«Мама» - звучатиме українською: вихованці Сумського будинку дитини, які 8 місяців перебували в Німеччині, повернулися на Батьківщину
На долю цих малюків випало чимало випробувань: спочатку їх зрадили рідні батьки, потім вони через війну змушені були залишити рідну державу, шукаючи прихисток за кордоном. Після повномасштабного вторгнення російських агресорів життя цих хлопчиків та дівчаток докорінно змінилося: замість затишних кімнат вони перебували в підвальному приміщенні, куди під завивання сирени їх похапцем зносили та зводили працівники установи...
А 25 березня дитячий будинок у складі 75 діточок віком від двох місяців до 4 років та 12 співробітників вирушив у евакуацію до Європи. Як все відбувалося, газеті «Ваш Шанс» розповіла його директор Галина Литвиненко.
До місця прибуття діставалися два тижні: дві пересадки по Україні з Сум до Львова, потім від кордону до Равенсбургу (Німеччина) вже одним автобусом. Дорогою чисельність підопічних поступово зменшувалася. П’ятеро малят вибуло – їх забрали біологічні батьки, зустрічаючи в різних містах по маршруту.
Евакуаційну дорогу витримали не всі
В Києві всіх підопічних тимчасово прихистив до себе в Інститут серця Борис Тодуров: перевірити стан здоров’я дітей та підправити його. Далі рушили не всі: в інституті залишилися малята з вадами серця та іншими важкими хворобами. Для них дістатися до столиці – вже було подвигом. Хоча що тут – усього якихось кілька годин… Продовжувати подорож означало приректи дітей на серйозні проблеми, адже попереду – дві тисячі кілометрів шляху! В умовах війни цю відстань герої статті долали 16 днів.
Одне двомісячне немовлятко довелося терміново оперувати – його і без того хворе серце вже ледь билося від перевтоми. Тож найслабших та виснажених, які могли не пережити дорогу, оформили до медичного закладу, а тих, хто має проблеми зі здоров’ям, але все ж таки може подолати далеку відстань, – везли реанімобілем. Інші їхали автобусом. Усього кордон перетнули 63 вихованці Сумського спеціалізованого дитбудинку.
Нове тимчасове життя
Шлях від Сум до кінцевої зупинки в німецькому місті Равенсбург тривав два тижні. Це ще раз підтвердило правильність рішення залишити дітей. Сумчанам надали будинок для людей похилого віку, який ті адаптували під себе, тобто – під перебування з малятами. Впоратися з такою кількістю вихованців на чужій території було непросто: інша країна, інші закони. Мовний бар’єр заважав вирішувати важливі питання. До того ж не вистачало робочих рук. Директорка розмістила оголошення, сподіваючись на допомогу евакуйованих землячок. Мовляв, все одно жінки сидять без роботи на соціальні виплати. Чому б і не зайнятись волонтерством, допомагаючи сиротам? Але бажаючих не було: українки приходили на одноденне стажування і більше не поверталися. «Цілодобово бути мамою – дуже важко», - з розумінням поставилася до цього Галина Іванівна. Адже доглядати дитину – це не просто погратися з нею, а годувати, купати, перевдягати, вкладати спати тощо.
Врятували становище три німкені, які зголосилися безкоштовно допомогти українським знедоленим малятам. А директорці довелося всі вісім місяців самій варити дітям суп. Бо централізоване постачання їжі відбувалося лише один раз на день – в обід. А от сніданок, полуденок та вечерю готували самі. Щоправда, продуктами харчування були забезпечені добре: всього вистачало!
Додому!
Вісім нелегких місяців перебування в Німеччині ще раз довели, що в гостях – добре, а вдома – краще! Тому сумчани вирішили повертатися в Україну. Поки що зупинилися на Івано-Франківщині в дитячому санаторії. 18 листопада на рідну землю потрапили 54 дитини, а дев’ятеро залишилися в паліативному центрі Німеччини на лікуванні.
Галина Іванівна розповідає, що попри зовсім маленький вік, підопічні дуже раділи поверненню в нашу країну: вдивлялися у віконця, так зворушливо тримаючись за шибку крихітними долоньками! Зі слів директорки, серед плюсів знаходження в Україні – те, що тепер хлопчики та дівчатка зможуть спілкуватися зі своїми батьками. Нехай ті колись і зрадили їх. Окрім того, кілька дітей вже є кандидатами на оформлення у різні види сімейного виховання, серед них одне маля чекає усиновлення, а друге – повернення до біологічних мами й тата.
Коли в Суми?
На наше запитання, чи скоро дитбудинок буде в Сумах, у відповідь почули, що наразі триває необхідна підготовка до прийняття вихованців. Приміщення закладу обладнують згідно зі всіма вимогами. Поки діти перебували за кордоном, персонал перетворив той страшний підвал, у якому малеча ховалася на початку березня, у зручне та затишне бомбосховище. Як тільки військова адміністрація дозволить привозити туди дітей – одразу й вирушать додому.
Найголовніше, що з вуст маленьких українців слово «мама» звучатиме українською! Деяких крихіток у Німеччину вивозили зовсім маленькими - молодшому хлопчику було всього два місяці. Зараз діткам майже рік, і вчитися говорити вони будуть вже на рідній землі, рідною мовою!
Оксана Ковальова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
💙 Telegram
Приєднуйтесь до нас у соцмережах та оперативно отримуйте найважливіші новини:
Топ-10 джерел безперебійного живлення
Часті перепади напруги та раптові аварійні вимкнення електроенергії створюють суттєву загрозу для дорогої домашньої техніки. Вони спричиняють втрату незбережених даних, збої програмного забезпечення та передчасне зношування внутрішніх компонентів...
Наші читачі дуже часто запитують, де саме, в яких торгових точках можна знайти тижневик «Ваш шанс»? Щиро раді зацікавленістю у виданні і надаємо вичерпний перелік місць, де реалізують газету.
