«Випустив у ногу весь магазин патронів…»: як постраждалому від орків населенню Охтирщини допомагають мобільні медичні групи
Війна загострила існуючі хвороби українців і додала нові проблеми зі здоров’ям. Та ще гірше, коли мирні постраждали від злодіянь та тортур орків. На жаль, таких прикладів чимало. Дісталося й Сумщині, особливо мешканцям Тростянеччини, які пережили місячну окупацію. Люди в селах вкрай потребують допомоги та підтримки.
Тож із 15 вересня на Сумщині запрацювали виїзні мобільні медичні групи. Вони консультують, проводять обстеження та надають безкоштовно ліки (від гіпертонічної хвороби, хвороб серця, цукрового діабету, бронхіальної астми та ін.). Проєкт за ініціативою ГО «Академії сімейної медицини України» та за сприяння бюро ВООЗ в Україні, який ще влітку розпочався на деокупованій Київщині, розширився ще на шість областей, в тому числі й на Сумську. В складі бригад – місцеві волонтери-медики. Наразі у нас для надання допомоги населенню Охтирщини виїздять дві мобільні бригади у складі п’яти лікарів. Одна з них - Наталія Зацепіна - є переселенкою з Харкова, яка з 14 квітня працює в Чернеччинському ЦПМСД. «Проєкт дав можливість дістатись до пацієнтів з віддалених населених пунктів, які потребують допомоги внаслідок російської агресії, - зазначає жінка. – Людям необхідна як медична, так і психологічна підтримка. Сьогодні це можливість бути ближче до людей».
Уже перші результати проєкту показали гостру потребу людей із хронічними захворюваннями у мобільній допомозі лікарів. Навантаження на первинну ланку зросло внаслідок вимушено переміщених осіб, а також через брак кадрів. Особливо відчутно у віддалених громадах, де і до війни була нагальна потреба в медиках.
Алла Власенко - лікарка Боромлянської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Вона першою в складі мобільної бригади 15 вересня відвідала Гребениківський ФАП. Пацієнти, за її словами, приходять до медзакладу і за допомогою, і за ліками, і за добрим словом. А ось 60-річну Любов Приходько медик відвідувала вдома. Історія Любові Костянтинівни, без перебільшення, трагічна. Вечір 16 березня для жінки та її рідних перетворився на жах.
- Тоді ми всією сім’єю вже повечеряли, - згадує жінка. – Всі були в хаті, відпочивали, а діти гралися. Аж тут чую – хтось грюкає в наші ворота. Виходжу з будинку, й відразу роздається постріл у повітря з автомату. За парканом голос: «Резче открывай калитку!». Доки зять відчиняв хвіртку – російські вояки вже були в хаті. Онуки – Костя, Ромчик та Інночка сховалися в кухні. Стоять біля газової плити. Я до них, дивлюся – а один рашист наставив на дітей дуло автомату. Костя, старшенький, просить: «Тоді стріляйте в мене, а не в меншого брата!» Переступаю поріг кухні, а орк випустив цілий магазин патронів мені в ногу. Біль – страшний, я відразу закричала: «Немає в мене ноги!». Після цього вони від нас втекли. Один повернувся – шукав ліхтарик під кріслом у коридорі. Не знайшов. Запитує, чи є у нас поранені. Зять Саша говорить, що так, надайте допомогу. Поприходили якісь їхні солдати, привели лікаря. До цього внучка вже мені замотала рани еластичним бинтом, щоб не лилася кров. Вони мені наклали джгут й пропонують: «Давайте ми вас відправимо в Бєлгород. Звичайно, я відмовилася. Чого я туди поїду?! Питають: «А куда надо?» Боромля, Тростянець або Суми! Забрали мене до хати, де був їхній пост чи штаб. Тримали в полоні 13 годин! Тоді, вже 17 березня, обдзвонили свої пости й дозволили вивезти мене на Суми. Там у лікарні мене прооперували. Пришили пальці, все як треба. Однак почалася гангрена… 30 березня мені зробили другу операцію – ампутували частину ноги (стопу та трохи вище). Згодом було ще одне втручання, і тільки 13 травня мене виписали додому. Ось так через безчинства ворогів я втратила ногу…».
Нині Любов Костянтинівна пересувається за допомогою милиць та ходунків. Очікує на протез, який їй пообіцяли поставити до Нового року. А ще – дякує проєкту за допомогу. «До мене не раз приїздили, - підсумовує жінка. – І ліків мені привезли – від тиску, знеболювальних, для розріджування крові, перев’язувальні матеріали, щоб моя нога міцно трималася. Так і живу. Онучки мої ріднесенькі не дають сумувати. Ось поставлю протез – буду бігати! Дякую нашим медикам, що допомогли. Приємно, що їм болить душа за таких, як я, постраждалих. Хай Бог дає усім здоров’я та щоб Перемога швидше настала!»
До речі, робота проєкту на Сумщині триватиме ще й у листопаді. Вже обстежено понад 1100 пацієнтів, з них на дому – більше сотні чоловік. За весь час проєкту лікарі виїдуть в 19 сіл Охтирщини. Окрім Гребениківки, охоплять с. Жигайлівка, Новгородське, Бакирівку, Високе, Пологи, Сонячне, Бугрувате, Чернеччину, Журавне, Михайленкове, Ясенове, Мошенку, Українку, Хухру, Кардашівку, Гай Мошенку, Підлозіївку, Лутище.
Попередньо уточнити місце та час виїздів мобільної бригади в ту чи іншу громаду Охтирського району можна за телефоном: (093) 922-10-87, Анна.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
💙 Telegram
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
