явилися два накази голови ДПСУ №15 та №16, що ліцей треба передислокувати до Хмельницького, офіцерам прибути туди негайно, вивезти майно, організувати освітній процес, який уже й так у нас тривав із 21 березня, - продовжує Юрій Свідлов. – А ось працівників, які не побажають виїхати, - попередити та звільнити з 1 червня. А як закінчувати навчальний рік, робити випуск ліцеїстів? Про це ніхто навіть не подумав! У країні воєнний стан, тривають бойові дії – для чого це все робити? Замість підтримки - ось таке. 208 чоловік вирішили позбавити роботи! А ліцеїстів – малолітніх та неповнолітніх – без їх згоди та згоди батьків перемістити за сотні кілометрів в інше місце. Суд визнав ці накази протиправними, адже ліцей, де навчаються діти, не є військовим підрозділом (а середнім навчальним закладом), дислокацію якого не можна змінювати. А переведення цивільних службовців та працівників суперечить Статуту ліцею».
Та це не нікого не зупинило: з закладу вивезли майно (не тільки те, що необхідне для навчання) – зривали навіть унітази та тримачі для туалетного паперу…
«Ми – не військова частина, а заклад середньої освіти»
Дізнавшись про накази прикордонників, колектив був обурений: адже можна втратити не тільки роботу, а й кадетку! Тож вирішили боротися за навчальний заклад. «Люди згуртувалися, - розповідає учитель української мови і літератури Ірина Данчишена. – Практично всі викладачі, методисти були в місті. Власне, з того часу й розпочалися наші активні дії. Ми зверталися до Адміністрації ДПСУ, Кабміну, МОН, МВС, Офісу президента, керівника Сумської ОВА та ін. Спочатку описували ситуацію, яка склалася. Як виявилося, ці листи перенаправлялися до Адміністрації Держприкордонслужби. Далі – писали скарги, телефонували на гарячі лінії, шукали можливості для зустрічей, в тому числі з керівництвом ДПСУ. Дізнавшись, що заступник голови ДСПУ Сергій Сердюк знаходиться в Сумах, зустрілися з ним. Він запевняв, що нікого звільнено не буде. Це в той день, коли працівникам намагалися віддати в руки попередження про звільнення. Нам пояснювали, що переведення до Хмельницького робиться задля безпеки дітей, посилаючись на те, що наша область прикордонна. При цьому продовжували запевняти, що юридична адреса Кадетського корпусу не зміниться і щойно закінчиться війна – заклад повернеться до Сум. Варто згадати, що така ж гімназія в Харкові, яка зазнала значних руйнувань 1 березня, була на той час евакуйована (дітей забрали батьки), а на сьогодні вона працює. Було вирішено питання з наданням іншого приміщення, навчальний процес продовжується дистанційно. Ніхто нікого нікуди не переміщує! Схожа ситуація й у прикордонному Чернігові. Вони провели в ліцеї випуск, працюють. Навіть цього року дівчат набрали.
Тож коли запрацювали судові органи, наша профспілка (а ми всі є її членами) та ГО, куди входять батьки наших ліцеїстів, подала два позови до суду, щоб визнати накази Держприкордонслужби протиправними. 15 серпня окружний адмінсуд їх задовольнив, ухваливши рішення, яким дія наказів має бути скасована. Проте вже 31 серпня було звільнено усіх педагогів (окрім шести, які поїхали до Хмельницького). До цього часу вже звільнили працівників відділів та підрозділів, ще декілька чоловік – у вересні. А чергова фура, наскільки нам відомо, днями знову вивозила майно. Що там лишилося в ліцеї невідомо – нас туди не пускають!
Як зазначає Ірина Йосипівна, Держприкордонслужба забирала майно, до якого зовсім не має ніякого відношення. Навчальні кабінети, казарми були обладнані задовго до того, як у 2019 році ДПСУ набула прав засновника.
За словами заступника голови профспілки Світлани Вовк, ДПСУ знехтувала всіма освітянськими законами: «Таке відношення, начебто ми військова частина, яка «під козирок» має виконати всі накази. Але ми - заклад середньої освіти. Ніде не прописано, що засновник наділений правом проводити передислокацію, враховуючи, що у нас навчаються діти від 13 до 17 років. Що для них є безпекою? Бути поруч з батьками в безпечному для них місці. Цими наказами ДПСУ порушила права всіх учасників освітнього процесу. Ми не розуміємо: чому влада, структури, до яких ми зверталися, допустили таку ситуацію з дітьми, колективом саме під час воєнного стану?! Чому не розібралися, не допомогли? Мабуть, прикриваючись війною, хтось хоче зробити «чорну справу»: спочатку вивезти майно, звільнити людей, а потім і прибрати до рук приміщення ліцею».
- Якщо порахувати скільки витрачено державних коштів, щоб вивезти майно закладу до Хмельницького (одна фура обходиться в 100 тис. грн), то як це назвати? - додає голова ради ліцею Олена Смолянінова. – Вважаємо, відбулося грубе рейдерське захоплення уславленого закладу освіти.
Обіцяти – не означає виконувати
Голова батьківського комітету Ольга Ємельяненко, яка 24 лютого брала активну участь в евакуації ліцеїстів (до речі, її сім’я прийняла трьох чоловік із Києва, Харкова та Дніпра) була дуже здивована звісткою про переселення навчального закладу. «Досить дивно, з батьками ніхто не розмовляв, навіть щось на кшталт анкетування не проводив, - розповідає жінка. – Хоча діти – це основа існування ліцею. Тільки в наказах ДПСУ жодним чином про них не згадується. Звичайно, ми з цим не погодилися. До кого тільки не зверталися! Телефонували й уповноваженому з прав людини (тоді ще була Денисова) – вона так переймалася, навіть брала координати. Та все марно! Тоді ми з батьками створили ГО «Сумське кадетство» - для захисту прав ліцеїстів та подали позов до суду».
Пані Ольга продовжує опікуватися дітьми, хоча через ситуацію з передислокацією змушена була забрати документи свого сина та віддати його до школи. «Ми вступали саме до нашого ліцею, який є гордістю міста, - зазначає голова батьківського комітету. – Кадетський корпус закінчив мій племінник. Син також виявив бажання там навчатися. Тепер довелося повернутися до школи. Він, до речі, не один такий. До Хмельницького поїхала частина кадетів (десь менше сотні). Серед них – багато дітей з інших регіонів».
Батьки, які вже встигли відвідати нове місце навчання ліцеїстів – не в захваті від побаченого. Умови геть відрізняються від сумських. «Відомо, що для нашого ліцею виділили частину приміщення, де розташований ще один ліцей – для обдарованих дітей, засновник якого - Хмельницька облрада. Там зробили ремонт (а ось для нашої будівлі коштів не знайшлося), залучали до нього й дітей. Були проблеми з викладачами, тож навчальний процес розпочався аж 15 вересня…
Інший бік медалі – умови проживання. Обіцяли, що дітей будуть розселяти за блочною системою (душова кабіна та туалет – на дві кімнати, розраховані на 3-5 осіб). Проте на 19 квадратах живуть по семеро! І хоча двоярусні ліжка Санітарним регламентом заборонені, їх поставили – треба ж якось дітям спати. Та й це ще не все – в Сумах у кожній роті залишався з кадетами черговий, до того ж у кімнатах були камери відеоспостереження. Діти були під наглядом. У Хмельницькому діти ночують самі! Така безпечність вже призвела до сумних наслідків – трапилася пожежа (вигоріла зовнішня стіна). Один хлопчик розповідав мамі, що якби він випадково не встав вночі в туалет, то всі б позадихалися. Трьох дітей з отруєнням чадним газом відправили до лікарні. Є ще фото, яку дітям ковбасу давали. Вона запліснявіла, а обуреним батькам сказали, що це наліт від пательні…»
І насамкінець – як запевнили нас співрозмовники, наша кадетка не прийнята в оперативне підпорядкування Національної академії ДПСУ, як зазначалось у наказі прикордонників. Бо немає на те законних підстав! Тобто ліцей не ввійшов до структури вузу, лишившись, як і в Сумах, автономним закладом.
Що далі? «Є рішення суду, яке потрібно виконувати, - підсумував Юрій Свідлов. – Для цього є виконавча служба. І воєнним станом тут апелювати не треба! Все повинно бути по закону!»
Ольга Петльована
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
